Молитися до Бога – це очевидно. Прохання заступництва перед Ним у Пречистої Діви Марії, ангелів чи святих теж зрозуміле. Вони ж особи. А от чому ми часто у молитвах звертаємося до Чесного і Животворящого Хреста Господнього?
Якщо проаналізувати нашу Літургійну Традицію, таких звернень є дуже багато. Двічі в році – у Хрестопоклонну Неділю і на празник Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста – на Літургії замість Трисвятого співаємо «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресення Твоє славимо». Уся увага цих Служб зосереджена саме на Хресті.
Йому присвячені аж два дні в тижні – середа і п’ятниця. Навіть не беручи в ці дні участь у Літургії, а лишень відкривши молитовник, серед молитов на кожний день знайдемо «Молитву до Хреста Господнього». І тут уже прямо звертаємось до Хреста: «На тобі, хресне Древо, помер наш Господь Бог», «До тебе припадаю, тебе обнімаю й цілую та покірно прошу: Дай мені те життя, що його можна тільки в тебе знайти, непроминаючу молодість духа, захист перед вічною смертю, святе Боже життя», «Тебе я люблю і тебе всім серцем вітаю та всього себе тобі передаю». Прославляємо, поклоняємось, щось просимо…
Коли ж прийдемо в середу чи п’ятницю на Літургію, а співці проявлять ревність, дбайливість і не обмежаться звичними піснеспівами Служб «за упокій» чи «за всяке прошення», які з дня на день ті самі, то почуємо тропар «Спаси, Господи, людей Твоїх…», кондак «Вознісся Ти на Хрест волею Своєю…» та інші змінні піснеспіви, в яких проглядається тема Хреста.
Однак Літургійний день – це не лише Божественна Літургія. Шкода, що в більшості парафіяльних церков майже відсутні такі богослужіння як Вечірня чи Утреня. А якщо й є, то кількість присутніх на них вірних – мізерна. І це зовсім не виправдано. Бо вслухаючись у багаті зміст та образність їхніх піснеспівів, можемо багато почерпнути для свого зросту у вірі. Багато чого нам Бог через них може прояснити.
Наприклад, як із поклонінням Хресту. У середу третього гласу (а їх є усього вісім, вони чергуються і кожному тижню відповідає свій глас) на Утрені співаємо такий Сідальний: «Застромлено в землю хрест, що діткнувся неба; однак не дереву, що досягло висоти, але Тобі, Господи, що на ньому все виконав, – слава Тобі!»
Тож, звертаючись до Чесного і Животворящого Хреста, ми маємо на увазі не кого іншого, як Самого Господа Ісуса Христа. Звертаємось до Нього як до Особи і при цьому згадуємо Його спасительну та відкупительну місію, знаряддям якої стало це Дерево – Ісусове «оружжя миру, непоборна перемога» (кондак Хресту).

Василь КАЛИТА