Сьогодні чуємо довгу та інтригуючу розповідь про зустріч і розмову Ісуса з жінкою самарянкою. На перший погляд виглядає, що це випадковість. Але, в контексті всієї розповіді розуміємо, що то була наперед запланована Богом зустріч із своїм творінням - грішною жінкою - не для того, щоб її засудити, а щоб спасти. |
Читання апостола та Євангелія цього дня представляють нам дві важливі думки: у Бога немає нічого неможливого і Бог став людиною, щоб не засудити її, а спасти. |
"Так говорить Господь: Радуйся, дочко Сіону! Викрикуй, дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці.
|
"Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох"(Ми.10,45).У п'яту неділю Великого посту під час Літургії слухаємо євангельський уривок, який передає немов останні напутні слова Ісуса своїм учням. До того часу Він неодноразово говорив, що книжники і фарисеї видадуть Його владі, щоб засудити, відтак Його уб'ють. Без сумніву, це викликало тривогу і страх серед апостолів. Вони залишили своє ремесло, так звану "подушку безпеки ", і пішли за покликом Христа в надії отримати щось більше і краще. |
"Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом"(Мк.9,29).
|
"Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать для своєчасної помочі"(Євр.4,16).Цей день звіщає нам половину шляху Святої Чотиридесятниці, а виставлення хреста для поклоніння скеровує увагу на джерело сили для життя. Сорокаденний піст характерний непростими, а інколи, взаємно протиставленими переживаннями: численними спокусами, важкими випробуваннями, ніжним дотиком Божої милості, спасаючої сили Ісуса Христа.У Хрестопоклінну неділю, коли пройдено половину відстані і сили християнина можуть вичерпуватися, Церква як любляча Мати виставляє хрест. |
"Ісус, уздрівши їхню віру, каже до розслабленого:
|
"Біжімо витривало до змагання, що призначене нам, дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радості, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу"(Євр.12,2)Минув ще один тиждень, який залишить в історії нашого народу чергові жертви українських захисників і цивільного населення та нові перемоги над ворогом окупантом. Почався новий етап війни, в якому ми повинні ще сильніше вірити в незламний дух наших воїнів, в непереможну силу об'єднаного українського народу, а найголовніше, вірити в захист і допомогу Божу. |
Сьогодні, перш за все, маємо подякувати Богові за дар життя. В умовах всесвітньої пандемії ми більше почали цінувати своє, людське, життя. Ось уже одинадцятий день весь український народ піддається цинічному нищенню російськими військами. Понад усе кожен, перебуваючи в небезпеці, хоче вижити. Волонтерські рухи всередині країни, військова, фінансова та гуманітарна допомога з-за кордону, мужність і відвага захисників України є свідченням боротьби за життя і його захист. Серця українців сповнені болем і жалобою за втратою рідних і близьких, а також страхом перед новою загрозою життю. |
"Бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і найшовся."(Лк.15,24)Мабуть, немає у світі людини, яка нічого в житті не загубила і нічого не втратила. Є втрати дрібні, незначні, маловартісні. Тому за них "серце дуже не болить". Але є втрати, які змінюють стан людини, її спосіб життя. Найбільшою втратою є людське життя. Це вкотре доводить, що найвищою цінністю є людина. Так вважають не лише люди, а й сам Творець. Після першого упадку людей Він категорично виступив проти спокусника: "Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою; між твоїм потомством та її потомством. Ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту, але воно розчавить тобі голову"(Бут.). |