-
1-10 вересня 2019 року Божого в м. Римі проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, в якому брало участь 39 єпископів з України, із країн Центральної, Північної та Західної Європи, Пiвнiчної та Пiвденної Америки і Австралiї, серел яких і єпископи Стрийської єпархії: владика Тарас (Сеньків) і Богдан (Манишин). -
Був нічим не примітний ранок у звичайнісінькій поліклініці.
Літній чоловік прийшов до лікаря зняти шви з пальця руки.
Було помітно, що він дуже хвилюється і кудись поспішає. -
Літо – найкраща пора для відпочинку та подорожей. Більше часу проводимо з друзями, берем участь у таборах, вирушаємо у паломництва до Чудотворних місць.
Уже стало доброю традицією у спільноті Адонай, дякувати Богу за ідеї та можливості, які були реалізовані влітку.
29 серпня, на подвір’ї нашої церкви, відбулося "прощання з літом" для дітей та молоді нашої парафії. -
Кожного року з нагоди свята Успення Пресвятої Богородиці, в Успенській Унівській Лаврі є проща. Кожен охочий, відважившись, рушає в путь до цього чудотворного місця, так наші парафіяни вирушили в дорогу. Цього року проща розпочалась 25 серпня з храму святого Михайла м.Львів під назвою - "Нічого бо нема схованого щоб не стало б явним" Лк.8,17.
-
Єднаючись у молитві
Ми врятуємо наших дітей
Під таким гаслом відбувся XIV з’їзд спільноти «Матері в молитві» Стрийської єпархії УГКЦ 25 серпня 2019 року у Святого Івана Богослова с. Суховоля Городоцького району. -
З 19 по 24 серпня відбувся табір для старших адонайців у лемківському селі Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства (Польща) разом з о. Віктором Мельником. Прибувши на місце перебування учасники були поділені на групи, тож з наступного ранку уже командами готували їсти один для одного. -
Моє ім'я - Батьківщина,
Лелеки легке крило.
Моє ім'я - Україна
І сонечка тепло.
Моє ім'я - Вишиванка,
Я - хрестик на полотні.
Моє ім'я - синє небо,
Я - сонях малий під ним. -
Прапор – це державний символ
Він є в кожної держави;
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє – небо, жовте – жито;
Прапор цей оберігаєм,
Він – святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дужі і єдині,
Ми навіки вже – народом,
Українським, в Україні. -
На горі преобразився Ти, Христе Боже, / і ученики Твої, оскільки їм можна було, славу Твою бачили, / щоб, коли побачать Тебе розп’ятого, / зрозуміли, що страждаєш Ти з волі Своєї, / і світові проповідували, / що Ти воістину Отцеве сяйво. Кондак свята. -
20 серпня 2019 року минає 135 років від дня народження отця Омеляна Ковча. З нагоди цієї події, у нашому храмі відбулася урочиста Літургія, яку очолив владика Тарас Сеньків.
«Багато було священників і мирян, котрі довершили своє християнське життя яскравим подвигом любові. Але серед них немає такого, хто б повторив чи приблизився до життєвого подвигу о. Еміліяна Ковча, котрий своїм життям прочитав Євангеліє», – сказав Архиєрей в часі проповіді, відзначаючи життєвий подвиг священномученика, котрий «йшов туди, де здавалося б не має Бога і зустрічав там Христа».
-
Сто тридцять п'ять років тому, 20 серпня 1884 року у c. Космач (Косівський повіт на Гуцульщині), у священичій сім'ї народився блаженний священномученик Омелян Ковч, парох Майданека та праведник світу. Підготовку до священства пройшов у римській Колегії святих Сергія і Вакха, студіюючи богослов'я в Урбаніянському університеті. У 1911 році прийняв ієрейські свячення з рук єпископа Григорія Хомишина. Спочатку працював в Галичині, пізніше у Боснії, куди зголосився поїхати, щоби душпастирювати серед українських греко-католиків в окрузі Прієдор. -
Я думаю, що тема щастя цікавить кожного з нас. І сьогодні я мав досвід, який привів мене до думки, над якою дуже часто застановляюся.Отже, у чому полягає щастя? Одні бачать щастя у грошах, інші – у маєтках, ще інші у славі – у інших цінностях. Але хочу з Вами поділитися таким простим рецептом щастя, який називається прощення. -
Одного разу в школі до учительки, що заходила в клас, підбігла заплакана дівчинка і сказала:
– У мене вкрали телефон!
Учителька спокійно відповіла:
– Люба дівчинко, не слід спішити звинувачувати будь-кого в тому, що якусь річ украдено. -
Бути «ненормальним» у ХХІ ст – це, здається те, чого ще треба повчитися. Бо щоденна реальність диктує нам тренди і вимоги, яких всі ми мали б дотримуватися, аби чутися комфортно в соціумі. І все було б добре, якби ці тренди не були такими абсурдними… -
Джианна Джесен — відома американська християнська ораторка, активістка пролайф руху. Дівчина народилася в результаті невдалого сольового аборту, через що страждає на ДЦП. З 14 років присвятила своє життя боротьбі за права ненароджених дітей. Подаємо її емоційний виступ-свідчення. -
8 червня у київському Палаці Спорту відбудеться Національний День Молитви. Прес-центр заходу записав розмову із главою УГКЦ Святославом Шевчуком. Говорили про особисту відповідальність українців, про те, що нас вилікує, навчить поважати одне одного та бути вдячними.
-
1. Коли ви думали, що я не дивився, я бачив, що ви повісили мій перший малюнок на холодильник, і я негайно захотів намалювати інший. -
Один чоловік прийшов у перукарню, щоб його, як завжди, підстригли і поголили. Він розговорився з перукарем, який його обслуговував. Говорили про різне, і раптом, розмова зайшла про Бога. -
На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії і мрії.Перше дерево сказало: «Коли не будь я хотіло би стати шкатулкою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».
Друге дерево сказало: «Я хотіло би стати потужним кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».
Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найпотужнішим і високим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам’ятали мене».
174
|
|
|
 Питання непросте. Навіть дорослі люди, буває, не чують з першого разу. Адже і про чоловіків, і про співробітників часто можна почути: «Я говорю, говорю, а як об стінку горох. Ось як ще людині сказати? »Всі дорослі - і ті, що чують з першого разу, і ті, що не чують і з десятого, - виростають з дітей. Якщо з дитинства дитина привчена чути з першого разу, то велика ймовірність того, що цей навик збережеться на все життя.
Алгоритм навчання наступний. |
|
|
|
|
|
|
