14 квітня в Перемишлянській ОЗЗСО I-III ст. ім. О. Ковча відбувся захід, присвячений вшануванню пам’яті блаженного Омеляна Ковча - священника, мученика та праведника народів світу. Метою події було вшанувати його світлу пам’ять, а також розповісти про героїчне життя цієї видатної постаті.
Захід розпочався з хвилини мовчання. Опісля ведучі заходу коротко представили присутнім біографію отця Омеляна.

Народився він у 1884 році в селі Космач (тепер — Івано-Франківська область). Був греко-католицьким священником, активним душпастирем і патріотом, який усе своє життя присвятив служінню людям, незалежно від їхньої національності чи віри.
Особливу увагу на заході було приділено періоду Другої світової війни, коли отець Омелян, служачи в місті Перемишляни, рятував євреїв від нацистських переслідувань. Незважаючи на небезпеку для власного життя, він видавав їм фальшиві метрики про хрещення та переховував у себе. За це був арештований нацистами і відправлений до концтабору Майданек у Польщі, де продовжував душпастирське служіння навіть у найважчих умовах. У 1944 році він загинув у таборі мученицькою смертю.
На заході був прочитаний видатний лист о. Омеляна із концтабору, він написав його своїй дружині та дітям. 

У цьому листі він намагався підтримати їх духовно та морально, передаючи свою віру, спокій і навіть вдячність за можливість бути серед в’язнів і нести їм слово Боже.

Фрагмент із цього листа:

"Дякую Богові за його ласкавість для мене. Крім неба, це єдине місце, в якому я бажав би я бути. Ми тут усі рівні - поляки, євреї, росіяни чи естонці... Зараз я тут єдиний священник. Не уявляю собі, що вони робили б без мене. Тут я бачу Бога Бога, який є однаковий для нас, без огляду на наші релігійні різниці. Може наші церкви різняться між собою, але в усіх них царює той же Всемогутній Бог. Коли я відправляю Літургію, всі вони моляться. Моляться різними мовами але чи Бог не розуміє всіх мов? Умирають по-різному, і я помагаю їм пройти цей міст. Чи це не благословення? Чи це не найбільший вінець, який міг мені вложити на голову мій Господь? Так! Кожного дня чисячі разів дякую Богові, що він послав мене сюди. Непросив би Його про більше Не плачте за мною радійте зі мною! Моліться за творців цього табору та цієї системи. Вони потребують ваших молитов... Хай Бог помилує їх..."

Цей лист став свідченням глибокої віри Омеляна Ковча, його жертовності та духовної сили навіть у найтяжчих умовах концтабору.

На закінчення заходу о. Віктор Мельник висловив подяку учням та організаторам і наголосив, що приклад життя Омеляна Ковча - це заклик до людяності, милосердя і вірності християнським цінностям.