Слава Ісусу Христу!
Сьогодні на нашій Літургії особливо молилися за наших мисливців, які вшановують свого покровителя — святого Євстахія. Його життя також нагадує нам про те, що зустріч із Богом змінює людину.
Святий Євстахій був мужнім чоловіком, воїном і мисливцем. Але Господь показав йому, що найбільша перемога в житті — це не перемога над звіром, не сила зброї і не фізична відвага. Найбільша перемога — це перемога людини над власним страхом, гордістю, егоїзмом і гріхом.
Тому сьогодні хочеться побажати нашим мисливцям: нехай святий Євстахій допомагає вам бути не лише добрими мисливцями, але передусім добрими людьми — відповідальними, мужніми, чесними, уважними до природи і Божого створіння. Нехай кожен вихід у ліс нагадує, що весь цей світ є Божим даром, а людина покликана не тільки користуватися ним, але й берегти його.
Сьогодні також особливий день для наших пластунів, які розпочинають новий пластовий рік. І тут ми також бачимо дуже гарний зв’язок із сьогоднішнім Євангелієм.
Христос говорить: «Йди за Мною».
Пласт також говорить про дорогу. Про мандрівку, про випробування, про відповідальність, про вміння допомогти іншому, про дружбу і служіння.
Але кожна дорога потребує правильного напрямку. Можна багато ходити, багато досягати, бути сильним і дисциплінованим, але найважливіше — знати, куди ти йдеш.
Тому нехай у житті наших пластунів завжди буде правильний напрямок — Христос.
Нехай пластова домівка, яку сьогодні освячуємо, буде не просто приміщенням. Нехай це буде місце, де молоді люди вчаться бути відповідальними, дружніми, мужніми, любити Україну, допомагати ближньому і пам'ятати про Бога.
Бо сьогодні Христос звертається не тільки до мисливців чи пластунів. Він звертається до кожного з нас: «Візьми хрест свій і йди за Мною».
Можливо, хтось сьогодні прийшов до храму з дуже важким хрестом. Можливо, його ніхто не бачить. Усміхаємося людям, говоримо, що все добре, а всередині — біль, страх, тривога.
Сьогодні Господь каже: «Не бійся. Я знаю твій хрест. І Я йду разом із тобою».
Подивімося на Хрест Христовий. Він нагадує нам: після Голготи було Воскресіння. Після темряви прийшло світло. Після смерті — життя.
Тому не соромімося своїх хрестів. Не втікаймо від відповідальності. Не нарікаймо на кожне випробування. Візьмімо те, що Господь сьогодні кладе перед нами, і скажімо: «Господи, я не знаю, як пройду цю дорогу, але хочу пройти її з Тобою».