14 серпня в неділю о 16:00 в Будинку Просвіти м. Перемишляни

відбудеться захід в рамках святкування

450-річчя перепису Пересопницького Євангелія, 

на якому вже віддавна складають присягу на вірність Україні

та народу президенти нашої держави.

Урочиста конференція буде відбуватися з ініціативи

греко-католицьких громад нашого міста

за сприянням і при допомозі управління

Стрийської єпархії УГКЦ, від якої було направлено

відповідне звернення про проведення даного заходу

в м. Перемишляни та виділення владою належного приміщення.

Всіх ласкаво запрошуємо до участі в цих заходах!!!

Вже традиційно на протязі останніх років при парафії Св. Миколая м. Перемишляни організовуються молодіжно-дитячі християнські табори.
Також цей рік не став винятком.

З ініціативи адміністратора храму Св. Миколая о. Віктора Мельника було організовано і проведено два табори. Перший відбувався в селі Розгірче Стрийського району з 12 до 19 липня. В ньому взяло участь 25 дітей віком 14-18 років. Другий табір проходив в с. Подусільна нашого району. Там було зібрано 26 дітей молодшої вікової категорії 9-13 років. Більшість учасників обидвох таборів – це члени дитячо-молодіжної спільноти «Адонай», що дії при храмі Св. Миколая м. Перемишляни.
Кожен табір був поділений на декілька груп. Кожна група мала свого гурткового.

Кожен день готував щось нове та пізнавальне, проте незмінним залишався розпорядок таборового дня: вставання, руханка, св. Літургія, сніданок. Після обіду була праця в групах над творчими завданнями. В вільний час - грали ігри, співали пісні, возилися на конях, плавали в річці. Щоранку було «відкриття» дня і щовечора - «закриття». Цей обряд проводили хорунжі з прапором під Гімн України. На закритті дня розносили «Таборову пошту», тобто листи від «таємних друзів». Через день у нас була ватра чи дискотека.

Хочемо подякувати братам семінаристам: Володимиру, Олегу, Юрію, Івану, Марку, Андрію, пані Роксолані Гуніник, яка є провідником товариства «Адонай», нашим поварям, пану Роману Манишину за сувору і дуже потрібну дисципліну. Дякуємо нашому духівникові, організатору і керівнику табору «Серце любові» о. Віктору Мельнику. Та насамперед і «найбільше дякуємо Богу, що кожен з нас навчився чогось нового і гарно провів час, маючи можливість оздоровитися фізично і духовно збагатитися!!!» (зі слів учасниці табору Ярини Савчук)

Про перспективи об'єднання українських церков та про готовність задля цього до компромісів та самопожертви їх сучасних провідників говорив у студії Радіо Свобода кардинал Української Греко-Католицької церкви Любомир Гузар.

Частина друга

– Сьогодні Московський патріарх Кирило та Ілля ІІ провели Молебень на Володимирській гірці. Це відбувалося з нагоди річниці хрещення України-Руси.

- Кажуть, от заповідь Христова, щоб усі були одно. Наскільки це можливо для України?

– Воно не тільки є можливе, воно є обов'язкове. Бо якщо ми легковажимо Божою заповіддю, то як ми можемо себе уважати відповідальними християнами? Ми не можемо легковажити словами Господа. Ми мусимо буди свідомі з нашої сторони, що не завжди легко, зберегти ту єдність.

Знаємо, як факт, що впродовж двох тисяч років існування християнства вже дуже багато сталося поділів. І ми є свідками того трагічного поділу в Україні. Отже, ми, люди, можемо прогрішитися проти єдності.

Але ми не можемо легковажити Божу заповідь і мусимо старатися з нашої сторони робити все те, щоб той дар Божий, дар єдності, ми могли прийняти. Бо це є від Бога дар. Це не є наша заслуга, але наше є підготовити, підготовити серце, бути відкритим, бути готовим прийняти Божий дар. Це ми можемо зробити.

– І коли ми будемо готові до цього? Скільки років, віків має пройти?

– Ми вже сьогодні є кілька сторіч поділені. І думати, що ми можемо от так, немов би помахом якоїсь магічної палички, все це направити, було б, мені дається, не дуже серйозно.

Ми мусимо бути свідомі, що ми загнались дуже далеко, що ми дуже багато зробили в напрямі роз'єднання, що ми один одному закидаємо, що ми кажемо: це земля наша, це земля наша, не пхайтеся, не робіть... Одним словом, безліч закидів, труднощів різного роду.

Коли, як, наскільки ми зуміємо подолати оті різниці, оті взаємні закиди, то це залежить від нас. Воно може статися навіть дуже швидко, якщо б ми цього направду хотіли.

– То хтось таки не хоче?

– Здається, що так, не хочемо, може, й ми самі. Ми, які не готові чимсь пожертвувати. Бо тут розходиться про те, що ми мусимо бути готові пожертвувати нашою вигодою, нашими інтересами, різного роду зовнішніми елементами. А ми мусимо цього визбутися. І тому нам так дуже трудно приходить подолати ті різниці.

Воно могло би статися в короткому часі. Ми могли б, якщо б ми дуже-дуже серйозно до цього взялися і сказали один одному так, як ми кажемо дуже гарно на Воскресній Утренні в день Воскресіння, на Великдень: один одного обіймімо і скажімо один одному «брате». Якби ми були б до цього готові, то могло б дуже швидко прийти. Правдоподібно, оскільки це роз'єднання, від якого терпимо, стільки воно вже, скажу так, досить закорінилося в нас, я думаю, що воно нам швидко і легко не прийде.

– Про єдність говорять, власне, ієрархи всіх церков.

Говорять, можливо, по-різному. В сьогоднішньому інтерв'ю газеті «День» Патріарх Філарет говорив про те, що мають надію про те, що Київський патріархат стане визнаною автокефальною церквою.

Говорив Московський патріарх Кирило кілька тижнів тому в аеропорту Брянська... Я запропоную послухати, що саме він говорив:

Патріарх Кирило: Коли слово «єдність» вживають щодо трьох братських народів, то часто використовують різні політичні коментарі. Ця єдність з'явилася саме у момент зародження життя святої Русі. Ми зростали у спільній вірі та спільній культурі. Благополуччя кожного з народів та країн залежить від того, наскільки міцним та здатним витримувати історичні випробування буде цей фундамент.