Сьогодні чуємо довгу та інтригуючу розповідь про зустріч і розмову Ісуса з жінкою самарянкою. На перший погляд виглядає, що це випадковість. Але, в контексті всієї розповіді розуміємо, що то була наперед запланована Богом зустріч із своїм творінням - грішною жінкою - не для того, щоб її засудити, а щоб спасти.

Читання апостола та Євангелія цього дня представляють нам дві важливі думки: у Бога немає нічого неможливого і Бог став людиною, щоб не засудити її, а спасти.
Аналізуючи історію людського роду у період Старого Завіту (або до нашої ери) ми часто зустрічаємо описи Божої всемогутності.

 

"Так говорить Господь: Радуйся, дочко Сіону! Викрикуй, дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці.
Він оголосить мир народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки 
і не кінців землі"(Зах.9,9-10б).
Ось і минула Велика Чотиридесятниця, час, в якому кров'ю і смертю наших братів і сестер писалася нова історія України; час, в якому весь український народ зустрівся надто близько із злом, яке цинічно умертвляє і руйнує людські блага.

"Бо Син чоловічий не прийшов на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох"(Ми.10,45).

У п'яту неділю Великого посту під час Літургії слухаємо євангельський уривок, який передає немов останні напутні слова Ісуса своїм учням. До того часу Він неодноразово говорив, що книжники і фарисеї видадуть Його владі, щоб засудити, відтак Його уб'ють. Без сумніву, це викликало тривогу і страх серед апостолів.  Вони залишили своє ремесло, так звану "подушку безпеки ", і пішли за покликом Христа в надії отримати щось більше і краще.

"Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать для своєчасної помочі"(Євр.4,16).

Цей день звіщає нам половину шляху Святої Чотиридесятниці, а виставлення хреста для поклоніння скеровує увагу на джерело сили для життя. Сорокаденний піст характерний непростими, а інколи, взаємно протиставленими переживаннями: численними спокусами, важкими випробуваннями, ніжним дотиком Божої милості, спасаючої сили Ісуса Христа.У Хрестопоклінну неділю, коли пройдено половину відстані і сили християнина можуть вичерпуватися, Церква як любляча Мати виставляє хрест.

"Біжімо витривало до змагання, що призначене нам, дивлячися пильно на Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радості, що була перед ним, витерпів хрест, не звертаючи уваги на сором, і возсів праворуч Божого престолу"(Євр.12,2)

Минув ще один тиждень, який залишить в історії нашого народу чергові жертви українських захисників і цивільного населення та нові перемоги над ворогом окупантом. Почався новий етап війни, в якому ми повинні ще сильніше вірити в незламний дух наших воїнів, в непереможну силу об'єднаного українського народу, а найголовніше, вірити в захист і допомогу Божу.

Сьогодні, перш за все, маємо подякувати Богові за дар життя. В умовах всесвітньої пандемії ми більше почали цінувати своє, людське, життя. Ось уже одинадцятий день весь український народ піддається цинічному нищенню російськими військами. Понад усе кожен, перебуваючи в небезпеці, хоче вижити. Волонтерські рухи всередині країни, військова, фінансова та гуманітарна допомога з-за кордону, мужність і відвага захисників України є свідченням боротьби за життя і його захист. Серця українців сповнені болем і жалобою за втратою рідних і близьких, а також страхом перед новою загрозою життю.

"Бо цей мій син був мертвий і ожив, пропав був і найшовся."(Лк.15,24)

Мабуть, немає у світі людини, яка нічого в житті не загубила і нічого не втратила. Є втрати дрібні, незначні, маловартісні. Тому за них "серце дуже не болить". Але є втрати, які змінюють стан людини, її спосіб життя. Найбільшою втратою є людське життя. Це вкотре доводить, що найвищою цінністю є людина. Так вважають не лише люди, а й сам Творець. Після першого упадку людей Він категорично виступив проти спокусника: "Я покладу ворожнечу між тобою та жінкою; між твоїм потомством та її потомством. Ти будеш намагатися ввіп'ястися йому в п'яту, але воно розчавить тобі голову"(Бут.).