Слухаючи Євангелії Світлого Вівторка, я часто задумувалась над тим, як же ж учні, які кілька днів тому ходили з Ісусом, зустріли Його – і не впізнали.

Не впізнали і йшли з Ним дорогою, слухаючи, не впізнали ані тембру голосу, ані манери розмови.
Впізнали аж тоді, коли Ісус розділив і поблагословив хліб!
Наскільки символічною є ця мандрівка учнів до Емаусу!
І чи не кожен з нас може побачити себе у ролі мандрівників.
Іноді ми настільки незрячі у своєму християнстві, що ідучи поруч із Богом – розповідаємо Йому про свої уявлення, не бачачи живої присутності.
Йдемо днями Воскресіння – і розповідаємо Ісусові про пасочку, яка чудово випеклася, вимальовані писаночки, веселі гаївки, співаємо навіть Воскресні пісні – говоримо про Воскресіння, але чи відчуваємо Бога тут і зараз?
Здається, що так багато з нас ще досі по дорозі з Ісусом і досі незрячі до нього!
Зустріти Воскресіння – це не вдягнути нове плаття і не зібрати кошичка, не зробити обов’язкове селфі з освяченою пасочкою. І не запивати обіди непоміркованими кількостями алкоголю…
Йдемо дорогою з Ісусом, хвалимось, що нам вдалося протриматися весь піст – і одразу ж за кілька днів намагаємось все надолужити.
Наше щоденне життя  після Воскресіння  – це дорога з Воскреслим Ісусом до Емаусу – вічного життя. Учні зуміли нарешті Його впізнати – при благословенні дарів. Євхаристія – неоціненний Божий подарунок для нашого прозріння.
Лише прийняття Святих Тайн може зробити нас зрячими!
І ми повинні це розуміти, коли хочемо вірити, що освячене яйце та паска здатні нас освятити тоді, коли ми не приймаємо живого Ісуса у Причасті.
Євхаристія – центр життя і джерело зору для кожного християнина.
Ми всі з вами йдемо по цій дорозі – поруч Ісус, лише чи вдасться нам Його впізнати за різноманіттям наших уявлень про Воскреслого Христа?

З сайту dyvensvit.org