У цей день Церква не служить Літургії, не чути урочистого співу, не святкується жодне торжество. Сьогодні - тиша. Глибока, пронизлива тиша. І не тому, що Бог мовчить. А тому, що сьогодні Любов лежить у гробі.
    Як можна говорити, коли Той, Хто Сам є Словом замовк?
Як можна співати, коли Той, Хто творив життя, - прийняв смерть?
    Плащаниця - не просто ікона.
Це полотно, що огортає Божественне Тіло, зняте з Хреста.
Це зображення Жертви, яка прийняла на Себе всю людську жорстокість, байдужість, несправедливість.
   У цей день ми не приходимо з проханнями.
Ми приходимо просто бути.
Стояти мовчки поруч із Тілом Христа, як Йосиф з Ариматеї, що зняв Його з хреста з пошаною. Як Никодим, що приніс пахощі для поховання. Як Марія, яка не залишила Його до останньої миті.
Цей день - запрошення до тиші.
А в тиші - до зустрічі.
Бо саме тут, у мовчанні, Христос торкається найпотаємніших частин нашого серця - тих, які ми часто ховаємо від усіх.