468
 У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі.Водночас це зима нашого національного єднання, солідарності, відкритості до ближнього, продовження нашого виходу з дому неволі. На Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Для багатьох це був час глибокого самоусвідомлення і навернення до Господа. Цей досвід останніх 90 днів має стати для нас дороговказом на наступні сорок днів і на все життя. |
Дорогі, браття та сестри в Христі!!!
2 березня 2014 року Божого, у неділю, під час обох Божественних Літургій, відбудеться збір коштів для потерпілих на Майдані (друга таца) |
 Високопреосвященні та Преосвященні Владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри!Свято Соборності України – це святкування відвічного прагнення єдиного українського народу, який був розшматований різними імперіями, щоб його єдність була втілена й захищена в єдиній незалежній Українській державі.
Соборність держави віддзеркалює соборність душі українського народу – культурну, цівілізаційну та духовну єдність спадкоємців давньоруської Київської держави. Ця єдність, що була преображена та утверджена 1025 років тому Хрещенням рівноапостольного князя Володимира, надала духовному началу українського народу виразно європейську ідентичність. |
 Всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим братам і сестрам Стрийської Єпархії УГКЦХристос Рождається! Славімо Його! Дорогі в Христі браття і сестри! У чаруючій тиші вифлеємської ночі «вічне Боже сьогодні» вступило у ефемерний простір «теперішності» цього світу, наповнюючи його безконечністю Божої присутності. Слово Бога Отця сталося тілом і поселилося між нами: в Ісусі Христі, Син Божий сам Бог, Бог від Бога, став людиною. Господь-Вседержитель виступив зі споконвічної незбагненності і надав своїй Божественній Троїчній любові образ конкретного земного існування: Ісуса з Назарету. Приходом у світ Христа Спасителя, правдивого Бога і правдивої людини, історія людства стає конкретною історією спасіння, у якій Бог відкриває себе таким, яким Він є. |
 Преосвященним Владикам, Всесвітлішим та Всечеснішим,Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Достойним братам та сестрам Львівської Митрополії УГКЦ, мир у Господі та Боже благословення! Поки живемо у тілі - ходимо впевнено ногами, однак, святий апостол Павло вказує на глибшу не тілесну ходьбу: «І коли ми живемо духом, то духом і ходімо» (Гл. 5, 25). Життя Божим Духом – правдиве і праведне життя! Людина – тимчасове створіння на землі. Її життя обмежене, невизначене, вона сподівається кожної хвилі зустрічі зі своїм Творцем, Спасителем, Божим Сином, а також Суддею. «Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь» (Ів. 5, 22). І наша Церква знову з вдячністю святкує історичну правду Різдва Божого Сина, який сповіщає кожній людині стан її вічності. Він прийшов на світ, народжуючись від Діви Марії, чим раділо усе небо, а першими це побачили смиренні пастухи: «І пішли вони притьмом і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало в яслах» (Лк. 2, 16). До пастухів стада заговорив сам ангел, звіщаючи їм та усьому світу велику радість: народження Месії, а разом з тим, викуп усього людського роду від диявольського засилля. Пастухи бачили ангела, а згодом, велику силу «небесного війська», що промовляла та прославляла Бога. Дуже цікаво те, що пастухи бачили небесних духів, які прославляли Господа, це додало їм сили, охоти та відваги спішити у Вифлиєм, щоб побачити народженого Месію (пор. Лк. 2, 15). Так Бог зблизився у тілесному виді до свого люду, до своїх створінь, своїх дітей. |
|
Споконвічно від Отця народженому нетлінно Синові,  Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Пастирське послання після кожної Божественної Літургії у неділю, 24 листопада цього року.Ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі (Ді. 1, 8). Дорогі в Христі! Від 11 до 18 серпня цього року в Києві проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. На нього прибули єпископи УГКЦ з України та поселень, а також відповідальні за наших вірних у Росії, Казахстані, Греції та Білорусі. Під час нарад і молитовних застанов ми відчули, що сьогодні Святий Дух кличе нашу Церкву з новою силою проповідувати Слово Боже, як тим, хто вже є вірним нашої Церкви, так і тим, хто ще очікує на Хрещення в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Господь кличе нас, навчаючи кожну сучасну людину, берегти все те, що наш Божественний Учитель нам заповідав (пор. Мт. 28, 19−20). |
 Дорогі у Христі брати і сестри!Створені на образ і подобу Божу, ми всі народилися для того, щоб виявляти Божу красу, яка всередині нас. І цей дар має кожен із нас. Особи з розумовою неповносправністю також є посудинами цієї краси.
Центр духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус», мирянський рух спільнот «Віра й Світло», з яким центр «Емаус» має спільне коріння, та інші подібні об’єднання творилися для того, щоб допомогти людям із розумовою неповносправністю віднайти в собі неповторну цінність, красу та дари, дані Богом, і допомогти відкрити це суспільству. Вони ґрунтуються на переконанні, що кожна людина, навіть з великими порушеннями, є повноцінною, унікальною особою. Вона має такі ж права, що й інші люди: передусім, право бути любленою, визнаною й шанованою як особистість і право одержати допомогу, необхідну для її духовного та особистого розвитку. |
Дорогі брати і сестри! Ми, український народ, громадяни, які належать до різних конфесій, святкуємо пам’ять дарування нам світла єдиної Христової віри. Цим відзначенням вшановуємо великі Божі діла, які сталися на нашій землі 1025 років тому. Тоді за сприяння святого рівноапостольного князя Володимира у водах Дніпра-Славутича охрестилися наші предки. Діянням благодаті Святого Духа, котрий «ширяв над водами», Бог-Отець усиновив український народ, назвав його своїм «сином улюбленим» і повів у майбутнє, як колись провадив Божий народ Старого Завіту до Обіцяної землі.Історія Русі-України вчить нас, що саме український народ є тим новим Христовим людом, який зродився у хрещальних водах Дніпра. Це про нас молився в день Хрещення киян, час Нового Сотворення цього народу, князь Володимир, кажучи: «Христе-Боже, що сотворив небо і землю! Споглянь на нових людей цих і дай їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе християнські країни. Утверди в них правильну й непохитну віру і мені поможи, Господи, проти диявола, щоб переміг я хитрощі його, надіючись на Тебе і Твою силу». |
 Всесвітлішим та Всечеснішим отцям, Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям, Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії Мир усім Вам у Господі та Боже благословення! Земний шлях Ісуса Христа закінчився, але його спасенна місія продовжує жити в конкретних людських душах. Він помер на хресті, але воскрес із гробу, що його пильно стерегла підібрана первосвящениками та фарисеями сторожа (пор. Мт. 27, 65-66). Господь своєю смертю переміг диявольську смертельну темноту гріха. Страшенно змучений, скатований, дощенту обезсилений Христос швидко віддав духа в руки Небесного Отця, коли його прибитого підняли вгору на хресті (пор. Лк. 23, 46). Йосиф Ариматейський сміливо прибув до Пилата, просячи дозволу похоронити пресвяте тіло Ісуса. Купив полотно, обгорнув мертве тіло і без жодних похоронних процесій поклав його у висіченому в скелі гробі та закрив, прикотивши великий тяжкий камінь. Свідками цього простого похоронного процесу була мала групка осіб, зокрема, Марія Магдалина та Марія, мати Йосифа. Це було, по їхньому міркуванні, тимчасове поховання. Бо після суботи Марія Магдалина, Марія мати Якова та Соломія, з купленими пахощами раннього ранку приближалися до гробу, щоб побачити тіло Господа й намастити його. Даремно журилися важким каменем, що закривав гріб Ісуса. Чомусь не думали про сторожу та печаті? Єдиний камінь був для них великою перешкодою. Незабаром ці жінки стали свідками неймовірного дива - камінь відкочений, печаті збережені, сторожа відсутня, бо втекла. «На це бо Христос умер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати» (Рм. 14, 9). |
