Життя 

Петро Павло Орос народився 14 липня 1917 року в селі Бірі (тоді — Австро-Угорщина). Походив із побожної священницької родини: батько був греко-католицьким священиком. Втратив батьків у ранньому дитинстві й у 1937 році вступив до духовної семінарії в Ужгороді. Після закінчення семінарії 1942 року його висвятили в священники Мукачівської єпархії; він відомий був як ревний пастир, який служив у сільських парафіях і опікувався бідними та хворими.
Після Другої світової війни в межі Закарпаття знову увійшов радянський контроль, а радянська влада розгорнула кампанію проти Греко-католицької церкви: у 1949 році пастирська діяльність була офіційно заборонена, храми закривались, а частина кліру була депортована чи арештована. У цей період о. Петро служив таїнства підпільно — багато богослужінь і сповідей відбувалося «в підпіллі», аби зберегти духовне життя народу. За свідченнями, у грудні 1944 року він таємно був рукоположений на єпископа як допоміжний ієрарх Мукачівської єпархії (згадка в місцевих біографіях та церковних архівах).

Мучеництво: обставини смерті
Надвечір 27 (або 28) серпня 1953 року, після відправи таїнств у таємному зібранні в одному з сіл Закарпаття, о. Петро був викритий і затриманий місцевим міліціонером. За сучасними оповідями очевидців і церковними записами, коли священник стояв біля хреста чи на шляху від станції, міліціонер вистрілив у нього: куля пройшла через підборіддя і шию. Орос помер від ран — його смерть одразу для місцевої спільноти стала очевидним випадком мучеництва «за віру». Після падіння греко-католицької структури в регіоні його образ збиралися в пам’ять місцеві вірні; прохання про визнання мучеництва почали збиратися в наступні десятиліття. 
Шлях до визнання й беатифікація
Діло щодо визнання мучеництва о. Петра було розглянуте в Конгрегації справах канонізації (Дикастерія у справах святих). Папа Франциск офіційно визнав смерть Петра Ороса «мучеництвом в ненависті до віри» в аудієнції з префектом Дикастерії у серпні 2022 року — це дало «зелене світло» до беатифікації. Пізніше беатифікаційна церемонія була запланована й проведена в Україні — у вересні 2025 року відбулась відпустова/беатифікаційна молитва та офіційне проголошення блаженним. Ці події широко висвітлювалися в офіційних повідомленнях Ватикану та в католицькій пресі.

Значення та спадщина
Отець Петро Орос став символом вірності церковній єдності та пастирської відданості в часи переслідувань. Для Мукачівської єпархії, для греко-католицьких спільнот Закарпаття й для діаспори він — приклад жертовності священника, що віддав життя, не зрікшись духовного зв’язку з Апостольським Престолом. Його пам’ять вшановують літургійними богослужіннями, приуроченими до дня його мучеництва (27 серпня), а місцеві парафії і богословські публікації досліджували його життя й свідчення очевидців.

Сьогодні, 27 вересня 2025 року Божого відбулася беатифікація о. Петра Ороса, він віддав своє життя життя, залишаючись вірним Богові та Церкві, і став символом незламності та духовної сили!