На 40-й день після народження Ісуса Христа Марія та Йосиф виконали закон, про який йдеться у Старому Завіті: на 40-й день після народження хлопчика, а на 80-й — після народження дівчинки кожна матір мала принести до дверей святині однорічне ягня на цілопальну жертву, як знак подяки і визнання над собою найвищої Божої влади, а голуба – як жертву за гріхи. Після цього жінка вважалась очищеною. Цей самий закон приписував, що первородного сина треба було принести до святині та пожертвувати Богу.

Ця подія описується у Євангелії. Як сказано, у той час збулася передбачена Богом зустріч Христа з праведним Симеоном. Ось як описує нам той день св. Євангеліст Лука: «Йому (Симеонові) було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя Ісуса, щоб учинити над Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, благословив Бога й мовив: "Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого за Твоїм словом у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду – Ізраїля» (Лк 2,26-32).
 
Стрітення Господнє за юліанським календарем відзначаємо 15 лютого (за григоріанським — 2 лютого). На празник Стрітення, за традицією, вірні освячують у церкві свічки, які несуть до своїх домів як символ світла та очищення.
 
Празник Стрітення Господнього входить до дванадцятьох найбільших церковних свят. Урочисто його почали відзначати з кінця V ст., хоча згадки про його святкування у Єрусалимі датовані уже другою половиною IV ст. Першу згадку про святкування празника подає паломниця С.Етерія у своєму щоденнику, де називає його «40 днем після Богоявлення». Його святкування описує так: «Сороковий день після Богоявлення святкується справді з найбільшою урочистістю. Цього дня йде процесія до храму Воскресення, де всі збираються на Літургію. Правиться за приписаним порядком з найбільшою урочистістю, наче на Пасху. Усі священики проповідують, і також єпископ. Усі вони пояснюють текст Євангелія, де говориться, що 40 дня Йосиф і Марія принесли Господа до храму» (Гл. 26).
 
З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, але лише в VI ст. за імператора Юстиніана (527-565) він набрав особливого значення. Імператор наказав святкувати Стрітення Господнє як велике свято і відзначати його на території всієї імперії. Свято Стрітення на Заході спершу було Господнім, і лише набагато пізніше стало вважатися богородичним та зватися Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. Нові приписи Церкви після ІІ Ватиканського Собору знову поставили Стрітення серед господніх свят. У Східній Церкві Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.
 
Пречиста Діва Марія, пише о. Юліан Катрій у книжці «Пізнай свій обряд», як Божа Мати, не була зобов'язана до обряду очищення, бо освятилася Христовим Різдвом, як каже кондак празника: «Утробу Дівичу освятив Ти різдвом Твоїм». Та все-таки Вона в покорі виконує припис закону і приносить у жертву дві горлиці.
 
«Сьогодні Той, — співаємо на стихирах литії, — що колись був дав закон Мойсеєві на Синаю, повинується задля нас приписам закону, бо змилосердився над нами… Сьогодні Симеон бере на руки Господа слави, що його спершу Мойсеєві у темряві бачив, як на горі Синай давав йому таблиці… Творець неба й землі сьогодні носиться на руках старцем Симеоном».

РІСУ

Джерело: CREDO