"Хресту Твоєму поклоняємось, Владико,

і святеє Воскресення Твоє славимо" (Тропар утрені).

Святий Великий піст — це час особливого внутрішнього й зовнішнього вмертвіння і покути. Оскільки ця духовна боротьба триває довгий час, то звичайно буває так, що перші дні чи тижні посту ми практикуємо його ревно й мужньо, але відтак помалу фізично й душевно вичерпуємося, ослаблюємося і знеохочуємося. Свята Церква, знаючи про немічність і нестійкість людської природи, ставить посеред посту перед нашими очима надзвичайно могутню спонуку до витривалої духовної боротьби, якою є святий хрест.

У Великий Піст християни практикують відвідувати Хресну Дорогу у церкві. У нашому храмі її моляться у середу та п’ятницю. Зазвичай, це традиційні тексти з розважаннями та піснеспівами про страждання Нашого Спасителя – Ісуса Христа, які він пережив в останні дні свого життя, а також про смерть, важкі переживання Матері Марії і положення Ісуса до гробу.

Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико!
Прийміть від нас щонайкращі привітання й побажання добра, миру, злагоди та благополуччя, а також земний уклін за відданість Церкві, невтомну працю, повагу, щире й добре серце, за велику любов яку Ви випромінюєте.

9 березня, у місті Перемишляни, відзначали 204-ту річницю від Дня народження Тараса Григоровича Шевченка. З цієї нагоди відбулося покладання квітів керівництвом РДА та міської ради до монумента Шевченка. Відтак отці нашого міста відслужили панахиду. 

Напередодні Хрестопоклінної неділі, 8 березня, учасники спільноти "Адонай" разом зі своїм провідником провели Хресну Дорогу, яка розташована у нашому перемишлянському лісі. Кожен учасник зачитував стацію.

Львівський музей історії релігії спільно із Братством, Національним музеєм-меморіалом жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», газетою «За Вільну Україну+» у середу, 7 березня, презентує виставку «Слідами блаженного отця Омеляна».

Сьогодні я помилилася номером і ненароком надіслала моєму батькові повідомлення "Я тебе люблю", призначене моєму чоловікові. Через кілька хвилин у відповідь прийшло: "я тебе теж люблю. Тато". Це було дуже зворушливо. Ми з ним так рідко говоримо одне одному подібні слова.

Бути батьками – нелегко. Насправді, батьківство часто супроводжується розчаруванням: у нас самих, у власних силах, у здатності дітей чути й розуміти те, що від них очікують.