Високопреосвященним і Преосвященним Владикам,
всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям, дорогим у Христі мирянам
Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

«Воскресіння день − просвітімося люди!
Пасха Господня, Пасха, від смерті бо до життя
І від землі до небес Христос Бог нас перевів, −
Перемоги пісню співаємо!»

Воскресна Утреня, Канон Пасхи

Сьогодні, у день світлого празника Христового Воскресіння, цими словами Канону Пасхи Свята Церква прославляє свого Спасителя, який воскрес із мертвих. Подібно як і колись, у перший день створення світу, нині із темряви гробу, що звичайно є темрявою небуття, розпачу і безвиході, засяяло божественне і несотворене світло життя. «Воскресіння день − просвітімося люди!» Це світло божества, яке випромінює із пошматованого і зраненого, але воскреслого тіла Ісуса, пронизує сьогодні всіх нас, проникає у нашу особисту темряву гріха, немочі, безнадії та зневіри і просвічує, оживляє та воскрешає − відкриває двері до нового життя.

Всесвітлішим, всечеснішим та преподобним отцям,
преподобним ченцям і черницям,  дорогим у Христі мирянам
 Стрийської єпархії Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес! Воістину Воскрес!

«Сьогодні все наповнилося світлом,
небо, земля і глибини підземні.
Нехай же празнує вся вселенна
Христове воскресіння,
в якому ми утверджуємось!»

Воскресна Утреня, Канон Пасхи

Улюблені в Христі браття та сестри!

Мов заключний акорд цієї величної Пасхальної стихири урочисто звучить Великодній гімн: «Христос Воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим що в гробах життя дарував», звіщаючи світові світанок нового дня Господнього, світанок спасіння світу. Його змістом є повнота Правди, яка творить основу нашої віри та є причиною нашої надії. Все проголошує остаточну перемогу Божої любові, котра обіймає кожного з народжених та все людство, спонукуючи до радісного визнання: Воскреслий Христос Ісус є Господь та Спаситель.
Звістка про Христове Воскресіння є центральною правдою всього Божественного Об'явлення, спасительною та преображуючою світ силою Євангелія. Вона зібрала воєдино усі народи в Єдину, Святу, Соборну та Апостольську Церкву, установлюючи її єдиним вірогідним свідком Христового Воскресіння та носієм Радісної Благовісті на всі часи для всього людства.

«Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес» - проголосили ангели жінкам мироносицям, а тим і до всієї історії світу про сповнення Господньої обіцянки спасіння. «Воскрес із мертвих» – це головне ствердження Великодньої правди, перед якою смиренно схиляється розум, бо Божественна Мудрість об'являє людині свою велич лише в благодаті віри.
Пасхальне таїнство є неповторною історичною миттю торжества Божественної любові, у якій людина віднаходить ствердження правди про себе та об'явлення повноти свого життя. Справжня туга за безсмертям не родиться з ізольованого, зосередженого на собі існування, яке не заспокоює, але з досвіду безумовного дару любові. Тож якщо таїнство життя є тотожне таїнству любові, тоді воно є пов’язане з процесом самозречення аж до смерті. Христовим воскресінням долаються всі протилежності між життям та смертю: присутність вічності стає реальністю. Така присутність є основою віри: вона несе в собі запоруку осягнення нашої остаточної мети. Віра є там, де тріумфує любов. Тому що в Христовій смерті та Воскресінні Божа любов подолала смерть – може людина вірити, що її буття в єдності з Богом є правдивим життям, яке долає смерть.

З благословення Преосвященого Владики Тараса Сеньківа, вийшла друком книга о. Андрія Соколовського «Історія чудотворної ікони Богородиці Тучнянської», яка розповідає про минуле одного з десяти відпустових місць Стрийської єпархії.


Книга простежує історичний контекст чудотворної ікони, іконографію, історії заступництва Пресвятої Богородиці. Праця має важливе значення не лише з історичної точки зору, але, в першу чергу, написана для прослави Матері Господа нашого Ісуса Христа, адже Вона є першою Заступницею перед Своїм Сином за людський рід. Це в особливий спосіб видно через Її чудотворну ікону в Тучному, яка є знаком Божої любові та милосердя до людей.

«Історія чудотворної ікони Богородиці Тучнянської» є внеском у розвиток культу вшанування Богоматері в маловідомих досі місцях об’явлень Її материнської присутності через чудотворні ікони і є першою спробою пізнати історію цього святого місця. Книга покликана зацікавити бажаючих здійснити паломництво у с. Тучне Перемишлянського району на Львівщині, де зберігається ікона.

Повідомив о. Андрій Соколовський,
адміністратор парафії с. Тучне
Перемишлянського деканату

Всесвітлішим, високопреподобним,
преподобним та всечеснішим
священнослужителям
Української Греко-Католицької Церкви

Дорогі співбрати у Христовому священстві!

У Cтрасний четвер, того дня, коли наш Божественний Спаситель перед своїми страстями зібрав своїх учнів на Тайну вечерю, хочу і я зібрати всіх вас довкола себе за посередництвом цього послання. Під час таїнственної трапези з апостолами Ісус Христос установив святе таїнство Священства. До участі у цьому великому таїнстві Він вибрав і покликав також і нас, зробив це служіння сенсом нашого життя та земної місії. В цей святковий день хочу щиро привітати вас, що стали учасниками вічного священства самого Спасителя, та разом з вами поміркувати над його змістом і тими завданнями, які ми повинні виконати в нашій Церкві і в нашому народі.

Погляньмо сьогодні на Христа, який знову засідає з нами до своєї Тайної вечері. Яким ми Його побачимо? Що Він до нас каже і що з нами чинить? З усіх таїнственних жестів Христа на цій вечері хотів би звернути вашу увагу лише на такі три: вмивання ніг учням, подавання їм для споживання свого Тіла і своєї Крові під видом хліба і вина та молитва за них до Отця.

Першим жестом – який ми звершуємо у катедральних храмах під час чину вмивання ніг саме у Великий четвер – Христос у видимий і зворушливий спосіб упокорює себе перед власними учнями і вказує їм на те, що Він є серед них як слуга. Пояснюючи здивованим і схвильованим учням свою поведінку, Спаситель каже: «Чи знаєте, що я зробив вам? Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. Тож коли вмив вам ноги я – Господь і Учитель, – то й ви повинні обмивати ноги один одному» (Ів. 13, 12–14). Таким чином Спаситель навчає нас, що Його священство не є запорукою людського владарювання чи привілеєм. Бути священиком – означає бути для всіх слугою, бути тим, хто щодня обмиває людську нечистоту, тобто служить ближньому за прикладом свого Господа. «Слуга не більший за свого пана, а посланий не більший за того, хто його послав», – каже Христос (Ів. 13, 16). Бути священиком – означає бути слугою очищення людини, щоби кожен віруючий міг стати причасником чистоти життя самого Христа.

А як важливо для кожного з нас, особливо в ці дні Великого посту, коли годинами слухаємо сповіді вірних, самим бути очищеними та вмитими Христом у цій купелі душі, що звемо святим таїнством Покаяння! Тому прибігаймо якнайчастіше до цієї тайни Божого милосердя, даймо Христові послужити нам і дозвольмо Йому зробити нас здатними до служіння іншим. «Коли я тебе не вмию, – каже Ісус до Петра, а також і до кожного з нас, – то не матимеш зі мною частки» (Ів. 13, 8).

17 квітня 2011 року, в Перемишлянському лісопарку відбулася хресна дорога, участь у якій взяли учні парафіяльної недільної школи, яка діє при місцевому храмі Святого Володимира та блаженного священномученика Омеляна Ковча, а також їхні батьки та молодь міста.


Очолили молитовний похід о. Ігор Барбуляк, протопресвітер Перемишлянського деканату, та о. Петро Закаляк, голова деканального катехитичного осередку. Душпастирі, звертаючись у своїх проповідях до молоді, звернули увагу на те, що в сучасному суспільстві існує багато перешкод, які трапляються на дорозі християнського життя, але коли у серцях молодих людей палає любов до Бога, то ці труднощі вдається легко долати.

Під час хресної дороги молодь міста мала змогу ще раз застановитися над стражданнями Ісуса Христа та збудити в собі щирий жаль за гріхи, які стали причиною смерті Сина Божого. Маленькі діти долучалися до молитви у свій спосіб, збираючи по дорозі весняні квіти та складаючи їх у підніжжі хрестів.

Закінчився похід у храмі, де священнослужителі подякували молоді та всім присутнім за участь у спільній молитві.

Повідомив Володимир Кметь,
парафіянин храму святого Володимира
і блаженного священомученика Омеляна Ковча м. Перемишляни