• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал
    » » Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …

    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …

      Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …26 листопада у нашій церкві відбувся Вечір пам’яті, присвячений монахині Студійського уставу схм. Марії (Ляхер), яка зустріла Господа у крайніх і життєво небезпечних ситуаціях свого життя. Але зустрівши, відкрила для себе, що її життя належить тільки Йому, тому єдиному, який завжди з нею був і в радості, і в горі.
      Розпочався захід із Вечірні, яку співали сестри-студитки із Львівського монастиря на старослов’янській мові. Читали Апостола під час Вечірні монахи студити з Унівського монастиря.
    Після спільної молитви учасники спільноти «Адонай» провели Вечір пам’яті, який ґрунтувався на особистих спогадах с.Марії. Під час заходу присутні у церкві ознайомилися з біографією монахині, переглянули невеликі сценки про часи переслідування євреїв у Перемишлянах, адже с.Марія була єврейкою і мала ім’я Фаїна та була змушена із сім’єю переховуватися, бо життя євреїв у ті часи не мало ніякої важливості для німецької влади. Також було показано відео із архіву сестер студиток, відеослайди зі світлинами різних років життя с.Марії. На фотографіях присутні побачили багато знайомих перемишлянців, адже життя, праця і молитовне служіння с.Марії відбувалося здебільшого у нашому місті. Перемишлянці середнього і старшого віку її пам’ятають. Усі пригадують, що це була приємна, усміхнена людина, невеликого зросту, але великої сили волі і помітно правдивої побожності. У Перемишлянах та і за їх межами не було б людини, яка б не знала сестру Марію. Вона відігравала важливу роль у підпільному житті. Усі знали, що ота особа у білому халаті чи за фортепіано – то монахиня. Вона могла порадити і розрадити, допомогти і напоумити. Багато хто із тодішніх керівників знали, що саме їй можна довіритися, що саме вона буде мовчати як камінь. Вона вміла слухати, співпереживати, з нею приємно було мовчати. Інший дар – м’яке, ніжне сопрано, вміння імпровізувати, тонке почуття гумору. Завжди погідна, спокійна, аристократка у всіх деталях, свій убогий чернечий одяг носила з гідністю королеви. Ніколи вона не говорила зле про когось, ніколи не засуджувала, не нарікала.
      Дуже цінні свідчення сучасників для вечора пам’яті зібрала с.Лілія (Ананевич), зокрема зачитала особисті спогади схм. Ірини (Дищук), схм Євгенії (Гриник), схм. Методії (Плахтини), схм. Сузанни (Чапран) та схм. Назарії (Грицак) та римо-католицького священика Петра Смольки.
      На завершення о.Віктор підвів короткий підсумок Вечора пам’яті та подякував учасникам спільноти Адонай за підготовку та проведення важливого для нашої парафії заходу.

    Повідомила п.Роксолана провідник спільноти "Адонай"


    Біографічна довідка:

