14 серпня у Східній християнській Церкві знаменує початок Успенського посту. Наймолодший з чотирьох річних постів. Триватиме до 27 серпня включно. Саме на 28-й серпневий день припадає святкування празника Успіння Пресвятої Богородиці, до якого миряни готуються постом.

Успенський піст знаний у нашому народі, як «Богородицький», «Спасо-Богородичний», чи просто «Спасівка». Як «Петрівка» й «Пилипівка», так і Успенський піст увійшов через звичай. Традиція до великих празників завжди готуватися постом і молитвою, – бере початок від часів перших християн. Точніше, у такий спосіб Пречиста Діва готувалася до свого святого Успіння та зустрічі у Царстві Небесному із Сином Божим. Сам піст був суворіший від «Петрівки» і «Пилипівки», проте, лагідніший від Великого Посту.

Перші згадки про піст сягають ІХ століття. У Візантії він набув поширення у Х-ХІ століттях. Справа Успенського посту була темою нарад Царгородського собору 1166 року, який підтвердив не лише його практику, але і визначив тривалість: від 1 до 15 серпня за старим стилем (тобто від 14 до 28 серпня – за новим).

Слід зазначити, що в грецькій Церкві довший час не було одностайності як щодо часу тривання «Петрівки» й «Пилипівки», так щодо тривання Успенського посту. Патріарх Вальсамон захищає Богородичний піст перед нападами і наказує вірним дотримувати його, посилаючись при цьому на згаданий Царгородський собор.

Львівський синод 1891 року зрівняв три річні пости – «Петрівку», «Спасівку» і «Пипипівку» – у приписах щодо молитовної практики і утримання від певних справ. Як у давній Візантії, так на Україні-Руси не було однієї думки щодо тих постів. Зате у свідоцтвах, написаних пізніше, через митрополита Максима та митрополита Фотія, подаються детальні приписи стосовно різних постів, в т.ч. і Успенського. Слід зауважити, що «Правило» митрополита Максима (ХІІІ ст.) було розіслане по всій руській землі і мало обов'язкову силу у Церкві протягом майже цілого століття. Що стосується послання митрополита Фотія до духовенства (ХV ст.), то він нагадує священикам, щоби вчили народ дотримуватись всіх чотирьох постів: Великого, Петрового, Успенського і Різдвяного.

Емілія Сенишин

Джерело: Bazylianie.pl

14 серпня у приміщенні Народного дому м. Перемишляни відбувся церковно-просвітницький захід під назвою «Біблія зрозумілою мовою», який організовувався священиками храму Св. Миколая УГКЦ м. Перемишляни о.Віктором Мельником і о. Дмитром Тхором та священиком храму Св.Володимира та блаж.муч. о.О.Ковча о.Петром Закаляком з благословення Преосвященнішого владики Тараса Сеньківа, Апостольського Адміністратора Стрийської єпархії УГКЦ в рамках проголошення Синодом Єпископів УГКЦ 2011 року Року Божого Слова та з нагоди 450-ліття перепису Пересопницького Євангелія.

У редакцію "20 хвилин" звернувся 22-річний тернополянин Олександр. Він вирішив розповісти історію свого кохання, щоб інші не повторювали його помилок.

Кохання окрилює, воно пробуджує найкращі якості та риси характеру, підносить людину до небес, переконують поети. Любов - це і саме життя, його наповнення, сенс, стверджують філософи. Разом із тим, кохання - мука, воно позбавляє спокою, змушує страждати, каже наш герой.

Мабуть, кожен із нас відчував симпатію, закоханість чи навіть кохання. Але мало хто був заручником нерозділеного кохання. Любові такої сильної, що змінює тебе, твій світогляд, ставлення до життя і водночас такої, що змушує кричати чи навіть плакати від безвиході...

Зараз юнак вважає, що коханню потрібно віддаватися цілком, а свої почуття потрібно проявляти повністю. Раніше ж наш герой не слухав свого серця - нічого доброго з цього не вийшло.

Сумніви були помилкою

Познайомилися вони восени, як зараз дуже часто буває, - в Інтернеті, на одному з сайтів для спілкування. Юнака вразила фотографія, де довге, розкішне волосся закривало обличчя дівчини... її звали Ірена. З перших хвилин віртуального спілкування Олександр, як розповідає, зрозумів, що дівчина особлива. Розум, простота, а головне - щирість і відкритість Ірени вражали хлопця.

- Перші емоції, які виникли при спілкуванні, неможливо передати - це був суцільний позитив, я дуже давно не відчував такого, просто розмовляючи з незнайомою людиною, - пригадує наш герой. - Така собі проста і розумна татова донечка. Я був у захваті.

Пройшло не більше тижня - і між Іренкою та Сашком виникли теплі стосунки. Юнак розповідає, що то був чудовий період його життя. Олександр - різкий і прямолінійний у спілкуванні зі всіма оточуючими, відчув, що він комусь відверто потрібний, що в стосунках можна не лише віддавати, а й брати. Хлопець, як сам розповідає, повністю віддався цим почуттям, цілковито довірився дівчині. І це його налякало...

Моя дорога дівчинко!

Пройде біля десяти років і, можливо, тобі Господь  пошле щастя стати Мамою. Це - головна мета земного життя кожної жінки. І, якщо ти хочеш стати справжньою мамою, а не мамою-зозулею або жінкою, що розгубилася, яка не знає що ж їй тепер робити, то для цього ти повинна готуватися все своє попереднє життя і тоді народження  дитини стане для тебе щастям, нічим не затьмареним на все життя, що залишилося.

Вже в дитинстві ти не повинна сидіти годинами біля телевізора, а повинна  більше рухатися, бувати на природі, укріплювати ноги, м'язи, щоб не було  плоскостопості, сколіозу, що часто зустрічається у дітей. Наслідком цих  захворювань буде остеохондроз вже у молодому віці, який у свою чергу приведе до судинних і інших захворювань в зрілому віці. Адже здорова мама краща, ніж хвора!

Подорослішавши, потрібно навчитися по-розумному вибирати друзів, оскільки мудре  народне прислів'я свідчить: «З ким поведешся, від того і наберешся». Погані  звички, як заразливі хвороби, прилипливі. І не треба думати, що ти  перевиховаєш подругу або друга, якщо ти «правильна».

Частіше буває навпаки, з витікаючими з цього наслідками. Особливо це стосується друзів, що вживають алкоголь, палять і приймають наркотики.

Не одурюй себе - тобі не під силу впоратись з такими пристрастями твоїх «друзів», швидше ти сама набудеш  згубних звичок, є багато таких прикладів в житті, і це все відіб'ється на здоров'ї твоїх майбутніх дітей.

Тобі потрібно пам'ятати про режим дня, спати достатньо, оскільки якщо людина постійно не висипляється, у неї буде невроз.

А це приведе до низького імунітету, фізичного і духовного. Невротика легко загнати в депресію, умовити покурити, випити і так далі, начебто для заспокоєння.

А таке «заспокоєння» заганяє людину в нові проблеми і робить рабом поганих звичок. Зрозуміло, що для майбутньої дитини від цього мало користі.

Треба правильно харчуватися, оскільки з їжі ми черпаємо сили для життя, та навряд чи наші сили і здоров'я покращають від чіпсів, кирієшок, кока-коли, а ось що потрібне  - так це овочі, ягоди, фрукти.

Про це треба пам'ятати завжди! Не забувати про  йод, оскільки живучи далеко від моря, де навіть в повітрі, рослинах, не говорячи вже про саме море, багато йоду, ми отримуємо 1/3 добової норми йоду.

В результаті  ми маємо низький тиск, суху шкіру, випадання волосся, мерзлякуватість, стомлюваність, прикушення щік і язика, вегетососудинну дистонію, дисбактеріоз, низький імунітет, мастопатії, порушення в статевій системі, не  виношування вагітності.

Начебто дрібниця йод, так? А скільки наслідків. Значить треба недолік йоду заповнювати, особливо про це треба пам'ятати, коли  ти готуватимешся до материнства, адже іноді це приводить навіть до недоумства  новонародженого.

