«Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, що за нас учора розп’явся, і у гробі поклався, і оживляєш Ти преславно мертвих…»
     Ці слова, що лунають під час Єрусалимської утрені, проникають глибше, ніж просто в слух - вони входять у саме серце, бо промовляють про найдорожче, найболючіше й водночас найнадійніше, що маємо: про любов, яка йде до кінця, до хреста, до смерті, але не для того, щоб усе скінчилось, а для того, щоб усе могло початись знову.
    Христос лежить у гробі, але саме тому ми живемо.
   І кожен, хто сьогодні тримає у собі темряву, біль, зневіру чи втому, нехай не забуває - ця ніч не триває вічно. Той, Хто оживляє преславно мертвих, торкнеться і твого серця.