Чи знаєте ви, скільки молитов згадується в Біблії ? А скільки з них отримали відповідь? Цікаві факти про молитви в Біблії. Це варто знати! |
З кожним роком ми все рідше згадуємо події, які відбувалися на Майдані у 2013-2014 роках. Всі ми розуміємо, що не треба жити минулим, а треба йти тільки вперед, але ми обов‘язково маємо пам‘ятати про тих людей, які тоді загинули - про Небесну сотню... |
![]() |
Але важливо, щоби ця «відмінність» не стала бар’єром для зустріч нас одні з одним!
Важливо, щоби прийняття цієї «іншості інших» стало каналом для зустрічі Людини з Людиною!
У неділю, 7 лютого, за запрошенням отця Віктора Мельника спільнота "Адонай" відвідала з вертепом церкву Преподобної Параскевії у селі Подусільна. Спершу, спільно з парафіянами, адонайці взяли участь у Божественній Літургії, а після її закінчення розпочали різдвяне дійство. |
Свідомо, чи несвідомо ми є злучені з Ним. І Він є наше буття. Не тільки наша родина, Він є ми самі. Так близько Він є. Його дух – це дух любові і прощення. Як ми грішимо, Він ніколи не відходить від нас. Ми відходимо від Нього. Каємося – приходимо назад. Але Він ніколи не перестає любити. |
Маємо на Божественній Літургії як завжди два читання з Божого Слова, пригляньмося, про що вони і до чого закликають… |
У Малій Азії, в провінції, що звалася Кападокія, в головнім її місті Кесарії, проживала багата, благочестива і всіма християнськими чеснотами сяюча родина, на котрій спочивала велика ласка небесна. Голова тієї родини звався Василій і був він славним адвокатом. Жінка його звалася Емілія. Поблагословив їх Господь Бог діточками, бо мали вони п’ять дочок, з яких найстарша звалася Макрина і яка посвятила життя своє на службу Господа Бога, жила і померла в монастирі, який вона заснувала разом зі своєю матір’ю. |
Якщо б мене запитали, чого варто повчитися в цієї жінки, я би відповіла: «Навчитися просто йти далі». Це не майстерність, не риси, не вміння. Це – величезна потреба, коли в тебе більше нічого не залишається – усі варіанти названі, всі сподівання і надії розвіяні, все минуло й тобі від цього не легше – просто йди далі! Можливо, це безглуздо, неправильно, оптимістично чи флегматично, можливо, тобі всі кричатимуть: «Приречений!», «Ганебний!», «Лицемірний!». То й що? Ти все одно йдеш далі, без зупинок, нехай і без орієнтиру, без компасу та карти. |
Різдво…Справжній час дива та радості. Воно не приходить строго тоді, коли наш календар показує нам дату сьомого січня. Воно є чимось більшим. Чимось особливим та сокровенним. Воно у серці! У наших зранених серденьках, які потребують і чекають дива. І Бог його нам дає, бо любить. А перенестися думками у наш різдвяний цикл допомагають люди, які прославляють Новонародженого різними способами, один з яких вибрала і наша спільнота «Адонай». |