"Рано вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, та й говорили між собою: "Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?" Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, - був бо дуже великий"(Мк.16,2-4)

У другу неділю після празника Воскресіння Христового Церква згадує перших свідків цієї події - жінок мироносиць. Щоправда, вони не бачили Воскреслого Христа, але, прийшовши до гробу, не знайшли там тіла Ісуса. Натомість ангел Божий у вигляді юнака сповістив їм, що Христос Воскрес. Дійсно, Він тут був похований, але Він не мертвий, а живий! 

А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий"(Ів.20,27)

Сьогоднішній євангельський уривок допомагає нам зрозуміти важливість віри як акту і як дії, яка відбувається постійно в самій людині по відношенню до Бога. Нам відомо, що джерело походження людини є у Бозі. Для того, щоб зрозуміти свою сутність і призначення, вона потребує просвічення, оскільки є розумною істотою. У Святому Письмі написано, що Бог є Світло. Зокрема Ісус, навчаючи людей, відверто говорив: "Я - СвІтло для світу". Для того, щоб віра людини не лише як акт, але як дія могла розвиватися, бути постійно вираженою, потрібно зусиль людини. 

Це великий празник, котрий є в центрі нашого цілого літургійного року, але й має бути в центрі нашого цілого особистого життя. Це не тільки щось, що ми згадуємо, як історичну подію, котра сталася десь далеких, більш як майже 2000 років назад, але щось багато важливіше. Тому що Воскресіння це є празник торжества безсмертя.

Дорогі в Христі браття і сестри! У цей світлий, радісний день вітаю всіх вас із Пасхою Господньою. Особливо в цей Рік святого Йосифа Обручника вітаю наших чоловіків-батьків. Бажаю вам, щоб ви були світлом віри, надії та любові для своїх сімей, прикладом та іконою Божої любові, вірності, відваги, творчості, працьовитості, терпеливості, відкритості для своїх любих дружин і діточок. Христос - це єдина ікона Бога Отця, але діти, виростаючи, творять собі Його образ на основі сімейного досвіду і прикладу свого тата...

Сьогодні Воскресіння день, Пасха Господня, яка у історії людства є неймовірною подією, що сяйвом вічності озорила та навіки змінила все створіння. Своїм воскресінням Ісус ствердив, що є справжньою людиною і справжнім Богом, Відкупителем та Спасителем всього людства. Ця правда є основою нашої віри та наповнює наше серце радістю та миром.

"Ось я раба Господня, нехай зі мною станеться по твоєму слову"(Лк.1,38)

Без сумніву, що зачаття Марією є великим Таїнством і то настільки, що й Вона захвилювалася від цієї звістки. Адже в історії ніколи подібного не відбувалося. Однак, відповідь Пречистої Діви Марії є виявом Її зрілості, Її близькості з Богом, Який не примушує до вибору, а просвічує і надихає, щоб вибір людини був правильний. Важливо наголосити, що прагнення правильно обирати не є лише ініціативою Бога, воно також виходить як добровільний акт від людини.

"Хресту Твоєму поклоняємось Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!"

У половині Великого Посту Церква запрошує своїх вірних пережити велику радість. Предметом для цієї радості є хрест. Його унікальність і цінність змінилася завдяки смерті Божого Сина. Хрест став жертовником, на якому принесено в жертву Богочоловіка за гріхи всього людства. На хресті зруйнована влада смерті, що "тримала нас у рабстві, запроданих гріхові". Хрест Христовий являє переможну силу Бога, який дає себе прибити і умертвити, щоб знову ожити на свідоцтво усім людям.

Живучи в ХХІ столітті, маємо визнати, що на сьогоднішній день вірити в Бога щораз важче. І хоча, Церква має за плечима більш як двох тисячолітній досвід, складається враження, що його немов би й не було. Тут слушно пригадати слова Євангелія, де написано: "Коли Син Чоловічий знову прийде у світ, чи знайде віру?"