А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий"(Ів.20,27)
Христос Воскрес!
Дорогі браття і сестри!
Хто може найкраще знати людину? Той, Хто її створив!
Спільність однієї людської природи спонукає хоча б припустити, що всі люди мають одного Творця - Бога. Він не лише створив, а й постійно об'являє Себе розумній людині, яка може і покликана Його пізнавати. Об'являючи себе, Бог вступає з людиною в діалог. Об'явлення Бога в Ісусі вказує на виняткову близькість з нами, Він став одним із нас.
Добровільною смертю на хресті Ісус виразно стверджує доцільність Своєї жертви, адже, таким чином Він "перемагає владу смерті, яка все життя тримала нас у рабстві, запроданих гріхові". Ісус підкреслює, що це важливо для нас, оскільки фізична смерть не є остаточним кінцем буття людини.
Воскреснувши з мертвих Ісус уможливлює людям доступ до Отця - Сущого, який є Початком і Кінцем усього. Воскресіння Ісуса - це перемога Непереможного над "князем цього світу" , який "взяв людину, а на Бога натрапив". Для Ісуса ця перемога є очевидна, бо не може смерть поглинути Життя, ані творіння перемогти Творця. Однак, для нас ця перемога є даром спасіння - вічного блаженства у Бозі.
Важливо визнати, що Воскресіння Ісуса справді історична подія. Адже Він з'явився Марії Магдалині, двом учням дорогою до Емаусу, Петрові та одинадцятьом. Якби Христос не Воскрес, даремною була б проповідь апостолів та віра людей.
Той Ісус промовляє сьогодні до всіх, кому Його слово байдуже, хто вагається в сумнівах чи сповнений зневіри: " Не будь невіруючий, але віруючий", бо "Христос учора й сьогодні, той самий навіки!" Він перебуває завжди поруч, Його слово тихе і ніжне, сповнене милосердної любові, яка довготерпить і не тримає образи навіть тоді, коли її свідомо ігнорують, або ж зухвало висміюють. Він, немов "слуга..., який надломаної очеретини не доломить і тліючого гнота не загасить". Це Він пробуджує людське сумління, "щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві". І хоч "Він не буде кричати, ані вигукувати і голосу свого на вулиці не дасть почути", своєю славою і честю Він не поступиться нікому.
Людині часто не вистачає часу. Хай спробує його зупинити! Не зможе, бо він є даром Творця, Який, на перший погляд лише мовчить, хоча, насправді багато промовляє. Та, нажаль, відповіді довго не отримує, бо людина не має часу.
Невірство є плодом байдужості до Бога, яка з'являється тоді, коли серце людини належить комусь іншому. Тут немов би її щастя, але неспокійне людське серце, поки не спочине у Бозі", бо "як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до тебе, Господи", - писав цар Давид.
Ми живемо в еру Святого Духа, а Дух невидимий. Як важко інколи розпізнати знаки Його дієвої присутності? "Хто шукає, той знаходить!" І хоч Він діє, як сам хоче, однак Він всюди присутній і все наповнює, скарб дібр і життя Податель. Він Той, хто був, хто є і хто приходить. Цей Дух оживляє серце у вірі і вкладає слово в уста на визнання, що Ісус - Спаситель.
"Щасливі ті, які, не бачивши, увірували" (Ів.20,29).