2 лютого в центрі дозвілля молоді м.  Перемишляни можна було подивитися документальний фільм про бій під Крутами. Перед початком  присутні у залі могли послухати молодого історика, співробітника Львівського музею «Тюрма на Лонцького», який розповідав про цю подію в загальній історії України. В залі було не багато людей, але під час показу фільму всі з великим захопленням дивилися на екран. Після перегляду стрічки всі залишилися під великими враженнями. Адже у фільмі йшлося про героїзм і самопожертву молодих хлопців, які віддали власне життя за свою Вітчизну.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути, тривав 5 годин, між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Зібравши нашвидкуруч загін зі студентів і гімназистів старших класів їх кинули назустріч прекрасно збройним і численним силам більшовиків. В нерівному бою загинуло 300 вояків (а, якщо бути точним 290 осіб). Здавалося, що ці смерті були безглуздими. Здавалося, що цей бій не відіграв ніякої ролі в ході історії України. Насправді ж не так… Час, (а саме приблизно тиждень) поки російські війська ремонтували частини залізної колії, які були підірвані студентами зіграв на користь Україні.

Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей учинок київської молоді героїчним.

Ми, сучасна молодь, пишаємося нашими героями, відважними і жертовними молодими хлопцями, такими як ми зараз, що віддали своє життя за наше вільне майбутнє. Низький їм уклін і вічна пам'ять!

Учасники спільноти «Адонай» (переважно хлопці) були присутні на демонстрації фільму, бо вважаємо цих молодих студентів, які померли у нерівному бою за Україну, героями і нам було цікаво подивитися реконструкцію цього бою та послухати розповіді істориків.

Юра Стариченко