Свята Тайна Покаяння – Сповідь дана нам для того, щоб ми мали можливість очистити нашу душу від тягарів гріха та віднайти втрачений зв’язок з Богом.

У св. Тайні Покаяння Милосердний Господь наш Ісус Христос через священика прощає нам скоєні гріхи. Прощення можливе тоді, коли ми дійсно жаліємо за вчинені нами вчинки (прогрішення) і постановляємо більше так не чинити.

 Для доброї сповіді потрібно:

1. Зробити іспит сумління, тобто пригадати скоєні гріхи.

2. Щиро покаятися за скоєні гріхи.

3. Постановити поправитись, тобто старатись звільнитись від злих звичок.

4. Визнати гріхи перед священиком у св. Тайні Сповіді.

5. Виконати визначену сповідником покуту.

Як робити іспит сумління?
 

Промовляючи свого часу до греків в Атенах, ап. Павло повчав їх, що Бог «… створив з одного весь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні». (Ді. 17-26).

І з того часу люди, окремі племена людей, почали населяти Землю. Відповідно і ми, українці, з волі Божої отримали прекрасне місце під сонцем. Господь оселив наш народ в центрі Європи, в краю де котить свої хвилі могутній Дніпро, де милують наше око карпатські плаї, полонини і вічнозелені смерічки, де грайливо дзюркотять кришталево чисті гірські потоки, в краю, де як сказав поет «всюди буйно квітне черемшина», де «мов до шлюбу вбралася калина», де співає свою пісню соловейко. Господь оселив нас в краю з помірним кліматом, а це значить що зимою не дошкуляють нам тріскучі морози а літом велика спека, в краю, який знаходиться в спокійній сейсмологічній зоні, а це значить що наш Творець захистив нас від великих руйнівних землетрусів і вулканів, від руйнівної сили вітрів – торнадо і смертоносних хвиль що звуться цунамі. Натомість дав Творець нашому народові родючі чорноземи, багаті корисними копалинами, дав нашим людям великі здібності і таланти, завдяки яким з нашого народу вийшло багато письменників і поетів, композиторів і піснярів що відомі всьому світові. Отримали ми від Бога співучу мову, дзвінкі голоси, щиру гостинну вдачу, прекрасну вроду і багату культуру, а зветься край цей Україна. Кожен свідомий українець любить свою державу, свій народ, свою культуру, поважає свої традиції і в їхньому дусі виховує майбутні покоління.

Так вже склалося, що для кожної людини найдорожчим і найріднішим на землі є той регіон, та місцевість де вона народилася, а тому коли говорити про вихідців з Перемишлянського району, то власне наш район, наше село чи місто де ми народилися і є тим найулюбленішим місцем в Україні. Коли ми вертаючись з далеких доріг перетинаємо межу Перемишлянського району, то нам здається що ми вже практично вдома. Тут для нас якось по-особливому співає соловейко і пахнуть квіти, тут якось особливо світить сонце, місяць і мерехтять зорі, тут все рідне і знайоме: кожна назва, кожна стежина, кожен струмок і деревце. Є на Перемишлянщині і чудова природа: річки, ліси, поля, озера, є цілющі джерела і пам’ятки архітектури. Проживають на території району щирі, побожні, працьовиті і обдаровані люди…

Рік виходу: 2008
Жанр: Драма
Випущено: О. Довженка (Олесь) / Україна
Тривалість: 2:06:34
Переклад: Професійний (одноголосий)
Режисер: Олесь Янчук
У ролях: Сергій Романюк, Ірина Мак Кардл, Тарас Постніков, Лембіт Ульфсак, Олег Треповський

Про фільм:
В основі фільму лежить біографія митрополита української Греко-Католицької церкви Андрія Шептицького, який протистояв репресіям тоталітарних режимів Сталіна і Гітлера і вибрав шлях служіння Богові і людям.

Отець Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у Космач Косівського повіту на Гуцульщині, у священичій сім'ї.

Підготовку до священства пройшов у римській Колегії святих Сергія і Вакха, студіюючи богослов'я в Урбаніянському університеті. У 1911 р. прийняв єрейські свячення з рук єпископа Григорія Хомишина.

Спочатку працював в Галичині, пізніше у Боснії, куди зголосився поїхати, щоби душпастирювати серед українських греко-католиків в окрузі Прієдор. Нелегка була праця молодого священика в країні, де абсолютну більшість становили слов'яномовні мусульмани. Але о. Омелян 4 роки служив боснійським українцям далеко від Батьківщини.

В середині Першої світової війни о. Омелян повернувся до своєї Галичини і, коли на розвалинах імперій бездержавні тоді народи, надіючися на політичне визволення, почали формувати свої збройні сили, у 1919 р. вступив до Української Галицької Армії. Як військовий духівник (капелан) пройшов через усі негаразди разом зі стрільцями Бережанського коша аж до кінця існування УГА. В тих бурхливих роках в житті Слуги Божого Омеляна було багато, на перший погляд, безнадійних ситуацій, порятунок з яких можна вважати чудом.

У рамках IV Суспільних днів Української Греко-Католицької Церкви, 14 листопада 2010 року, були оголошені переможці конкурсу «Найкраще інформаційне обличчя парафії». Урочисте вручення нагород відбулося по закінченні Святкової Літургії за участю Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара) у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.


«Ми сьогодні вручили призи тим, хто удостоївся других і третіх місць. На жаль, першого місця цього року не присуджували. Такі строгі наші судді», − зауважив Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

Як повідомив Владика Йосиф, до участі у конкурсі зголосилося понад 20 парафіяльних видань та 5 церковних інтернет-сайтів. Компетентне журі удостоїло часопис «Адонай» дитячо-молодіжної спільноти храму Святого Миколая м. Перемишляни другого місця у конкурсі.

Переможців нагородили грамотами Глави УГКЦ та цінними подарунками, які мають допомогти ще краще працювати, розвиваючи інформаційне обличчя парафій.