• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    Великоднє послання Владики Тараса Сеньківа

    Всесвітліші і всечесніші отці, преподобні ченці і черниці, улюблені у Христі браття і сестри!

     Христос Воскрес!


    «Небеса достойно нехай веселяться, земля нехай радіє, 
    нехай святкує увесь видимий світ і невидимий, 
    Христос бо воскрес - радість вічна!» 
     (Стихира Пасхи)

    Великодня радість впроваджує нас у глибини Пасхального таїнства, яке є основою нашої віри. Бо «якби Христос не воскрес, даремною б була наша віра» (1 Кор. 15,14). Христове воскресіння є остаточною Божою перемогою над усяким злом: людині дарується визволення з неволі диявола та відкриваються перед нею двері вічності. Без сумніву, це твердження нашої віри, яка «є запорукою того, чого сподіваємося» (Євр. 11,1), творить в собі поєднання священної історії спасіння та надії на сповнення наших буттєвих очікувань вічного життя. Тому ми звикли думати про Великдень як історичну подію Христового воскресіння, з якою пов’язане запевнення надії нашого майбутнього воскресіння (1 Кор. 15, 12-19). Але чи цим вичерпується обсяг нашої великодньої віри? Апостол Павло, в листах до Римлян та Першому до Коринтян, розкриває перед нами всеобіймаючий вимір Великоднього таїнства (Рим. 8, 18-30; 1 Кор. 15), як Божого універсального діла спасіння. Пасхальна віра має свій початок у Ісусовому воскресінні, як запоруці воскресіння всіх, але розширює свої горизонти, щоб статися новим способом нашого життя та відношенням до світу навколо нас. Апостол говорить про загальне відкуплення усього творіння, яке буде звільнене «від рабства тління, на свободу слави дітей Божих» (Рим. 8, 21) і представляє нам воскреслого Христа як того, хто царюватиме «поки не покладе всіх ворогів під його (Отця) ноги. Знищений буде останній ворог - смерть» (1 Кор. 15, 25-26). 

    Пасхальна віра, отже, є вірою в можливість остаточного і повного звільнення від будь-яких форм зла, всіх суперечностей, які існують у світі, кожної несправедливості, пригноблення та всякого насильства. В ній живе очікування загального визволення, надія на оновлення, яке стосується не тільки людини, але всього створіння, оновлення якого буде універсальним. Земля, дана Богом у посідання людині, від коли була заражена людським гріхом - родить терня й будяки, бо спало на неї прокляття Боже (Бут. 3, 17-19), ця земля очікує свого відновлення, щоб статися знову такою, якою була - Едемським садом (Бут. 2, 15). 

    Але що то є, оце терня і будяки? Все, що не сприяє людині, все, що заважає їй бути щасливою, жити в злагоді і мирі зі собою та з іншими, у шанобливому відношенні до природи; все, що є поганим для людини - є терням і будяками, які спричиняють її страждання: від фізичного і морального зла до природних бід, викликаних самою людиною - її насильством над природою. Вся ця контамінована злом дійсність створіння очікує свого відкуплення, очікує свого Великодня. Очікує, тому що перемога над злом ще не остаточна, але залишається завжди завданням для людини, проектом для здійснення, надією яку потрібно досягнути. Переможене одною людиною, зло пропонується іншій людині; зазнавши поразки в одному періоді людської історії, воно проявляється жахливим способом в іншому періоді. І це залишається постійною дійсністю аж до кінця людської історії, коли Христос буде передавати Отцеві остаточно спасенний світ.

    Св. апостол Павло застановляється над цим у листі до Римлян. Каже: «Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих. Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії, що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих. Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках. Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла, бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється? Як же ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало» (Рим. 8, 19-25). Що означає цей стогін, як не очікування і надію на порятунок, який наступає поволі і ще остаточно не здійснився?

    Щоб до кінця правдиво прийняти великодню звістку, потребуємо зрозуміти суть сказаного апостолом. Передовсім тому, що великодня звістка є запрошенням прийняти конкретне становище, зробити життєвий вибір у відношенні до всього, що нас оточує, щоб і воно було звільнене від рабства тління: все, що у створеному світі Господь дав людині у посідання, вона повинна вживати так, щоб воно ставало знаряддям для її освячення та спасіння. Це в певному сенсі є усиновленням, задля якого ми стогнемо і страждаємо, поки воно не сповниться. Очікування набирає для людини характер духовної екологї, у якій і через яку у Христовому воскресінні об'являється для всього створіння його есхатологічний вимір. Насправді, наше спасіння є об'єктом надії тому, що не буде остаточним, допоки ми ходимо в тілі (пор. 2 Кор. 5, 6 - 9).

    Таким чином народжується великоднє свідчення віри. Оповідання Євангелій, які стверджують Христове воскресіння, завжди пов'язані з посланням звіщати. Згідно з Євангелієм від Матея і Марка, Ісус сказав жінкам: «Ідіть і скажіть моїм учням ... » (Мт. 28, 7. Mк. 16,7). У св. Івана, Ісус говорить Марії Магдалині: «Йди до моїх братів...» (Ів. 20, 17). Учні, що йдуть в Еммаус, пізнавши Ісуса, відчувають потребу повернутися і проповідувати іншим (Мк. 16, 12-13; Лк 24, 13-35). А в кінці загальне послання апостолам  проповідувати Євангеліє всякому створінню... (пор. Мр. 15, 16).

