Так метафорично охарактеризував Космач Дмитро Павличко.  Це, найбільше в Україні,гуцульське селоз семитисячним населенням,яке розташоване на схилах гір на площі 84 кв.км,оспіване у піснях та легендах про славного опришка Олексу Довбуша, і зараз живе своїм життям, де дивним чином поєдналася християнська обрядовість  з повір’ями і забобонами, які коріннями сягають у язичество. Ще й нині тут дехто з душевними і тілесними болями іде до мольфара, аіз запеклим злодієм бореться за допомогою чаклунки, яка читає псалтир ззаду наперед. Проїжджаючи селом мимоволі завважуєш на воротях  висохлу уже непривабливу весільну браму. Виявляється тут її зазвичай тримають до народження первістка  або ж до часу, поки не вийде заміж  друга донька.Будинки, як і раніше,майструють з дерева і каменю, на долівці щоправда не побачиш незамінного у містах ламінату, однак усе менше у них килимів та знаменитих гуцульських ліжників з овечої шерсті – овець уже майже ніхто не тримає. І ткацькі верстати здебільшого знайшли прихисток у краєзнавчих музеях, і  фабрика з виготовлення цих унікальних речей уже також давно не працює. Зате ті, що ще залишилися та ще вишивки тішать очі туристів сонячними помаранчевими кольорами. І такі ж святі на церковних іконах – світлі і чисті, наче щойно умилися ранковою росою і першим сонячним промінням.

У всі часи аура Космачапритягувала до себе енергію інтелекту і таланту багатьох знаменитостей. Її історія пов’язана з іменами Івана Франка, Сергія Параджанова, Олександра Новаківського, Філарета Колесси, Ірини Вільде,  патріарха Володимира (Романюка), Ліни Костенко та Романа Іваничука. З Перемишлянамиж село Космач споріднене іменем блаженного священномученика Омеляна Ковча, який народився у  ньому 20 серпня 1884 року, а з 1922 по 1943 роки служив парохом у храмі св.Миколаяу Перемишлянахта св. Івана Хрестителя у с.Коросно.

Рішенням сесії сільської ради у Космачі2014 рік проголошено роком Омеляна Ковча. Отож, на запрошення громади греко-католицької парафії храму Пресвятої Тройці  5-6 липня у родинному селі блаженномученикапобував з виставою «Омелян Ковч» народний театр Перемшлянського РНД під керуванням Зіновія Козака.

Після Святої Літургії, якунастоятель храму о. Ігор Андрійчук відправив успівслужінні з перемишлянським хором, аматори з запросиликосмачан на перегляд спектаклю у Народний дім. Не дивлячись на те, що у Космачі греко-католицька громадає нечисельною, людей у просторій залі клубу зібралося доволі багато. Перед  початком дійства вони мали змогу оглянути тематичну виставку світлин та книг про Христового мученика Омеляна, завбачливо підготовлену бібліотечними працівниками. Перемишлянцям було надзвичайно приємно побачити  світлину п’ятирічної давності, зроблену під час попереднього приїзду на землю свого душпастиря.

А далі люди повністю перейнялися дійством, яке відбувалося на сцені. Із захопленням спостерігали за сценами життя, насиченими трагічними подіями, передвоєного і воєнного часу багатонаціонального провінційного галицького містечка, де автором і режисером  вдало представлено культуру українського, польського і єврейського народів.  Здавалося, вони крок за кроком проживали  життя праведника: намагалися зрозуміти мотивацію Його поведінки і вчинків, осягнути міру відданості Господу і посвяти справі спасіння душ. Глядачі пережили справжній душевний катарсис, коли співстраждали з євреями, яких відправляли у гетто та в’язнями Майданека.  Саме про це  і говорив о.Ігор у подячному слові зверненому до гостей. Відтак, після представлення артистів і спільного виконання многолітня, обмінявшись запрошеннями у гості, люди розійшлися по домівках, а перемишлянці, споглядаючи дорогою гірські краєвиди, відправилися у милу серцю Галичину.

Поїздка була корисною для обох сторін. Адже космачанці,  земля, яких дала Христовій Церкві новітнього апостола віри, знають про подвиг свого земляка з розповідей. А для перемишлянців, які ще мають змогу спілкуватися з свідками подій, про які розповідається у виставі, відкрила розуміння того, як,  під впливом чого формувався світогляд особистості блаженномученика. Свободолюбивий дух минулих поколінь гуцулів і подальші історичні події, в яких змушений був функціонувати отець Омелян виховали у ньому палкого патріота свого краю і нації, який, однак, як слугаБожий у власному пережитті Христової жертви,піднявся над вузьким національним баченням і трактував людину, перш за все, як найвище творіння Бога, наділену гідністю, правом вибирати між добром і злом і в стосунках один з одним здатною керуватися заповіддю любові.

Повідомила Світлана Огородник