Багато підлітків, надивившись фільмів і телешоу, рано починають палити. І ось ця отрута - нікотин йде у всі клітинки організму, включається в обмін  речовин і поневолює організм людини, розум, волю. Те ж саме роблять алкоголь,  наркотики.

Людина стає рабом своєї пристрасті і навіть в критичних ситуаціях (хвороба, операція) не може відмовитися від неї. Хоча на початку все здається весело, цікаво, «по-кайфу». Багато хто говорить: «Захочу - кину», але  хитрі ці пристрасті. Людина не може захотіти кинути і весь час шукає причини, щоб продовжувати потурати своїм пристрастям.

Але якщо ти не можеш кинути палити, вживати алкоголь, наркотики, то, яке ж майбутнє ти готуєш своїй дитині? Адже ти для неї - будиночок, в якому все повинно бути пристосовано для її розвитку.

Що матиме твоя дитина, якщо кожна твоя клітина, весь організм просочені отрутою? Отрутою!

«Я бачила лілію, яка плавала в чорній болотяній воді. Все навколо прогнило, а лілія залишалася чистою, як ангельський одяг. У темному ставку з'явилися брижі, вони гойдали лілію, але ні плямочки не з'явилося на ній.» (З щоденника Імператриці Олександри Федорівни Романової)

Мабуть, комусь ця цитата здасться занадто сентиментальною. Що ж, про смаки не сперечаються. Проте розмова у нас сьогодні піде не тільки про красу природи.

По роботі мені часто доводиться спілкуватися з хлопцями і дівчатами. Як багато ще «білих лілій» серед них - і це в нашому забрудненому ставку! Знайомство з такою молоддю, що зберегла незаплямованою свою душу, я рахую за честь.

Є тут одна закономірність: цих молодих людей не торкнулася, на щастя, програма «Статеве виховання школярів», не встигли їм «розкрити очі» на вільний секс. Ці 16-річні хлопці і дівчата, по суті, ще діти: вони знаходять задоволення в тому, щоб погойдатися на гойдалках, повалятися в м'якому пухнастому снігу. Дівчина років дев'ятнадцяти після побачення безтурботно засинає, обійнявши улюблену іграшку... Смішно? Не поспішайте посміхатися іронічно: з розвитком у них все гаразд, просто вони не прагнуть забігти вперед, з дитинства стрибнути прямо в дорослість.

Вони не хочуть, свідомо не хочуть красти у себе час юності, свободи нічим не замулених дружніх взаємин, тілесної і душевної чистоти.

Але є в природі вітер, який називається самум. Дме він з жаркої пустелі і сам - дуже жаркий, пекучий, згубний для всього живого. Подібна до самуму одна з прикмет нашого часу - вседозволеність в людських відносинах, яку у всі віки іменували просто і різко: розпуста. Вона теж сушить і знищує в душах людей все живе і прекрасне. Ми з вами - свідки гнітючої картини: все зведення основоположних етичних норм, що допомагали людству виживати впродовж чотирьох тисяч років, не скотитися до стану первісної зграї, з легкістю викидається на звалище. Дамбу, що стримувала натиск сексуальної енергії, прорвало, і плоть стала ідолом, що вимагає все нових жертв.

Розпад духу сучасної людини - так каже про це явище Церква. Чи варто дивуватися, що нас боре епідемія венеричних захворювань, що СНІД загрожує існуванню роду людського як такого, що мільйони дівчаток - самі ще діти - народжують дітей, яких не в силах ні прогодувати, ні виховати, що число абортів обчислюється теж мільйонами. Навіть невіруючі люди погоджуються: свобода сексуальних стосунків обернулася для нас справжнім лихом.

Дівчині трохи більше двадцяти років. Звичайно, їй хотілося б вийти заміж, створити власну сім'ю. Але вона не відчуває, що готова до одруження. Можливо, вона думає, що до неї ніколи не прийде це почуття. Проблема лише загострюється, коли її друзі, сестри й брати, особливо молодші за неї, створюють сім'ї...

А її все ще з'їдають сумніви. Чи варто їй взагалі зустрічатися з чоловіками? Можливо, краще перестати морочити голову собі і їм та навчитися жити самій, намагаючись принести користь суспільству? Але що станеться, якщо в якийсь момент вона зрозуміє, що все-таки потребує власної сім'ї, але буде вже пізно?..

Багатьом людям подібні страждання можуть здатись необґрунтованими. «Коли дівчині немає тридцяти, — скажуть вони, — вона може дозволити собі не прагнути заміжжя».

Сучасні моральні й соціальні засади такі, що шлюб вважається лише вибором на користь того чи іншого стилю життя. Деякі молоді люди, думаючи над тим, чи варто одружуватись, оцінюють, наскільки приємним для них буде життя в новій якості. І не задаються питанням: що ми можемо дати одне одному, будуючи повноцінне спільне життя?

Багато чоловіків і жінок переконують себе в тому, що не готові до одруження, незважаючи на те, що за віком вони цілком дозріли для цього.

Ось кілька причин, характерних для таких настроїв:

Бажання краще зрозуміти себе, розібратися в тому, чого люди хочуть від майбутнього.

Несформоване розуміння того, що вони очікують від партнера і від шлюбу в цілому.

Прагнення до мети, досягнення якої забирає багато часу й енергії і страх, що досягнути бажаного не вдасться, якщо відволіктися на серйозні відносини.

Відсутність відчуття, що людина встигла подорослішати і може взяти на себе відповідальність за інших людей.

Чоловіки й жінки, які не одружуються з однієї чи декількох викладених тут причин, чинять правильно. Для того, щоб одружитися, вони спочатку зобов'язані розв'язати свої ж проблеми і розвіяти свої сумніви.

Більшість людей можуть мобілізуватись, і протягом невеликого проміжку часу підготуватися до створення сім'ї. Однак досвід підказує, що в тих випадках, коли чоловік чи жінка пояснюють своє небажання одружуватися якоюсь примарною нерішучістю - можна із впевненістю констатувати, що тут, крім бажання подорослішати і знайти життєві цілі, ховається ще щось...

Найчастіше природне бажання одружитися або вийти заміж блокується однією або кількома невирішеними проблемами, з якими людині колись довелося зустрітися і які вона не зуміла здолати. У такій ситуації ми звичайно радимо сісти й написати на аркуші паперу всі аргументи, керуючись якими людина не відчуває бажання одружуватися. При цьому слід зафіксувати абсолютно всі страхи й сумніви — особливо ті, у яких існує боязнь зізнатися собі й іншим. Збережіть цей список, і через кілька днів перечитайте його.

Всі катастрофи у світі відбуваються через те,
що жінка забула, якою силою вона володіє,
і перестала спрямовувати її за призначенням

Знаєш, я точка, з якої починається відлік... Точка, в якій сходяться всі елементи сущого. Я згусток енергії, яка має силу змінити всесвіт. Я краплина вічності, із якої починається сама вічність... Ти мені не віриш? Що ж...

Знаєш, я вмію просто бути і відчувати світ усім своїм єством. Давати слово очам, серцю, кожній клітинці тіла... Пропускати крізь себе усі природні стихії, ставати енергетичною матерією, яку треба втримати... або відпустити.. Будь ласка, не борони мені...

Знаєш, я можу горіти вічним сяйвом, або палати руйнівним вогнем... Бути бурхливою плазмою, яку неможливо втримати і залишитись цілим... Я можу бути готовою до знищення цілого світу – крім тебе, що носиш печать недоторканості... Будь ласка, не залишай мене...

Знаєш, я вмію бути повітрям... Легесеньким вітром, який віє прохолодою і оновленням... Смерчем, який зносить усе на своєму шляху... Вести за собою дощові хмари, чи розганяти ці хмари і виштовхувати із небесних закамарків сонце... Будь ласка, не дозволь мені тебе знести...

Знаєш, я іноді буваю водою... Стікаю світом, життям, людськими долями... Суцільними стінами, заштрихованими пасмами мостів між хмарами і нами... Я вмію текти усією своєю сутністю, всією собою... Так, що весь світ поглинає туман – жалю, скорботи, або ж ніжності... Будь ласка, тримай мене за руку – тумани минають...