    Великодня віра є для нас теж проголошенням звільнення від особистого досвіду всього обмеженого і дочасного до живої надії, яка становить суть нашого обов'язку своїм життям давати вірогідне свідчення про Ісусову перемогу над смертю, як запевнення того, що всі світові біди можуть бути подолані. Бути свідками Воскреслого означає не тільки послання проголошувати історичний факт воскресіння, але переконливо стверджувати, що лиха світу можуть бути усунені та переможені завдяки тим, хто вірить у воскресіння Ісуса.

    Апостол Павло закликає перших християн бути протагоністами звільнення від пороків, що існують в світі. Найперше, він закликає жити в силі воскресіння: «А коли ви з Христом воскресли, то шукайте того горішнього, де Христос перебуває, сівши по правиці Бога. Думайте про горішнє, а не про земне. Бо ви померли, і життя ваше поховане з Христом у Бозі. Коли ж Христос, ваше життя, з'явиться, тоді й ви з ним з'явитесь у славі» (Кол. 3, 1-4). Виклик, щоб вийти зі свого егоїзму і преобразити життя згідно засад, які спрямовують його до вічності. В іншому місці апостол говорить: «Хіба не знаєте, що трохи закваски заквашує усе тісто? Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди» (1 Кор. 5, 6-8). 

    В цих словах апостола віднаходимо напрям, як сприяти відновлюванню Божої влади у світі та подоланню того всього зла, яке спричинила людина своїм гріхом. Потрібно поступати таким чином, щоб наше буття та чинність відображали нашу внутрішню свободу, якою живемо в силі великодньої благодаті, отриманої перемогою над гріхом.

    Бути «опрісноками чистоти і правди» є закликом позбутися ярма тих засад, через які ідеології та ідоли цього світу намагаються формувати наше життя та світогляд. Мати відвагу статися вільними для Бога, щоб у силі Воскреслого вчинити своє життя даром для ближніх, любити аж до жертви власного життя, виконувати кожен свій обов'язок як служіння, співчувати у стражданнях наших ближніх та бути здатними їх розділити, освічувати світлом Євангелія власний шлях та життєві дороги інших, вміти пробачити і примиритися, та витривало очікувати сповнення Божого часу. І все це - у повсякденному житті буденності міжособистісних відносин.

    Кожне діяння людини, яким вона прагне подолати будь-яку існуючу в світі форму зла, чи то в області політичної боротьби або в процесах суспільних і соціальних перетворень, чи в області виховання, науки, освіти та захисту творіння, завжди є свідченням того, що воскреслий Господь живий і його воскресіння є чинним у нас, як джерело нового життя і спасенної надії на участь у славі Христового воскресіння. 

    Ось що значить свідчити про пасхальну надію, яка звіщає зміни і оновлення. В цьому є зміст акту віри у воскресіння Христове: в ньому все зло зазнало остаточної поразки. 

    Дорогі в Христі браття і сестри! Скріплені вірою у Христове воскресіння, як запорукою надії воскресіння нашого, відважно переймімося відповідальністю за оновлення та спасіння світу, в якому живемо; передовсім за суспільство, невід'ємною частиною якого ми є і, яке в мінливих обставинах сучасності, є позначене хаосом духа релятивізму, втратою моральних і духовних орієнтирів, збайдужіле до вищих вартостей, а тому дезорієнтоване та зранене безнадією, бо втрачає розуміння Бога та власної гідності. Сьогодні, з особливою очевидністю, суспільний морально-духовний занепад відгукується стражданнями людини через насильство над створінням і його трактування всупереч Богом встановленим законам та природньому праву. Будь-яке зло, у своїй суті знищене Христовою перемогою над смертю, не може отримати жодного оправдання, бо породжує лише руїну та веде до загибелі. Окови аду зруйновані жертвою Спасителя. Мить, коли пекло готувалося торжествувати перемогу, стала миттю його остаточної поразки. З безодні безбожного царства смерті Господь проголосив воскресінням остаточне торжество життя. «Сьогодні все наповнилося світлом: небо, земля і глибини підземні. Нехай же празнує вся вселенна Христове воскресіння, - в якому ми утверджуємось!» (Воскресна стихира).

    Переймімося цим переможним світлом Воскресіння, яке розвіює темноти нашого життя, почерпнімо у ньому сили для відваги у вірі, щоб позбутися кайдан егоїзму, користолюбства та будь-якого страху за себе, страху, який паралізує змагання духа в осягненні свободи дітей Божих. І якщо для цього потрібно пройти шлях випробування, то напевно будь-які страждання на нашій земній дорозі є нікчемними у порівнянні із запевненою нам Христовим воскресінням славою майбутнього віку. 

    Нехай Дух Отця, який воскресив нашого Спасителя Ісуса Христа, наповнить своєю силою наші смиренні серця та нашим радісним свідченням життя з віри у воскресіння обновляє людське суспільство і все створіння, своєю милістю роблячи нас первоплодами та співучасниками великоднього тріумфу Його спасительної любові; тріумфу, який остаточно об'явиться у вічності славою царства нашого Триєдиного Бога. Амінь.


    Христос Воскрес!
    Воістину воскрес!

     

     

    + Тарас Сеньків, О.М., 
    Апостольський Адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ

     

     

    Дано в м. Стрию при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці,
    28 квітня 2013 року Божого
    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Великоднє послання Митрополита Львівського

    Великоднє послання Блаженнішого Святослава

    «У Христі сам Бог вступив до простору смерті, Своєю присутністю долаючи всю її жахливу спустошеність та незворотність»

    ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ Блаженнішого Святослава

    ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ Преосвященного Владики Тараса, Апостольського Адміністратора Стрийської єпархії

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні