В нашім місті на горбочку
Стоїть церква на видочку,
Коло церкви, ніби квіти,
Сидять старці, ходять діти,
Ходять хлопці і дівчата —
Українські соколята.
А ми, сестри, час не гаймо —
Гаївочки заспіваймо.

Слухаючи Євангелії Світлого Вівторка, я часто задумувалась над тим, як же ж учні, які кілька днів тому ходили з Ісусом, зустріли Його – і не впізнали.

Не впізнали і йшли з Ним дорогою, слухаючи, не впізнали ані тембру голосу, ані манери розмови.

Впізнали аж тоді, коли Ісус розділив і поблагословив хліб!

Наскільки символічною є ця мандрівка учнів до Емаусу!

І чи не кожен з нас може побачити себе у ролі мандрівників.