Знаєш, я буваю землею... Приймаю в себе зерна, які проростають щиро і щедро... Іноді рідкісні трави, іноді дерева, іноді бур'яни... Буває, що і люди... Іноді врожай буває не таким, як ти того очікуєш... Будь ласка, доглядай за мною...

Знаєш, я Всесвіт. В мені мільйони галактик, мільярди зірок і планет, незліченна кількість цивілізацій. Я безмежна – не намагайся зрозуміти мене...

Я квітка. Несміливий пуп'янок, коли без тебе, повноквітна – коли з тобою. Відчуй ніжність моїх пелюсток, влови тонку хвильку мого аромату - не дай мені зав'янути передчасно...

Я крапля. Я здатна розпастись на молекули і знову стати єдиним цілим, здатна злитись воєдино з міріадами інших крапель. Здатна засохнути і лишити по собі лиш тонкий спогад – будь ласка, вбережи мене...

Я нота. Сумна чи піднесена, одна чи в натовпі – я пробуджую твою сутність, викликаю резонанс із струнами твоєї душі. Почуй мене...

Я промінь. Несміливо дарую тобі світло, повносвітно обігріваю... Вказую тобі, куди йти, коли тобі темно... Побач мене...

А ще, я камінь. Гладенька, чи шершава, річкова галька чи діамант – я однаково міцна, однаково цінна – оціни мене...

Знаєш, в мені незліченна кількість граней і безмежність світових образів... Мій горизонт нескінченний, моя сутність невловима і нерозгадана. Я нагадую тобі про найкраще, що в тобі живе. Мої обійми лікують біль, а поцілунки загоюють рани... Мої доторки ламають усі страхи... Мої погляди дарують крила... Мій сміх надихає жити... Моя слабкість пробуджує в тобі силу... Мої слова формують твій настрій... Моє мовчання вказує тобі напрям... Моя пристрасть єднає тебе із Всесвітом... Моя ніжність робить тебе м'якшим...

Якби не було тебе, мені не було б для кого бути... Дякую Тобі, що потребуєш мене! Будь ласка, люби мене!

З Любов'ю, Твоя Жінка

P.S.: «Жоден чоловік на світі не зможе зробити щасливою нещасну жінку. Лише щасливу жінку можна зробити ще щасливішою»

Ксенислава Крапка

Клуб поезії

Знайомство і перше побачення - справа важлива, а інколи - ще й страшна. Особливо якщо до того у вас вже було романтичне знайомство з не надто приємними наслідками. Скажімо, у хлопця, якого щойно кинула дівчина, якось само собою виникає відчуття, що ось ця красуня, яка щойно пройшла поруч, або ж відмовиться знайомитися, або ж не прийде на побачення, або ж закохає в себе й підступно покине. Не переживайте - неприємності трапляються з усіма, однак це не привід для того, аби відмовитися ще раз спробувати своє щастя.

Для кожного з нас важливо зустріти ту людину, яка буде нашим доповненням у житті. Ми маємо великий вибір, але іноді просто не наважуємося підійти до того, хто подобається. Або, навпаки, нав'язуємо себе й цим відштовхуємо людину. Як не схибити під час знайомства і першого побачення?

Знайомтеся скрізь і з усіма

- Через сором'язливість ми часто боїмося підійти до людини, яка подобається, ніби напевне знаємо, що нам відмовлять, - пояснює Ірина Попик, практичний психолог. - Переважно така проблема виникає в юнаків, бо невдале знайомство, на їхню думку, означає, що від них відмовилися як від особистості. Тому найперша порада для тих, хто має страх знайомитися, - почати робити це скрізь: у транспорті, на вулиці, в театрі... Згодом будете знати, що вдається, а що ні, які дівчата захочуть познайомитися, а які в будь-якому разі відмовлять.

Крім того, хлопці мають затямити: якщо за день познайомитися з десятьма дівчатами, то дев'ять із них відмовлять. Одна, мабуть, має хлопця, друга, можливо, збирається заміж, а в третьої завал на роботі і їй не до знайомств. Четвертій ви справді можете не подобатися. Але дівчина, якій ви сподобаєтеся, неодмінно знайдеться. Бо негарних хлопців немає. Є лише несміливі й сором'язливі.

Інша порада: перш ніж підійти до дівчини, подумайте, що їй скажете. Варто мати в арсеналі якусь дуже незвичну фразу. «Вибачте, котра година?» - не годиться. Гадаю, більшість дівчат вам відмовить тільки тому, що ця фраза дуже затерта, вже її достатньо, аби вам відповісти «ні». Зауважте, що вам у дівчині сподобалося, й одразу їй про це скажіть. Доцільно прокрутити й свою реакцію на згоду або відмову познайомитися.

Не переступайте через себе

Чи може дівчина першою знайомитися - справа дуже особиста, вважає психолог. Головне - не перестрибувати через себе: якщо вважаєте, що дівчата теж можуть робити перший крок, то чом би й ні? Гірше, якщо ви так і не підійдете до того, хто вам подобається. Ставтеся до цього простіше. Тим більше, що необов'язково щось говорити під час знайомства.

Є різні креативні штучки. Наприклад, якщо сподобався співробітник, але він працює в іншому відділі й імені його ви не знаєте, наберіть величезну купу паперів, і, коли він буде йти, нехай вони впадуть у вас. Він має відреагувати. Якщо ж ні - це напевне не чоловік вашої мрії. І дуже добре, що ви на цей крок наважилися. Бо тепер знатимете, що зробили все можливе і що він вам не потрібний. Фантазуйте, будьте креативні.

Здавалось, усе було так просто...

Для них не було дня, не було ночі

Їм всього було вдосталь.

 

В очах все мерехтіла пристрасть,

Бажання один одного пізнати

Та де ж бо вони думали, що пристрасть та

Не зможе щастя їм подарувати...

Їм все хотілось радості й свободи,

Щоби купатись там без ліку,

Та де ж бо вони думали, що тії води

Їм стануть гіркотою того віку...

 

В серцях палахкотів вогонь,

Розжарюючи почуттів не радість, а недугу.

Та де ж бо вони думали, що торкнувшись один одного долонь,

Одного разу відчують таку тугу...

 

Весь світ, здається, підкорився їм.

Чого ж іще бажати?

Та де ж бо вони думали, що світ

Їм вічності не зможе дати?

 

Господь же все їх споглядав, журився...

«За що ж бо клопочетесь, діти?!

Чи Я забув про вас, що ви так занедбали любові квіти?!

Де похіть – там нема любові, ви це пам'ятайте!

 

Розтративши себе – щасливою не буде доля, знайте...»

Вони все мандрували, не бачачи кінця.

Вони усе гадали, чи дійде справа до вінця?

 

Та де ж бо вони думали, що ці бажання так даремні,

Що не відіб'ються серця їх передзвоном спільним,

Що все було ганебно...

«Ганебно, страшно!

 

Що нам робити? Мені у сні розказував про це Господь!

Ми думали, що все гаразд... усі так роблять...»

Та де ж бо думали, що стосунки ось такі, колись до відчаю приводять?!

 

Йшов тихенько час...

Залишились лишень бо згадки...

І ніхто з них двох, і з нас,

Не подумав би, що на серці колись ляжуть латки.

 

Та де ж бо вони думали, гадали,

Що у серці крім любові, можуть бути й рани...

Тепер вже розуміють, що ж таке любов насправді і кохання,

І де шукати тої Вічності буяння...

 

Анастасія Колосовська

Бережіть своє серце! Піклуйтеся про чистоту та доброчесність! Будуйте життя у вірі та надії. Просвітлюйтесь, та не марнуйтесь! Все інше вам додасться!

Вперше Одесу, та не вперше Україну відвідав хорватський професор, доктор медичних наук Антуан Лісец. Він присвятив уже близько двадцяти років свого життя людям, лікуючи їхні не тільки тілесні, а й душевні рани. Доктор прочитав вірним УГКЦ Одесько-Кримського екзархату лекцію, в якій висвітлив заперечення проти контрацепції, стерилізації, штучного запліднення, проти будь-якого виду вбивства дітей та проти евтаназії.

На його думку, в нашому суспільстві існує багато проблем, що ранять сім'ю, душу і призводять до гріха. Ми, християни, володіємо безцінним скарбом - Святим Писанням, де є відповіді на всі питання нашого життя. Наша віра дає Святі Таїнства та заповіді, кожна людина, дотримуючись їх, рятує не тільки себе від хвороби душі, але й хвороби тіла. В теперішній час існує багато небезпечних, непотрібних захворювань та страждань. Християни повинні знати, чому так відбувається і дати відповідь суспільству. Кожна вірна людина має турбуватися не тільки про себе, але й про інших, особливо коли інша людина молода та безпорадна і не може себе захистити, або ж навпаки, стара та хвора, і вже не може зробити цього.

Таким чином пан Лісец акцентував увагу на кількох питаннях. Перше питання стосується евтаназії. Чи можливо одержати дозвіл на вбивство? Саме формування питання викликає жах. Життя - це безцінний дар Бога людям, ніхто не має права позбавляти його. Добрий господар, коли хворіє його худоба кличе ветеринара, а відповідно кожна хвора людина потребує лікаря. Та сучасне суспільство розучилося турбуватись про ближніх, вірус егоїзму та байдужості вкоренився в багатьох душах. Тому стало легше чекати поки помре нещасна бабуся чи дідусь, аніж надати відповідну допомогу. А в цей момент ніхто не усвідомлює, що фактично порушує Божу заповідь "Не вбий", адже ненадання допомоги це теж вбивство, це пасивна евтаназія. Проблема піклування про осіб похилого віку спричиняється притупленістю співпереживання до людських страждань, вона має бути недопустимою християнською спільнотою.

Господь створив чоловіка і жінку і дав їм Таїнство Шлюбу. Любов до шлюбу - це дошлюбна чистота. В Європейських країнах молоді люди одружуються досить пізно, Україна теж перейняла цю тенденцію, але це зовсім не означає, що невінчані люди не мають ніяких дошлюбних стосунків. Мало хто замислюється над тим, чим може обернутися для нього таке грішне життя. Шлюб - це дар, до якого варто ставитися з пошаною, та зараз цей дар все більше нівелюється. Україна займає одне з перших місць в світі за захворюванням на СНІД. Це і є один з найжахливіших продуктів нечистого життя. Досить поширена реклама контрацептивів, які нібито вбережуть від будь-якого захворювання, а також «небажаної вагітності». Та ніхто і ніколи не винайде контрацептив, що вбереже людину від гріха нечистоти, а гріх – це СНІД душі!

Вселенська церква є вчителькою віри і моралі. Вона постійно вчить нерозривності зв'язку, що існує між подружнім актом і зачаттям, під час якого Бог дає новій людині душу. Про це твердять і документи Католицької Церкви: «Casti Conubii», «Humanae Vitae» і «Donum Vitae». Так, смертним гріхом є не тільки вбивство ненародженої дитини, але також і контрацепція, стерилізація і штучне запліднення. Для шлюбу недостатньо закоханості. Ще жодні сімейні стосунки не змогли довго утриматися тільки на одній опорі, тому коли молоді люди вирішили вступити у священні шлюбні відносини, повинні поставити своєму коханому чи коханій кілька запитань. Потрібно перш за все роздивитися моральне обличчя близької вам людини, чи відвідує храм і чи боїться гріха. Проте людині, яка мала багатий сексуальний досвід недостатньо тільки сповідатися. Варто також і перевіритися у медичних закладах. СНІД, сифіліс, хламідія, трихомоніазм - це не просто страшні назви, хвороби, що за ними криються набагато страшніші, тому краще пересвідчитись, щоб кохана людина не принесла у ваш шлюб разом із любов'ю та радістю також біль і страждання. Варто, щоб держава і Церква спільно рекомендували діагностування до шлюбу, щоб бути певним, що він чи вона не вб'є тебе у шлюбі.