• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал
    » Історія однієї жінки

    Історія однієї жінки

    Її життя подібне до пригодницької історії, в якій переплелися війна і мир, біль і радість, розчарування і велика надія. Та крізь усе життя великою червоною ниткою проходила безмежна любов до Бога.

    Майбутня схимонахиня1 Марія (Фаїна Ляхер) народилися у єврейській родині 12 січня 1917 року у Перемишлянах Львівської області. Ще із самісінького дитинства вона відчувала свій поклик до Бога і несвідомо тягнулася до християнської віри. Вчилася вона у Перемишлянській гімназії разом із українськими та польськими дітьми. Опісля ще навчалась три роки у Львівській консерваторії, проте не закінчила її у зв’язку з війною. Як згадує сестра Марія: «Все моє юнацтво було біля українців. Я співала в хорі у Просвіті. Мій батько працював в торгівлі, а мама була надзвичайно побожна людина, і коли йшлося про комсомол, то сказала мені: "Я би воліла тебе бачити на катафалку, ніж у комсомолі!”».
    До християнської віри її привели важкі життєві випробування, які випали на долю її родини. Як і кожного єврея, їх переслідували вороже налаштовані німецькі окупанти. Як потім напише у своїх спогадах сестра Марія, саме у цей період вона зрозуміла своє покликання: «Для мене стало зрозуміло, що цілий світ, його життя і щастя минають і не залишають по собі сліду. І моє щастя минуло мов сон, і, крім зболілого серця, не залишилося нічого. Все минає, тільки один Господь Бог Вічний, Незмінний, тільки Він є Одиноким Паном життя і тільки Йому воно належить. На руїнах мойого земського щастя зродилося нове вічне нескінченне».
    Уже в 1943 році Фаїну Ляхер охрестив о. Луцишин, декан Осталовицький, тому що жили у неспокійний час. Спочатку думали дівчині зробити арійські документи, проте її знали люди.
    Крізь усе життя сестра Марія пронесла платонічне кохання до патріота України, члена ОУН Володимира Заплатинського, з яким ще вчилася у гімназії. Саме йому жінка завдячувала своїм життям і життям своїх рідних. Саме він визволив її батька від рук фашистів, а потім довго переховував усю родину Ляхер, ризикуючи своїм життям. Все життя сестра Марія молилася за нього, спочатку за здоров’я, а згодом і за упокій його душі.
    Саме Володимир Заплатинський спровадив майбутню сестру Марію до отців Студитів Унівського монастиря. Зі сльозами на очах розповідала, як зустрів її брат Віталій, як перебрали у монаше вбрання. Жила вона з сестрами, які з теплим співчуттям ставилися до неї. День у день потерпали від страху, молилися ревно, бо знала, що наражала на смертельну небезпеку весь монастир. Адже німці робили страшні ревізії. Як пише у спогадах жінка, тут вона віддалася під опіку Матері Божій Унівській і під час молитви почула таємний голос, який говорив їй, що саме тут її місце.
    Свої перші обіти сестра Марія склала у присутності Климентія Шептицького, а схизму прийняла у 1950 році. Жила у Якторівському монастирі, проте після війни, коли на Західну Україну прийшла радянська армія, її разом з іншими сестрами «попросили» із монастиря. Сестра Марія зі своїми подругами повернулися у рідні Перемишляни, де спочатку працювала вчителькою в музичній школі, а невдовзі головною медсестрою міської лікарні.
    У Перемишлянах та і за його межами не було б людини, яка б не знала сестру Марію. Вона відігравала важливу роль у підпільному житті. Усі знали, що ота особа у білому халаті чи за фортепіано – то монахиня. Вона могла порадити і розрадити, допомогти і напоумити. Багато хто із тодішніх керівників знали, що саме їй можна довіритися, що саме вона буде мовчати як камінь.
    Не раз добрим і теплим словом згадують її усі, хто з нею був знайомий. Дуже влучно і гарно про неї написала Іванка Демид-Крип’якевич у спогадах: «Сестра Марія (Ляхер) ходила по водах. Один раз полюбивши Бога, полюбивши Українську Церкву, полюбивши, врешті-решт, людину, яка поклала своє життя на вівтар свободи, – повстанця Володимира Заплатинського, – вона відкрила в собі такий потенціал любові, який міг би зігріти цілий світ. Ця невисока аскетична жінка з очима старозавітної Рахилі чи Рути мала надзвичайні дари. Один із них – чути і бачити людину. Вона вміла слухати, співпереживати, з нею приємно було мовчати. Інший дар – м’яке, ніжне сопрано, вміння імпровізувати, тонке почуття гумору. Завжди погідна, спокійна, аристократка у всіх деталях, свій убогий чернечий одяг носила з гідністю королеви. Ніколи вона не говорила зле про когось, ніколи не засуджувала, не нарікала. Пізнавши Правду у своєму житті, вона рушила їй назустріч і йшла по водах, як по битій дорозі. Ішла, поки не побачила простягнуті назустріч руки і почула голос: «Шалом, Маріє!».
    22 листопада 2005 року, віддавши глибокий поклін Христові в пресвятій Євхаристії, у своїй келії з молитвою на устах сестра Марія відійшла у вічність. Проте спогад про неї живе досі серед людей.
     
    1. схимонахиня - третій, найвищий ступінь чернецтва, що вимагає від богопосвяченої людини дотримання суворішого аскетизму, ніж від інших ченців

                           З сайту www.dukhovnist.in.uа
    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Папа Римський зателефонував жінці, яка відмовилася зробити аборт: «Я буду хрестити твою дитину»

    Блаженніший Святослав на Успіння Богородиці: «Тільки віруюча людина має доступ до джерела часу»

    «Адонай»з колядою у сестер-монахинь

    Сім порад для життя від св. Івана Боско

    Якщо любиш — говори це

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні