• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    Світлий Понеділок

    Світлий Понеділок

    В Ім'я Отця, і Сина і Святого Духа.
    Христос Воскрес!
    Це великий празник, котрий є в центрі нашого цілого літургійного року, але й має бути в центрі нашого цілого особистого життя. Це не тільки щось, що ми згадуємо, як історичну подію, котра сталася десь далеких, більш як майже 2000 років назад, але щось багато важливіше. Тому що Воскресіння це є празник торжества безсмертя. Це великий день, коли святкуємо сповнення обіцянок Божих. І це не є щось, що може порівнятись з будь-якою іншою подією в історії світу, тому що, завдяки Христовій перемозі над гріхом і над смертю, ми вже, сьогодні, кожної миті свого життя, маємо на устах свого серця передсмак вічного життя і воскресіння. Бо реальність смерті торкається нас кожного дня. Але радість Воскресіння якось є поза межами нашого щоденного сприйняття себе, світу, Бога. Однак, це найважливіша річ, про яку має думати кожний християнин, пам’ятати щораз більше: пам'ять про Воскресіння, пам'ять про майбутнє, про те, що сьогодні торжественно святкуємо в Христі початок нашого особистого воскресіння, має бути тією силою, котра має проникати, оживляти нашу кожну думку, кожне діло, кожне наше слово. Тому нинішній празник Воскресіння має пройняти нас відчуттям радості і усвідомлення себе покликаними до нового буття у вічності вже тут, у нашому щоденному житті. І таким душевним станом ми зуміємо бути справжніми свідками, справжніми християнами, подібними, як учні Христа, які безпосередньо пережили досвід Христового Воскресіння. Це є дуже важлива річ, аби ми собі усвідомили, що в Христовому Воскресінні скривається причина нашого покликання бути християнами і нашого покликання, котре вже, я би сказав, початком вічного Божого Суду, наскільки ми переконливо свідчимо про свою віру у сучасному світі. Бо якщо нам здається, що все є гаразд, то це, направду, далеко не так. І питання глибини віри, інтенсивності віри, актуальності віри в житті людини сьогодні є мізерним. Це не має родити в нашому серці страх, але почуття особистого обов’язку, що кожен з нас робить. Я не закликаю вас, щоб ви ставали на вулиці і проповідували. Бог у житті кожного свідчить у свій спосіб,  але як - кличе кожного почати з того жити: жити в силі Христового Воскресіння, тому що Христос помер за нас, а воскрес для нас. Знаєте, очевидним свідкам Христової смерті було не дуже просто повірити в Христове Воскресіння, навіть тим найближчим учням, котрі щодня Його бачили, слухали. Звістка про Воскресіння спантеличила Петра, як ми читаємо, котрий визнав Христа: "Ти є Христос Син Бога живого!” Казав Христос: "То не ти сказав, Петре, ти тільки висловив те, про що хотів проголосити про Мене Мій Отець”. Під час розп’яття Христа на хресті лишився один Іван, Пречиста Діва Марія і кілька жінок - всі решта повтікали. Особливо, коли побачили змордоване тіло свого Вчителя і той останній крик, який пролунав десь до небес: "Сповнилося”. І хоч вони перед тим чули від Христа про те, що Він має воскреснути з мертвих, але зустріч з тією дійсністю, а не просто зі словом, породила в них і страх, і здивування. Марія Магдалина та апостол Петро з Іваном першими збагнули, що передбачення Христа сталося. Спочатку мироносиці йдуть до гробу, стурбовані як  вони відкриють той гріб, котрий є завалений великим каменем, опечатаний печаткою Синедріону, та ще й стоїть сторожа. Але йдуть. Здається, йдуть, щоб здійснити нездійсненне. Вони теж розчаровані, вони теж у великому горі, але попри все, як то в нас кажуть "очі бачать, руки роблять". Вони йдуть і знаходять несподіванку: гріб відкритий, а тіла немає. Біжать до Петра, він їм не вірить, але попри те, що мав сумніви,  біжить до гробу Господнього апостол Петро і той наймолодший - Іван. Прибігають  до гробу. Петро розгублений,  дивиться і мовчить, а Іван приходить -;побачив і повірив, проникнувшись далі ніж говорила йому ота покинута пуста плащаниця. Він розумів, що Господь Воскрес! І він зрозумів, які великі плани Божого Провидіння сьогодні починають здійснюватись в історії спасіння людства. Це свідоцтво апостолів, їх ствердження є дуже важливе у перші хвилини народження християнства.
    Це  свідоцтво, яке мали передати апостоли іншим сучасникам і наступним поколінням. Учні усвідомили, що їм дуже точно і вироїдно треба давати свідчення, щоб їх ніхто не звинуватив, сказавши "вкрали апостоли", або, що це великий обман. 
    Апостол Тома. Наступна неділя буде Провідна, апостола Томи. Кілька слів хочу сказати в обороні цього апостола, якого назвали невіруючим. Воскреслий Христос являється Томі не тому, що він був більш менш  віруючим, як інші апостоли, він більше сумнівався. Відсутній при першій появі Воскреслого Тома потребував доторкнутися до Христа, мати очевидну впевненість, що його віра має міцний фундамент і не покладається на неймовірні слова. Якшо так взяти,  апостол Тома більше вірив, ніж інші апостоли, тому що він не був тоді, коли Христос прийшов до апостолів на другий день по Воскресінні, не був. Але через тиждень приходить Христос. Тома з ними. Зауважте, двері знову закриті на замок. Хто більше не вірив? Хто ще мав більший страх -  ті, що бачили, чи той, що не бачив? Отже, якщо Тома потребував такого ясного запевнення свого Воскресіння, то що вже говорити про нинішній світ. Якщо апостоли, які бачили Христа Воскреслого не могли переконати Тому, що вони говорять правду. Наскільки нам потрібно у своєму житті бути перейнятими  вірою у Воскресіння, впевненістю у Воскресіння Христа, як воскресіння наше майбутнє, особисте! Заради того Воскресіння людина має прийняти Божий закон за правило, за конституцію свого життя. Як переконати сучасну людину, наскільки наше серце має бути наповнене благодаттю особистої зустрічі з Христом, котра не має зараз фізичного виміру, контакту.  Але зустрічі в просторі віри, щоб ця зустріч з Воскреслим направду наповнила наше життя радістю, могла змінити його і зробити його відкритим для тієї великої вічної перспективи, котру дарує нам Христос у Своєму Воскресінні. Оця радість Великодня, -  радість зустрічі особисто з Христом. У розповідях про появу Воскреслого Христа не одразу пізнають ті, що бачили, чули Його, але коли відкривають для себе Його присутність, можуть Його доторкнутися, з Ним їсти, переповнені неймовірною радістю. Вони говорять «Ми бачили Господа!». І ці емоції, подив, ці почуття радості – це не є швидкоплинні почуття, але вони мають своє надприродне джерело. Це не означає, що людина здобула щось сама, спромоглася зробити для Бога щось сама. Ні. Єдине, що ми можемо спромогтися зробити для Бога - це дозволити Йому обдарувати нас цією радістю, вірою, відвагою Воскресіння у своєму житті, відсіяти все те, що суперечить, або навіть не веде нас до Бога. Тому ця іскра радості Христа Воскреслого, радості за Воскресіння, це відчуття має залишитися найбільшим даром нинішнього празника, аби в світлі Христового Воскресіння ми могли по-новому дивитися на щоденну дійсність нашого життя, особливо на ситуації смертельні, ситуації терпіння, випробування, аби відкривати для себе присутність Бога, котрий відкриває нас і наше життя до нескінченності в перспективі вічності. Тому подібно, як перші свідки Воскреслого Христа, ми теж потребуємо сьогодні мати цей новий погляд, щоб пізнати його присутність, присутність Воскреслого Живого Христа у нашому щоденному житті. Найбільше ця присутність об’являється в дуже несподіваних виняткових ситуаціях. Так само, як відбулося з учнями, які втікали в Емаус і вже чули, що щось сталося і Він  воскрес. Вони мали страх, бо якщо вбили Вчителя, могли повбивати так само і їх, вони боялися за себе. А особливо цю зустріч переживаємо на Божественній Літургії, на цій Євхаристійній гостині, яка робить нас учасниками Тайної Вечері, що стала символом тієї жертви на хресті і одночасно знаменням Воскреслого Христа, присутнього між своїм народом. Але знову ж можемо це бачити очима віри, бо віра є запорукою того, чого сподіваємося. Як сподіваємося зустріти Христа - Він зустріне нас. Церква протягом століть зберігає це живе свідчення апостолів, мироносиць.
    Вона взяла від них естафету і передає її цілою, непорушною, з покоління до покоління, щоб ця радість зустрічі з Воскреслим Христом наповнювала простір історичного життя людства і кожної людини аж до того часу, поки Він знову не прийде у Своїй славі.
     Тому бажаю всім вам, дорогі в Христі, щоб Воскреслий Христос завжди, так як тим учням по дорозі до Емаусу, товаришував вам у всіх дорогах вашого життя. Нехай ваше серце теж палає у ваших грудях, коли Він буде промовляти до вас через різні обставини, коли буде проганяти ваш смуток, відчай чи зневіру. А Пречиста Діва Марія, нехай супроводить вас та захоронить перед всіма сучасними небезпеками і завтрашніми теж, утверджуючи вашу віру на шляху до Воскресіння і вічного життя, початок якого ми сьогодні святкуємо. 
    Амінь.


    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Владика Тарас у Світлий Понеділок: «Присутність Воскреслого Христа об’являється у найбільш несподіваних моментах»

    Великоднє послання духовенству, монашеству та вірним Стрийської єпархії УГКЦ

    Великоднє послання духовенству, монашеству та вірним Стрийської єпархії УГКЦ

    ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ Єпископів Стрийської Єпархії УГКЦ

    Великоднє послання Блаженнішого Святослава

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні