• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    Неділя ХХІ по Зісланні Святого Духа

    Неділя ХХІ по Зісланні Святого Духа

    Дорогі браття і сестри!
    Сьогодні до роздумів пропонується нам притча про сіяча в центрі уваги якої є зерно і грунт, що символізують слово Боже і серце людини.
    На початку зосередимо свою увагу на понятті "слово". За визначенням, слово - це самостійна значима одиниця мови, яка співвідноситься з окремим пізнаним елементом (предметом, явищем, процесом, дійсністю). Завдяки слову відбувається обмін інформацією, описуються різні процеси, явища в природі, окреслюється суть предмету, характеризується певна дійсність. Слово несе в собі ще й емоційне забарвлення, яке впливає на сприйняття слухача. Автором слова прийнято вважати людину. Однак, не тільки. Згідно біблійної теорії знаємо, що Бог створив світ своїм словом: "І сказав Бог. І так сталося"(Бут.1,3;11).
    Апостол Іван відкриває більше таємницю слова. Своє євангеліє він починає так: "Споконвіку було Слово і з Богом було слово, і слово було - Бог"(Ів.1,1). Під натхненням Святого Духа він зазначає, що слово вічне, перебуває в нерозривній єдності з Богом, є з Ним однієї сутності та природи. Далі апостол продовжує: "Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього"(Ів.1,3). Слово Боже творить - приводить з небуття до буття. "У ньому було життя, і життя було - світло людей"(Ів.1,4). Слово Боже - це Життя, без початку і кінця, яке дає життя творінню. Слово несе в собі лише світло, а тому просвітлює кожну людину, яка приходить на світ. Слово Божа - це Особа, Син Божий, який став людиною і одного разу промовив: "Я - світло для світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя"(Ів.8,12). Слово Боже містить у собі зміст. А зміст - це правда, для пізнання якої потрібно світло. Тим світлом є Слово. Завдяки світлу дорога є видимою, а шлях певний. "І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого"(Ів.1,14). Слово Боже являє славу не нижчого Отцеві, але рівного Йому, на що наголошує євангелист Іван наступними рядками: "Ніхто й ніколи Бога не бачив, Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив"(Ів.1,18). Слово Боже об'являє Бога, щоб Його пізнавати і бути причасниками вічного життя: "Ми знаємо також, що Божий Син прийшов і дав нам розум, щоб ми Правдивого пізнали. Ми - у Правдивім, у його Сині, Ісусі Христі. Він - правдивий Бог і життя вічне"(ІІв.5,20-21).
     Дорогі браття і сестри!
    Згідно навчання Ісуса Христа найважливішою складовою людини в процесі її цілісного розвитку є "серце" як духовний центр, в якому фокусуються усі розумові, почуттєві та вольові зусилля. Ісус навчав: "Де твій скарб, там і твоє серце буде"(Мт.6,21). Тому, серце людини - мета спокусника. Він неустанно атакує найменш захищені місця, щоб остаточно і повністю заволодіти серцем. Влада над серцем започатковується впливом на думки людини. Щоб чинити опір, треба мати зброю, а саме, меч духовний - слово Боже. Як вважає премудрий Сирах, слово Боже найкращий вихователь думок: "Хто закон пильнує, - той думкам своїм володар"(Сир.21,11а). Боже слово за змістом добре. Людина за своєю природою теж є доброю. Тому читаючи, або слухаючи Боже слово, людині, яка шукає правду, стає приємно: "Господні заповіді - праві; вони радують серце"(Пс.10,9). І ще: "Ти мені стежку життя покажеш, повноту радощів, що в тебе; блаженство по твоїй правиці вічне"(Пс.16,11). Через пізнання розум людини наповнюється правдою, яка приємна серцю, бо справжнє життя - це життя в правді. Святі отці навчають: "Для серця, в якому живе Христос, немає часу, немає речей, немає подій, бо Христос стає життям серця, його суттю і всім його змістом". Апостол Павло у посланні до Галатів писав про це так: "Живу вже не я, а живе в мені Христос"( Гал.2,20). Почуття можуть бути приємними і без Божого слова. Але вони оманливі та короткочасні, завдаючи нових ран, таких як смуток, печаль, пустка, розчарування, нудьга. Один із сучасних духовних отців  навчає: "Світ, в якому нам довелося жити, такий, що спочатку в ньому безупинно веселяться, а потім гірко плачуть.
    Всякі трагічні події та скорботні речі виникають в результаті тілесних думок та безглуздих вчинків, які вкінці кінців убивають того, хто їх чинив, зробивши їх під впливом диявола". Преподобний Єзикій, пресвітер Єрусалимський, пише: "Якщо ти в серці своїм завжди смиренно роздумуєш, пам'ятаєш про смерть, каєшся у гріхах, протистоїш помислам, призиваєш Ісуса Христа і з цією зброєю щоденно проходиш шляхом вузьким, але радісним і втішним,, - то дійдеш до блаженного споглядання Святих і просвітишся глибокими Таїнствами Христа, "в Якому сховані всі скарби мудрості і знання"(Кол.2,3). Бо в Христі Ісусі зійде на твою душу Дух Святий, просвітить її, щоб відкритим обличчям бачити тобі славу Господню (Пор.ІІКор.3,18)".
