320
 Життя – це не автомагістраль, якою ми проносимося на величезній швидкості, прямуючи до окресленої мети. Хоч і не мінне поле, де кожен крок повинен бути виваженим та осмисленим. Воно є чимось середнім, де не уникнути сумнівів, але і без впевненості та внутрішнього стержня не вижити. 25 березня 1944 року у німецькому концтаборі Майданек помер громадський діяч, капелан УГА, патріот і греко-католицький священик Омелян Ковч. Перечитуючи його біографію, надзвичайно непросту й трагічну, розумієш, що стержень він мав! А з тим – і впевненість, що все робить вірно. Очевидно, саме це й додавало йому незламної волі та енергії, щоб у надскладних обставинах дарувати ближнім надію, служити їм та Богові до останнього. Епіграфом до житті о. Омеляна можуть бути слова кардинала Любомира Гузара: "Був сином і священиком одного народу, загинув на землі другого народу, бо рятував синів і дочок третього народу”. |