      Фаїна Ляхер народилася 12 січня 1917 р. у майже збіднілій єврейській родині Ляхерів – Гавриїла та Мальвіни. Змалку вона зростала в українських Перемишлянах, Українська мова, традиції, християнські свята, колядки і гаївки. Вона нічим не відрізнялася від ровесників – ті ж пісні, той самий побут. Тільки Фаїна не ходила до церкви, бо мати казала, що юдейський Бог інший – Він правильний та один. Та чомусь дівчина, проводжаючи подруг до церкви, потім довго стояла на подвір’ї і слухала піснеспіви. Чи знала вона тоді, Хто до неї промовляє, Хто тримає тут, серед «неюдеїв»? Також дівчинка дуже любила медальйон Матері Божої від богослова Ратайчака, який одного разу навідався до Перемишлян і подарував їй ту «пам’ятку» про себе. Здібну ученицю чекало навчання в консерваторії. Вона була репетитором для дітей заможних селян. Як тільки радянська влада вперше прийшла до Перемишлян, то Фаїна була єдиною єврейкою, яка працювала секретарем у відділі народної освіти. Згодом вона записалася до хору (знову єдина єврейка), проводила час у товаристві давніх приятельок. Вдома постійний тиск – «мусить, повинна…». На наполегливу пораду вищого керівництва стати комсомолкою Фаїна зойкнула: «Борони Боже! Мама мене з дому вижене. Я не можу бути комсомолкою, бо я думаю, що то є зло. Я віруюча». Невдовзі приходять нацисти. Німці щотижня вели етапом євреїв до Винниківського лісу Глинянським трактом – там їх мали розстрілювати. Потім у Перемишлянах спалили синагогу. Переказують, що хто з юдеїв намагався гасити вогонь, тому скручували руки і кидали туди ж – у полум’я святині. Старшого брата Леоніда мобілізували на фронт. Оскард, молодший брат, сподівався, що з приходом «європейців» йому вдасться зайнятися торгівлею. Через добрих людей сімя Ляхерів не раз рятувалася від гетто. Фаїна працювала в бюро інвентаризації єврейського майна, потім була машиністкою у перемишлянського старости, німця Сурбіра. Дівчина змушена одягати єврейську стрічку, що притягувала пильні погляди, зневагу, сміх.
      Невдовзі – знов арешти і переслідування. Єдину доньку хотіли відправити за кордон як сільську дівчину на заробітки, але надто вже вона не скидалася на робітницю. Але Доктор Ткачук, який допомагав Ляхерам, сказав, що можна дістати метрику про хрещення, але тоді Фанці справді треба прийняти таїнство. Вибір не з найлегших: зречення задля життя чи життя ціною зради? Та вона чомусь дуже спокійна: «Я згідна». Метрику про хрещення Фаїна отримала на ім’я вже покійної сільської дівчини Анни. У с. Осталовичі юдейку охрестив о. Луцишин. Священик добре знав цю дівчину, адже та була найкращою подругою його доньки, була дружкою на її весіллі. Це був 1942 р. Знову переслідування. Єврейка ховалася у стодолі вдень, а вночі – в хаті в одного господаря у с.Унів. Квітень 1943 р. Тоді пронеслася чутка, що євреїв діставатимуть з-під землі. Фанка знала, що переховується у надійних людей, але більше переймалася тим, як убережуться батьки. Потім змінили місце переховування – жила вже з батьками в ямі, яку перекрили лозою. Вночі поверталися до хати. Там вона почала вчитуватися в Новий Завіт. В ті дні дізналися, що розтріляли молодшого брата Оскарда.
      Одного разу до сховку прийшов чоловік у чорному. Забрав до монахинь-студиток. Анна не хотіла батька залишати самого, та хлопці сказали, що подбають про нього. Починався 1944 р. За два тижні Різдво. Анна прощалася з батьком і їхала до монастиря – так краще. На дівчину одягли чернечий одяг, привели до храму, де на неї вже чекала ігуменя Теодора. Згодом колишня єврейка Фаїна згадуватиме, що перший крок до Христа зробила в ямі, переховуючись… Чи не так, як давні християни? У келії не знаходила собі спокою, не спала вночі. Якось під час молитви Анна ніби почула голос, що промовляв: «Якщо твій тато не буде жити, то твоє місце тут». За тиждень вперше прийшла до сповіді. Згодом її забрали до клявзури, бо було так безпечніше. Потім Іван, в якого вона переховувалася з родиною, прийшов із вісткою, що тато таки помер. Навесні 1944 р. хтось доніс, що у студитів переховують євреїв. Коли жандарми наближалися до обителі, то Анну хутко переодягли в монаший одяг і дали вишивати обрус. Для ще більшого маскування дівчині почепили окуляри, адже серед поліцаїв могли бути й ті, хто знав колишню Фаїну Ляхер, яка працювала машиністкою. Тоді небезпека минула. Інколи Анні доводилося ховатися під ліжком. Але підлогу на кілька годин не порівняти зі сирим підвалом на шість місяців… Повернувшись до монастиря твердо сказала, що хоче бути монахинею. Облечини Анна повинна була прийняти на Різдво Богородиці. Анна одержала монаше ім’я Марія. Жила в монастирі в Якторові. У 1945 р. с. Марія давала перші обіти. А за рік на Львівському псевдособорі оголосили про «самоліквідацію» УГКЦ та її об’єднання з РПЦ. Арештували всіх священиків монахів і монахинь. Після тимчасових ув’язнень с. Марія була змушена поїхати до монастиря на Тернопільщині – до Гаїв Великих.
      У 1950 р. с. Марія складає вічні обіти. Невдовзі «червоні чоловічки» прийшли у монастир в Якторові й вигнали сестер з відти. Разом із с. Хризантією с. Марія подалася до Перемишлян. Як була, в чернечому одязі, прийшла до райкому, щоби стати секретарем-статистом на 10 років. Там знали, що вона монахиня, хто ж не знав, то здогадувався. Було, що забувала вервицю біля друкарської машинки… Потроху всі призвичаїлися до підпільної церкви, монахині працювали, деякі з них закінчили Червоно-Хрестівську дворічну школу медсестер. Отже, с. Марія стала старшою медсестрою Перемишлянської районної лікарні. Збирали кошти на ремонт тої хати, де був «монастир». Дещо допомагали врятовані євреї, які тепер жили в Ізраїлі й присилали звідти пакунки. Допомагали сестрам і звичайні люди… Згодом с. Марія стала викладати гру на фортепіано в Перемишлянській музичній школі. Працювала там майже 15 років, але потім «вищі інстанції» попросили її написати заяву на звільнення, бо, мовляв, монахиня не може вчити дітей.
      У 90-х УГКЦ почала виходити з підпілля. Повертають храми, повертають монастирі. Сестра Марія далі живе у невеличкій- хаті монастирі в Перемишлянах, дякує у церкві Миколая разом із с.Юліанною.

    Померла, 22 листопада 2005 року. Похоронена у Брюховичах біля Львова.

     


    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …
    Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися …Хто здалеку приходить до Спасителя, хто знайдений на перехресті розпачу, той не соромиться до ніг Христа схилитися … скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Вертеп спільноти «Адонай» завітав до с.Кореличі та до монастиря сестер Студійського уставу у Перемишлянах

    Парафіяльна молодь відвідала сестер-монахинь студиток, що в Перемишлянах

    Історія однієї жінки

    Папа Римський зателефонував жінці, яка відмовилася зробити аборт: «Я буду хрестити твою дитину»

    Введення в храм Пресвятої Богородиці

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні