На запрошення Сестер Воплоченого Слова з м.Бурштин 12 осіб спільноти «Адонай» взяли участь у літньому таборі, який відбувся на Івано – Франківщині. Тема табору: "Моє Непорочне серце буде твоїм прибіжищем і дорогою, яка приведе тебе до Бога". Основна програма була складена на основі об'явлення Богородиці у Фатімі (1917р.) трьом дітям: Лукії, Жасинті та Франциску. Три команди табору мали аналогічні назви. Жили таборовики біля Микуличина на полонині хребта Горган в палатках та дерев'яних будиночках. Місцеві карпатські господарі були дуже гостинні: проводили екскурсії, возили на коні та квадроциклі, пригощали овечим та козячим сиром, який потім можна було придбати.

Адонайці і на Говерлу встигли! Йти було важко, але для такого прекрасного краєвиду вартувало. Після покорення вершини відбулася поїздка до підпільної семінарії у с. Дора. Блаженної пам’яті отець Михаїл навчав там молодих хлопців у часи, коли Церкву переслідували і знищували. Тепер учень настоятеля отець Іван з гордістю в голос говорить: "Ми маємо це знати й розказати нашим наступникам, щоб такого більше не сталося. Бо і з Заходу, і зі Сходу... Ніколи не було спокою... Треба розвивати Церкву по всій Україні. Я все це бачив, весь цей жах, і є дуже щасливий, що став священиком. Я хотів, я вивчився, я перетерпів". Це підпілля дійсно особливе. Молоді люди мали таке бажання бути з Богом, що " викручувалися" будь-яким способом. Вони мали величезну силу волі, віру, натхнення, яке давав сам Господь. Зараз, маючи всі умови, ми не завжди горимо шаленою любов'ю до Бога.

А хто справді горить цією любов'ю, то це мученики. Мучениками були і діти з Фатіми, і хлопці з підпілля, і ще багато святих. Саме в їхню честь на хребті Горган і встановили величезний Хрест мучеників. Офіційне відкриття буде 13 липня, проте учасники табору вже там побували й безпосередньо брали участь у встановленні хреста. Щирі і достатньо сильні молитви підняли майже п'ятитонний хрест і успішно заклали в землю. Спонсори були дуже вдячні та вельми вражені такою відкритою молитвою, що відганяла сум і страх, а притягувала впевненість і усмішку.

Ще багато надзвичайно цікавого було у цьому таборі!.. Мокли під карпатським дощиком і роздивлялися пречудову веселку після нього; ходили по воду і викарапкувалися з нею на гору; ловили від вітру палатки, валялися на траві й роздивлялися неймовірні краєвиди; танцювали, співали і малювали; майстрували і розпалювали ватру; навчилися жертвувати і знайшли безліч хороших друзів; слухали науки і сміялися досхочу; молилися і навчалися мужності... Врешті решт, "розганяли усмішками дощ".

Повідомила Наталя Трицецька

учасниця табору