Вчора після Вечірні наша молодь разом із парафіяльними священиками представили виставу під назвою "Блудний син". Коротка і, водночас, змістовна вистава спонукала присутніх весь час бути уважними, слідкуючи за швидким перебігом подій з життя молодшого сина. Саме цією притчею Ісус розкриває різні образи і стани людей, які можуть жити під одним дахом і бути,  водночас, далекими. Це історія про родину, про "вільне" життя молоді, про страх перед помилкою, про незмінну батьківську любов, про силу навернення. Можливо у цій історії кожен може знайти себе, щоби пізнати більше правди про себе, щиро її визнати та з надією на Бога вирушати далі дорогою до неба.

Біблійний текст — Лк. 15, 11—32. Головне — "Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев’ятдесят дев’ятьма праведниками, що їм не треба покаяння” (Лк. 15, 7). Пояснення притчі, її значенняя та наука.
 
1. У притчі Ісус представляє себе приятелем грішників, підкреслюючи цим, що він так само, як Бог Отець, кожного грішника любить безмежною любов’ю.
 
2. Ісус вказує на Божу педагогіку: абсолютна повага до свободи дітей, навіть якщо їх вибір не співпадає з Його волею — спасіння, яке дозволить дитині пережити повноту радості прощення. 3. Ісус картає тих, що осуджують милосердя Отця. З великою лагід­ністю Він намагається навернути такі серця, промовляючи: "...і все моє — твоє. А веселитись і радіти треба було, бо оцей твій брат був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся” (Лк. 15, 31—32).
 
4. Син, який шукає незалежності від батька і родини, потрапляє у стан невільника. Він терпить крайню нужду і змушений продати свою гідність і свободу.
 
5. Притча вказує на духовне навернення сина-грішника: його змушує до цього об’єктивна реальність, жахлива самотність і нужда, а не усві­домлення образи, заподіяної батькові. Повернувшись додому, син-гріш-ник визнає свій гріх перед Богом і перед батьком.
 
6. Позиція батька є основним, центральним моментом притчі, і саме це відрізняє її від усіх інших. На перше місце батько ставить не свої інте­реси, не своє багатство, а гідність і спасіння свого сина: він йде йому на­ зустріч, приймає, прощає, рятує в ньому людину. На розкаяння сина він відповідає низкою конкретних вчинків, які вказують на повне прощення: дає йому нове вбрання, готує бенкет, розмовляє зі старшим братом. Батько не піддається заздрості і злості старшого сина, він сам виходить до нього, вислуховує його і просить зайти в дім, щоб розділити радість повер­нення сина і брата.
 
7. Недостатньо жити в домі батька, щоб бути святим, праведним і вір­ним. Треба наповнитися любов’ю до Отця і до своїх братів.