• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    А ВСЕ Ж ТАКИ ІТИ БУЛО ВАРТО

    А ВСЕ Ж ТАКИ ІТИ БУЛО ВАРТОІдучи слідами біблійних героїв часто наповнюємося ностальгією, або заздрістю, через їхню близькість з Богом, або приязнь з Ісусом. Нерідко віддаючисть таким почуттям втрачаємо свідомість того, що і ми Його зустрічаємо сьогодні, «тут і тепер». Методом віри, як підказує євангелист Іван є «прийти і подивитися» і повернутися увірувавши. Звичайно тепер, ми зустрічаємо Ісуса у іншій постаті, про Нього нам розповідають чимало знаків. Живемо в очікуванні на Його прихід у славі, а між часом розпізнаємо Його присутність. Думаю вартує приглянутися і прислухатися до тих, хто у своєму житті уже перейшли наш шлях і можуть поділитися правдою-досвідом. На гадку відразу приходить Євангельська розповідь про Мудреців. Їхнє життя стало справжнім паломництвом і зростанням у вірі.
      На початку варто відмітити, що про трьох Мудреців зі Сходу, які прийшли віддати поклін Дитятку Ісус не маємо багато інформації. Заледве у дванадцятьох віршах про них згадує євангелист Матей. Тим не менше, їхня присутність є для нас захоплюючою, цікавою і повчальною. Зазвичай читаючи Євангеліє ми зосереджуємо нашу увагу на особі Ісуса Христа, на Його словах і жестах, намагаючись витягнути з них повчання, мудрість. При цьому забуваємо, або десь втікає на другий план факт, що Євангеліє є розповіддю зустрічей Ісуса з конкретними людьми, їхніми немочами, часом гріхами, з їхньою культурою, світоглядом. Власне зустрічаючи Його їхнє життя набирало нового значення та надії. У молитовній призадумі над словом Божим є важливою та цікавою подорож у минуле кожного героя. Звичайно, автори натхненних кних не трудилися відтворювати повних біографій кожного з них, їм достатньо було сказати загально: «був від 38 років паралізований», «від народження сліпий», «була блудницею», «був митарем». Підкреслюють внутрішній або зовнішній стан особи з яким вона та інші її утотожнюють.
    Зустрівши Ісуса їхнє життя перемінювалось. Не могло більше бути таким самим. Не могли більше вдавати, що нічого не відбулося і повернутися «старими людьми» до своєї дійсності. Про них Ісус скаже:
    «Ваші очі є блаженні, бо бачать; та й ваші вуха, – тому, що чують. Істинно кажу вам: Ба­гато проро­ків і праведних бажали побачити, що ви ба­чи­те, і не бачили, і почути, що ви чу­єте, і не чули»
    (пор. Мт 13,16-17).
      У цих записаних Євангелистом Матеєм словах звертаємо увагу на три невід̕ємні речі потрібні для того, щоб зустріч з Ісусом відбулася: очі, щоб бачити; вуха, щоб чути; бажання, яке зрушить з місця і змусить зробити перший крок від власноруч створеного світу у той, який є ділом рук нашого Творця. Напевно було великим привілеєм для сучасників Ісуса чути Його голос. Проте знаємо добре, що далеко не всі хто чув Його голос зуміли в Ньому розпізнати Месію. Без сумніву було честю дивитися на Його обличчя, зуміти описати Його зовнішній вигляд. Та далеко не всі хто фізичними очима бачив Ісуса ставалися Його визнавцями. Цікавим є факт, що сліпці розпізнавали і вірували у Ісуса швидше від тих хто просто на Нього дивився. В кожному разі, мати вуха і очі, не дає гарантії у тому, що сьогодні, як і тоді, побачимо, розпізнаємо і підемо за Ісусом.
      Слушно було б у цьому місці почати шукати відповіді, що насправді є необхідним для того, щоб відчути себе «блаженним» від зустрічі з Ісусом. Три Мудреці на мою думку є найкращими вчителями. Їхня історія бідна в деталі, але багата на вказівки необхідні для правдивого «паломника у вірі». Ці три мандрівники не є шукачами пригод. Вони є правдивими паломника до мети, знають, що в кінці їхньої дороги на них чекають. Тому, як правдиві паломники можуть підказати нам, що слід поставити у свій наплечник перш ніж пуститися в дорогу.
    Першим, що хочеться відзначити це їхня
    впевненість і конкретна мета:

    «Де цар юдейсь­кий, що оце на­­родився?»

    (Мт 2,2)

    Вони не йдуть до Юдеї на вмання в пошуках когось незнаного. Прийшли у Єрусалим тому, що шукають царя, що оце (щойно) народився. Їхній пошук є конкретний – тобто «де», вказує на місце. Завершення їхньої мандрівки буде там «де» цар народився, і цар народжується там «де» їхня подорож завершується. Це їхнє бажання «побачити» Новонародженого є супроводжуване його зіркою, що появилася на небі. Про чистоту їхнього бажання усвідомлюємо з двох дій, які хочуть зробити при зустрічі «побачити поклонитися». Це чистий і безкорисливий намір дає їм відвагу і відкритість до кожного. Зустрічаються з царем Іродом та священиками та книжниками, в простоті розповідають їм, зустрічаючи у відповідь їхню та цілого Єрусалиму тривогу, страх. Кожний лякався, що втратить те до чого звик і з чим зжився, хтось владу, хтось щоденні спокійні звички. Щоб побачити альтернативу егоїзму і власній любові необхідно було зійти з царського Єрусалиму до Вифлеєму, з галасного і перспективного міста, центру побутового життя, до містечка, ба докладніше поза його мури.

    В цій єрусалимській зустрічі стаємо свідками, як часто сліпе і холодне знання, є нездатне слухати серця, і як мудрістю є відкрити його та здобувати досвід. Цар Ірод та придворні священики добре знали про те, що говорили Мудреці. Та їхнього знання не вистачило, щоб залишити вигідність життя і пуститися в дорогу. Знання розкривало і розповідало про Месію, але не вело до зустрічі з Ним. Їм бракувало любові, тому були невільниками влади і створеного спокою. Люди зі Сходу-Мудреці, керовані мудрістю, йшли за знаком на небі до ґроти об’явлення, а об’явлення їм представляє Ісуса-Месію, Бога з нами.

    У подорожуючих за зорею Мудреців подивляємо певність з якою вони простують по чужому і незнаному краю. Що надавало їм сили не сумніватися? Кожний хто бачив їхній караван запитував себе куди простують, яка мета, а може в Єрусалимі за плечами їх висміювали… Їхньою силою є очікування, яке жевріє у серці. Вони всього сподіваються тільки від царя, що народився, не в тих кого зустічають на шляху до місця народження.Очікувативсього від Господа є слідуючим елементом духовного паломництва до зустрічі з Ним. Вирушивши в путь, бажання-очікування, провадить до того кого бажаємо втомлені направду зустріти на кінці нашої мандрівки.

    Інший елемент неохідний для зустрічі з Ісусом, цевірність. Мудреці вірно слідують за зіркою на небі, незважаючи на різні перешкоди. Не знають куди вона їх заведе. Не знають кого зустрінуть. Не можуть запитати підказки. Вони просто слідують за нею. А вона привела їх до хати де було Дитятко та Його Матір. Тут у цьому місці завершується перший етап їхньої подорожі. Побачили Дитя і віддали Йому поклін, як Господеві їхнього життя. Дари, які склали Ісусові, як вираз приготування до зустрічі з ним є вимовним доказом мудрості їхнього серця. Вже у Єрусалимі при дворі царя Ірода визнали, що йдуть побачити царя, а отже в дарі є золото, бо з ним настане нове Царство любові, правди, справедливості та миру. Слухаючи порад священиків про місце де він народився, а потім побачивши Дитя, враз з поклонінням дарують кадило, як розпізнання в Ньому Бога, у якого вірують і віддають власне життя. І врешті жервуючи Йому миро, олію видушену з гірких зерен, споглядають у Дитяті чоловіка, який як кожна людина у своєму житті буде терпіти, його ж життя буде принесене за всіх.

    Останнім елементом духовної мандрівки на зустріч з Ісусом є

    «не завертати, пуститися іншою дорогою»

    (2,12).

    Не поверталися більше до Єрусалиму, дорогою Ірода, тобто дорогою гордості, влади, панування. Ступили на шлях, який вказав їм ангел: дорога простоти, любові і миру. Повернулися перемінені. Втома і зусилля перетворилися у радість.

    Певно вартує усвідомити відразу, що вірити у Ісуса не вказує на якийсь «духовний комфорт» де кожний ліниво і безхарактерно спочиває. Вірити означає йти і шукати Господа. В двотисячній історії Церкви нерідко зустрічаємо християн, які є досконалими експертами та знавцями від Бога, але які ніколи не зробили кроку, щоб втомлюючись Його шукати. Так є і велике число тих, які подолали страх, знайшли відвагу, щоб іти за Ісусом шукаючи Його. Вони не бралися вчити, тягнути на силу, переконувати, просто жили радістю із зустрічі з Ісусом, і це їхнє свідоцтво розбудивши цікавість віднайшло нових «мудреців», які кажуть: «і ми також ідемо», складаючи у наплечник «впевненість та конкретну мету, очікування та послідовну вірність, та відвагу ходити непротоптаними стежками, щоб віднаходити Господа нашого життя а не переказувати чиїсь духовні досвіди».

     

    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Різдвяне послання Владики Тараса Сеньківа

    Різдвяне послання Митрополита Львівського

    Різдвяне послання Владики Тараса Сеньківа, О.М. Апостольського Адміністратора Стрийської Єпархії УГКЦ

    Різдвяне Послання Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ

    Адвент — час приготування до Різдва

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні