Святий Андрій Критський (7 століття) народився в Дамаску у сім’ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німим. Дар мови він отримав після причастя Святих Христових Таїн. Після цього юнак допитливо вивчав Святе Письмо та богословські науки. У віці чотирнадцяти років він прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого у Єгипті. Святий Андрій вів суворе та цнотливе життя. Його покірність та стриманість, чесноти та розум викликали подив. У 680 році він став представником Святого Міста на IV Вселенському Соборі, опісля – архидияконом храму Святої Софії у Константинополі. Під час правління імператора Юстиніана II Андрія возведено в сан архиєпископа міста Гортини на острові Крит. Святий Андрій заснував нову літургічну форму – богослужбовий текст, що складається із певної кількості об’єднаних між собою пісень. Канон Андрія Критського називається Великим, оскільки він є найбільшим з усіх богослужбових канонів (налічує близько 250 стихів, а звичайні канони – близько 40 стихів).