Хрест для християнина – це усе. Це початок і кінець життєвого шляху, це сам життєвий шлях, це символ нашого відкуплення і спасіння, це символ незбагненної жертви і безкінечної любові. Про Святий Хрест говорить до нас адміністратор храму св.Миколая у Перемишлянах о.Віктор Мельник.

-Для християнина, який намагається практикувати християнське життя, споглядання Хреста завжди буде новим відкриттям, бо несе нам таємницю, яку ми своїм розумом осягнути неспроможні - тайну відкуплення людського роду через смерть на ньому Ісуса Христа. Це таємниця, яка не має дна, але яку Християнин здатний пізнавати за допомогою певних практик, які в житті Церкви мають свою тисячолітню історію.

Беручи участь у вшануванні Хреста, а Свята Церква, крім празника Воздвиження, який належить до дванадцяти найбільших християнських свят, вшановує його ще у Хрестопоклінну неділю, за допомогою молитовних текстів можемо більше пізнати його таємницю. А за допомогою обрядових дій можемо глибше відчути. Святі отці в основу практик свого духовного життя ставили метанію – глибокий поклін, коли рукою торкаємося підлоги. Як вони пишуть, від метаній серце людини м’якне, розчулюється і тоді вона здатна більше відчути жертовність Ісуса Христа. Тобто, беручи участь у богослужіннях на честь вшанування Святого Хреста через видимі знаки людина доторкається невидимого Бога. І зв’язком у цьому є обряд, коли ми виконуємо ті чи інші практики. І рівень духовного зростання людини, пізнання таємниці Хреста буде залежати від її зосередженості, відкритості, віри у те, що вона робить, бо насправді дії, які вона робить – усе це робить перед самим Христом, виражаючи Йому пошану і подяку. І, очевидно, за таку жертву Господь більше себе відкриває.

Настільки наскільки ми самі зможемо переживати присутність і значення Хреста у нашому житті, настільки зможемо передати його важливість й іншим, зокрема нашим дітям. Практику визнання триєдиного Бога знаком хреста, безумовно, потрібно виховувати з дитинства. Адже, кладучи на собі знак хреста – чи то з початком нового дня, чи з його завершенням, чи перед і після їжі, перед навчанням чи перед початком якоїсь праці або по її завершенні, ми кожен раз визнаємо свою віру у нашого Спасителя. І роблячи це, ми подаємо гарний приклад усім, хто навколо нас. Наслідком, плодами такого благоговійного ставлення до Хреста буде те, що наші рідні, близькі, співробітники і всі, з ким спілкуємося захочуть також пізнати Хрест, бо, крім того,що це зовнішній вияв нашої віри, він є знаком нашого спасіння, нашої підмоги у щоденному випробуванні, знаком звільнення від усього, що є зайвим у нашому житті і знаком любові.

  Записала С.Огородник