     Важливість Божого слова спостерігаємо впродовж усієї історії людства  Найкраще можна це відчитати в історії ізраїльського народу як Богом вибраного, але не завжди слухняного, за що часто терпів, зазнавав численних людських і матеріальних втрат, перебував у рабстві поганських народів. 
    Зокрема у період Єгипетського поневолення, одного разу, коли Мойсей пас овець, побачив ангела у вогняному прлум'ї посеред куща, почув голос Господній: "Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг, місце  бо, що на ньому стоїш - земля свята... І закрив Мойсей лице своє, боявся бо дивитися на Бога. І промовив Господь: "Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричиняють доглядачі. О, я знаю біль його! Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом... І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнічують їх єгиптяни. Іди ж, оце посилаю тебе до фараона, щоб вивів ти народ мій, синів Ізраїля з Єгипту". І сказав Мойсей до Бога: "Хто ж я такий, щоб мені йти до фараона і вивести синів Ізраїля з Єгипту?" А Бог на те: "Я буду з тобою; ось це буде тобі за знак, що сам я тебе послав: як виведеш людей з Єгипту, служитимете Богу на цій горі"(Вих.3,5;6б-12). Після виходу з Єгипту Господь знову заговорив до Мойсея: "Тож, коли щиро слухатиметеся мого голосу й будете дотримуватися мого завіту, будете моєю особливою власністю з-поміж усіх народів, бо моя вся земля. Ви будете в мене царством священників, народом святим. Ось і слова, що їх маєш переказати синам Ізраїлі"(Вих.19,5-6).
    Автор книги Сирах наголошує на постійності у своїх переконанннях: "Стій при завіті твердо, перебувай у ньому і виконуй його аж до постаріння"(Сир.11,20). А провідник євреїв, Ісус Навин, який привів свій народ до обіцяної Богом землі, писав: "Нехай книга цього закону ніколи від твоїх уст не віддалиться, і розважатимеш над нею день і ніч, щоб пильно виконати все, що в ній написано; тоді бо матимеш успіх у твоїх справах і тоді буде тобі щастити"(ІН1,8).
    Одного разу преподобний Силуан Атонський розповів оповідання під назвою "Орел і півень". Літав орел у високості, насолоджувався красою світу і думав собі так: "Я перелітаю великі простори, бачу долини й гори, моря і ріки, луги й ліси, множество звірів і птиць, міста і села, людей у них - а ось сільський півень не бачить усього того, нічого не знає, крім свого двору, тож полечу до нього і розповім йому про життя світу".
    Прилетів орел на стріху сільської хати і бачить, як півень весело й хоробро між курами походжає і здивувався: "О, та він цілком задоволений своєю долею, та все ж таки розповім йому про те, що знаю я".
    І почав орел оповідати півневі про красу і багатство світу. Півень спочатку уважно слухав, але нічого не зрозумів. Орел, бачачи, що півень нічого не второпав, засмутився, і стало йому важко говорити з півнем; а півень, не розуміючи того, що говорив орел, заскучав, і стало йому важко слухати орла. Та кожен із них залишився задоволений своєю долею.
    Так буває, коли вчений говорить з неуком чи духовний із земним. Духовний чоловік подібний до орла, а земний - до півня. Ум духовного день і ніч повчається в законі Божому і молитвою зноситься до Бога, а ум земного, прив'язаний до землі, скніючи у помислах суєтних.
    Душа духовного насолоджується миром і спокоєм, а душа земного - неспокійна і розсіяна. Духовний як орел, літає у високості і єднається душею з Богом, споглядає весь світ, хоча й молиться у темноті ночі; а земний нидіє у марнославстві й плотських насолодах. І коли духовний стрінеться з земним, то обидвом нема про що говорити.
    А все тому, що грунт, яким є людське серце, у кожного з них різний. Тому й зерно в одного проростає і приносить плід життя у благодаті, а в іншого - завмерло, немов би й не було.
    Дорогі браття і сестри!
    Цінуймо час, бо він минає швидко і наближає всіх до знаного кінця. Поки Господь дає нам шанс ще трохи жити, працюймо так, аби спасенною була душа. Амінь.


    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Неділя VIІ по Зісланні Святого Духа

    Неділя по Богоявленні

    Святе Богоявлення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

    Для зерна Слова Божого немає непридатної землі

    Різдвяне послання Владики Тараса Сеньківа

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні