"Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім тому, що потрапив розбійникам у руки?
 Він відповів:
– Той, хто вчинив над ним милосердя.
Тоді Ісус сказав до нього:
– Іди і роби ти так само"(Лк.10, 36-37)

Розмова між Ісусом та законовчителем у черговий раз підкреслює цінність людської особи. Другий Ватиканський Собор зазначає, що це більш  зрозуміло, коли досвід людини та сім'ї пов'язаний з Ісусом Христом, який як Син Божий, Своїм Воплоченням з'єднався з кожною людиною. На думку отців Собору, єдина мета Церкви полягає в служінні, "щоб кожна людина могла знайти Христа, щоб Христос міг з кожним іти через життя силою тієї правди про людину і про світ, яка вміщається в таїнстві Воплочення і Відкуплення, силою тієї любові, яка з неї випромінює. 

"Сказав їй Ісус:
-  Дочко, віра твоя спасла тебе, іди в мирі!" (Лк.8,48)

Дві події, про які ми чойно  почули в Євангелії, є незаперечним доказом важливості віри в Бога і посланрго Ним Ісуса Христа. Жінка, що дванадцять років хворіла і ніхто з лікарів не міг її вилікувати, таки зустріла Того, для Кого немає нічого неможливого. Її історія доводить обмеженість людських можливостей і досягнень.

Сьогодні Церква святкує празник Введення в храм Пресвятої Богородиці. Це історична подія, хоч і не записана в Святому Писанні. Однак, знаємо, що є ще одне джерело Божого Об'явлення - Святе Передання, звідки й дізнаємося більше відомостей про життя Марії, Матері Ісуса.
"Пречистий храм Спасів" - так Церква називає Діву Марію. Адже Її Господь вибрав стати Матір'ю Божого Сина, вмістилищем Найсвятішого.

"Ісус спитав його:
– Як тобі на ім'я?
– Леґіон – відповів той, багато бо бісів увійшло в нього"(Лк.8,30)

Світ, в якому живемо, часто порівнюють до арени, де відбувається постійна боротьба двох протилежних сил - добра і зла. Центральною дійовою особою в ній є людина. Людський розум здатний дійти до переконання, що існує Абсолютне Добро, і Ним є Бог. А що таке зло?

Дорогі браття і сестри!
Ісус розповів притчу про багача і Лазаря, в якій можна порушити чимало тем: багатство і бідність, заскорузлість серця, існування ангелів, існування після смерті, воскресіння мертвих, життя вічне. Сьогодні хочу зосередити увагу на останньому - вічне життя.

Сьогодні до роздумів пропонується нам притча про сіяча в центрі уваги якої є зерно і грунт, що символізують слово Боже і серце людини.
На початку зосередимо свою увагу на понятті "слово". За визначенням, слово - це самостійна значима одиниця мови, яка співвідноситься з окремим пізнаним елементом (предметом, явищем, процесом, дійсністю). Завдяки слову відбувається обмін інформацією, описуються різні процеси, явища в природі, окреслюється суть предмету, характеризується певна дійсність.

Роздумуючи над цією подією в черговий раз можемо відчитати месіянське післанництво в поведінці Ісуса Христа.
Разом із учнями і натовпом народу Ісус прямує до міста Наїн. При вході до міської брами їм назустріч рухається похоронна процесія. Смерть юнака, єдиного в матері своєї, що була вдовою, сколихнула все місто. Мабуть і тоді в багатьох людей постало питання: Господи, чому. так рано ця дитина померла? Невже Ти не міг його врятувати? Що тепер буде з його матір'ю, як їй жити далі?