Традиційно, у третю неділю Великого посту, яка називається Хрестопоклінною, Церква виносить Хрест Господній для поклоніння. У самий центр постової дороги, коли сили духовної боротьби починають вичерпуватись, ми знову бачимо перед собою знак перемоги - Животворчий Хрест, як джерело надії, сили й любові. 
     Сьогодні вулицями нашого міста пройшла Хресна хода - особлива молитва, сповнена тиші і духовної глибини. Ми роздумували над страстями Спасителя, не як над далекими подіями історії, а як над тим, що торкається нашого щоденного життя. Бо ж і тепер Христос несе Хрест - у стражданнях тих, хто хворіє, хто змучений війною, хто бореться у собі, хто шукає, падає, встає.
   Ми молилися.
   Дякували Богові за Його безмежну любов - за те, що не побоявся увійти у людський біль. За те, що прийняв зневагу, щоб кожен із нас міг бути віднайдений.
     І просили…
не лише миру, а відваги йти шляхом правди;
не лише спокою, а сили нести власний хрест - з вірою, що Христос поруч.
      Запитання, яке звучить крізь віки: "Що бо людина може дати взамін за власну душу?"
Що має людина найдорожчого? Що не знищить ані вогонь війни, ані роки, ані байдужість світу?
   Душа. Таємнича, безмежно цінна, створена на образ Божий.
І саме за неї Христос пішов на Хрест. Не за наші успіхи, не за зовнішній спокій - а за безсмертну душу кожного з нас.