"Ви – сіль землі... Ви – світло світу" (Мт.5,13-14)

Сьогодні наша Церква святкує празник Всіх святих українського народу. Починаючи від Вечірні попереднього дня, вірні разом з духовенством возносили до Господа жертву хвали за дар життя мільйонів праведників нашого народу, які в різний спосіб засвідчили віру в Бога, просіявши у світі рівноангельським життям. Завдячуючи їм, Церква гідно пережила складні періоди свого існування і до сьогодні засвідчує свою вірність Христові та Його намісникові папі Римському. Впродовж століть Церква молитовно єднається зі своїми синами та дочками, прославленими в небі, почитаючи їх на землі. 

"Непохитних і богонатхненних проповідників, найвищих учнів твоїх прийняв ти, Господи, в насолоду дібр твоїх і в упокій, бо їхні страждання і смерть прийняв ти понад усякі пожертви, єдиний Серцевідче" (кондак свята)

Сьогодні Церква урочисто святкує празник на честь верховних апостолів Петра і Павла. У цьому святкуванні ми молитовно єднаємося з ними, засвідчуючи, що наш Бог - Бог не мертвих, а живих. Святі у небі, люди на землі та душі в чистилищі разом становлять одну Церкву, яка за словами апостола Павла, є Нареченою Христа Ісуса і покликана в своєму існуванні до життя з Богом і в Бозі.

Послухавши весь цей уривок, може скластися враження, що Ісус говорить про світ ілюзій та мрій. Але ж, Він сам був повноцінною людиною і задовольняв потреби свого тіла, як і всі люди. Ісус не жив мріями, а реальністю. Як Бог, він досконало знав і знає людину, бо сам її створив. Тому, це звернення до слухачів у радикальній формі є запрошенням жити так, як відповідає людині.

Сьогодні Церква урочисто святкує празник Різдво Івана Хрестителя. В дійсності, ця подія дуже важлива в історії спасіння. Адже, саме Іван Хреститель був тим пророком, завданням якого було приготувати єврейський народ до приходу Месії. Особливість народження Івана Предтечі полягає в тому, що Бог втручається в закони природи і відкриває лоно Єлизавети, яка згідно свого віку не могла вже народжувати дітей. 

Сьогодні зосередимо нашу увагу над найважливішим свідченням Церкви - свідченням любові. Цей зміст, який християни вкладають у поняття любов згідно Божого Об'явлення нерідко зазнає нищівної критики, висміювання і зневаги. І це не дивно, адже любов, об'явлена Богом, не основується на прагненні "взяти", використати у власних інтересах. Радше навпаки, принцип її дії полягає у даруванні без жодної умови, застереження чи користі.

"Ісус мовить до нього: "Устань, візьми ложе твоє і ходи"(Ів.5,8)

Шляхом порівняння можемо ствердити, що світ змінюється, а отже, і людина також. Мабуть найбільш чутливим питанням сьогодення є ставлення до людського життя,  визначення його цінності. На фоні глобальних цивілізаційних змін людина втрачає свою цінність і не тому, що доведено її меншу вартість, а тому, що змінилося розуміння сутності людської особи. Чого сьогодні варте людське життя? 

Кожний церковний празник на честь Господа нашого Ісуса Христа поглиблює розуміння Божого Задуму щодо спасіння людини. З перших сторінок Біблії дізнаємося про цей порятунок: "Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою, між твоїм потомством та її потомством. Ти будеш намагатися ввіп'ястися їй в п'яту, але вона розчавить тобі голову"(Бут.3,15). Уся історія людського роду сповнена спасаючою дією Бога, що показано на прикладі єврейського народу.