14 серпня 2021 року, у м. Перемишляни відбувся ХV З’їзд спільнот «Матері у молитві» Стрийської єпархії. Щоб спільно єднатися у молитві та просити Божих ласк для себе та своїх рідних, на З’їзд прибули численні матері з багатьох куточків єпархії. З цієї нагоди, Архиєрейську Божественну Літургію у прокатедральному храмі Святого Миколая очолив Преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський.
У проповіді, роздумуючи над духовним змістом літургійних читань Євангелія та Апостола, в контексті свята мучеників Макавейських та Хрещення Русі-України, владика Тарас зазначив: «У сьогоднішньому читанні з послання апостола Павла чуємо такі слова: "Слово про хрест є глупотою для тих, що погибають, а для нас, що спасаємося – сила Божа”. Події, які ми згадуємо сьогодні, і не тільки, об’єднують оці два слова: "слово ” і  "хрест”. Перше слово дійсно є найважливішим діяльним чинником історії життя людини. Бо "на початку було Слово, і Слово було в Бога і Слово було Бог” і все Він створив Словом. Він сказав і сталось. Слово має творчий потенціал, коли має божественне начало. І Слово, коли було не почуте, сталося тілом, щоб вступити в середовище тих "глухих” людей, щоб їм цей Божий зміст слова донести. А змістом Божого Слова є Хрест. Сьогодні слово є здеформоване, вже не є творче, сьогодні слово стало зброєю, яка є агресивна. Сьогоднішнє Євангеліє недаремно закінчується словами Христа про те, що своїм словом можна оправдатися або осудитися. Тому, що слово виносить з нутра людини те, чим вона є. Сьогодні часто слово є змістом брехні, зради, обману, підлесливості. Це слово, котре руйнує, яке люди собі взяли за зброю. Ради чого? Ради того, щоб не терпіти. Але таким чином вони наносять терпіння іншим і все це називають, що це є хрест. Але між терпінням і хрестом є одна суттєва різниця. Людина терпить тому, що була "глуха” на Боже Слово і його не сповнює. А хрест – це добровільно прийняті терпіння, лише добровільно. Боже Слово сталося тілом, щоб заманіфестувати свій зміст на хресті, бо на хресті Бог висловив свою любов до людини, висловив свою сутність про те, що Він є для людини, і що любити означає принести себе в жертву, жертвуватися ради змісту Божого Слова, котре є правдою і життям».
«Тому Слово і Хрест є знаменням нинішнього дня. Слово, котре колись почули Макавейські брати зі старцем Єлеазаром та іх матір’ю Соломією і пішли ради нього на смерть тому, що вірили у вічне життя. Бо Слово є вічне життя, життя, котре настільки відповідає людській потребі, людському прагненню, сутності людини, що часто людина починає видумувати собі різні альтернативи. Але дорога до вічного життя є через хрест, через себевіддання, себедарування. Взяти хрест означає йти за Христом, а йти за Христом – означає взяти свій хрест. Тому, що в цьому чужому світі для людини вона буде терпіти. І перше, що ми мусимо зрозуміти – це те, що ми покликані до життя не тут, але у вічності, а це життя для нас є процесом суду, оправдання або ні, відповідно до того як ми Слово Боже прийняли і втілили його у хрест, в жертву, у знамення любові до Бога і до ближнього», – продовжив єпископ.
Звертаючись до членкинь спільнот «Матері у молитві», владика Тарас сказав: «Для вас це дуже особливі знаки: Слово і Хрест. Адже слово – це не завжди тільки те, що звучить. Воно є тим, чим людина живе, виражає свою сутність. Це слово молитви, зверненої до Бога. Молитва не є балачкою, молитва – це наша відповідь на Боже Слово, звернене до нас, котре кличе "Візьми свій хрест і йди за мною”. І ваш хрест – це добровільно прийнятий обов’язок молитися, відповідати в імені цілого людства – своїх дітей і не тільки, цілого народу Богові на слово, котре Він промовив, але котре наш народ, навіть більш як через тисячоліття від хрещення, все-таки до кінця ще не почув або не хоче ні почути, ні відповісти. Це виклик для Церкви і для кожного з нас, щоб стати голосом котрий відповідає на Боже Слово і стати свідком, щоб видимим і зрозумілим свідченням свого життя маніфестувати, що хрест – це лише добровільне зречення, терпіння, посвята, жертва, якою Бог через наші руки хоче обдарувати наш народ і відкрити йому інший світ, котрий відкрив тисячу років тому під час хрещення, але котрий треба відкривати кожному поколінню, кожній людині, світ, до котрого Бог кличе нас і в якому є те очікуване і обіцяне – життя у вічності».
На закінчення Літургії владика Тарас подякував спільноті матерів за їхню молитву, багаторічне служіння, співпрацю, підтримку та сприяння розвиткові життя єпархії. У свою чергу, представниці спільнот «Матері в молитві» та духівник о. Мирон Гринишин висловили подяку єпископові. По завершенні богослужіння, учасниці З’їзду процесійно перейшли до пам’ятника блаженному священномученикові Омеляну Ковчу, де було відслужено молебень, а після обіду здійснили поїздку до Святоуспенської Унівської Лаври, де спільно помолилися у стіп Чудотворної ікони Унівської Богородиці.
 
Довідка:
Рух «Матері в молитві» засновано в 1995 році в Англії. В Україні першу спільноту засновано в 2000 році. Спільноти «Матері в молитві» існують в усіх єпархіях і екзархатах УГКЦ, проводиться велика подвижницька робота із залученням до спільнот дедалі більшої кількості жінок, особливо молодих матерів.
У Стрийській єпархії першу спільноту «Матері в молитві» засновано 7 березня 2004 року при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Стрий. Сьогодні у Стрийській єпархії діють понад 300 спільнот руху «Матері в молитві». На даний час спільнотами опікуються духівник руху «Матері в молитві» Стрийської єпархії о. Мирон Гринишин та регіональний координатор п. Анна Форостина.
Пресслужба Стрийської єпархії