Папа Франциск видав декрет про геройські чесноти митрополита Андрея, в якому надав Йому титул «праведного». Про це розповів Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у інтерв’ю виданню Главком.
Наступний етап процесу беатифікації Митрополита передбачає проголошення його блаженним. Для цього зараз досліджується чудо, яке відбулося за молитвами і особливим заступництвом Андрея Шептицького.

 13 січня в нашому храмі відбувся вечір Різдвяних колядок. Участь у цьому заході прийняли наступні колективи: фольклорний ансамбль, ансамбль баяністів та оркестр народних інструментів - представники Перемишлянської музичної школи, дитячий хор "Осанна" під керівництвом Гавінської О.М., керівника Перемишлянського районного відділу культури, а також церковний хор нашого храму під керівництвом п. Лесі Козак.

Діти молодшої катехитичної групи нашого храму 13 січня напередодні (старого) Нового року відвідали Святоуспенську Унівську Лавру, щоби прославити вертепом та колядою народження Божого Сина. Хоч маленьким, але дуже талановитим це вдалося, бо вкінці виступу вони отримали оплески, а сам ігумен о.Ілля кожному коляднику подарував книжку з віршами іємр.Самуїла та запросив до трапезної для частування солодощами.

У третій день Різдвяних свят, 9 січня, після закінчення другої Божественної Літургії, у храмі св. Миколая лунали колядки, віршики та вінчування у виконанні наших маленьких парафіян. Святковий виступ підготувала сестра Лілія Ананевич разом з дітьми, які є учасниками наймолодшої групи парафіяльної катехитичної школи. Вертепне дійство відбувалося у затишній українській хатині, де братик із сестричкою граються та чекають гостей-колядників.

«Христос Рождається! Славімо Його!» - лунає скрізь… колядки чутно всюди. Ангельські хори звіщають радісну звістку про народження Господа нашого Ісуса Христа, який став чоловіком задля нашого спасіння. 
8 січня 2019 р Б. у храмі святого Миколая м. Перемишляни відбулося вертепне дійство «Слово сталося тілом і оселилося між нами», в якому брала участь молодь спільноти «Адонай».

За доброю традицією кілька років поспіль у день Різдва Христового відбувається похід з вертепами до церков усіх релігійних конфесій нашого міста. Цього року у такому поході взяли участь молодь церкви Святого Володимира та Омеляна Ковча, храму Святого Миколая Чудотворця та римо-ктолицького костелу свв. апп.Петра і Павла.

Різдво - це особливий час у році для кожного християнина. Адже, напередодні вся родина збирається до батьківської хати, щоби згідно давньої традиції сісти разом до Святої вечері, спільно помолитися за живих та померлих родичів, а також покуштувати приготовані пісні страви, яких має бути дванадцять. Відтак, усі прямують до храму, щоби взяти участь у Божественній Літургії.

Сьогодні, коли ми святкуємо Собор Пресвятої Богородиці, згадуємо тих, завдяки кому стало можливе народження Божого Сина, варто уважніше придивитись до такого звиклого зображення Святої Родини, Йосифа і Марії: чого сьогодні, 2000 років по тому ми могли б у них навчитись?

В Різдвяну ніч зорі горять,
В Різдвяну ніч люди не сплять,
Бо ніч надходить, зірка сходить,
А Діва родить для нас Христа.

Невеличким, круглої форми хлібцем – просфорою – уже незабаром ділитимуться у кожній християнській родині перед спільною вечерею. Про історію цього звичаю, про те, що символізує цей хліб і традиція його спільнотного споживання читайте далі.

Цієї неділі наші парафіяни зможуть ознайомитися з наступним номером парафіяльного часопису "Адонай".

1. Любити — це не заважати тобі рости.
Люблячий не запропонує тобі шматочок торта, якщо ти на дієті. Він не додасть цукру в твій чай, якщо у тебе підвищений цукор у крові. І не запропонує випити, якщо ти вирішив жити тверезим. Так само як він не зажадає від тебе пасувати до його картини світу: не пити, якщо він вирішив не пити, і жити так, як хоче він.

Буквально за лічені хвилини в нашому житті може змінитися багато що. Це, зокрема, підтверджує Наталія Сиротич, практикуючий психолог, керівник Центру роботи з дітьми та молоддю «Карітасу Київ». Вона щодня допомагає родинам переселенців зі сходу України та сім’ям, що потрапили у скрутні життєві обставини. Наталія поділилася з «Українською  правдою. Життя» своїм досвідом та розповіла, як дорослим завжди знаходити спільну мову зі своїми нащадками.

На одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії і мрії.