• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    Неділя перед Різдвом

    Неділя перед Різдвом


    Дорогі браття і сестри!
    У неділю перед Різдвом Христова Церква згадує святих отців. Сьогоднішнє читання Апостола, уривок послання до євреїв, дає нам відповідь: яких саме отців ми згадуємо. І тут ми мали можливість почути про Авраама, Ісаака, Якова, Мойсея, про старозавітніх пророків, як рівно ж і про тих Богу вірних людей, які  жили також і в період Нового Заповіту і засвідчили свою віру ціною власного життя-мученицькою смертю. У неділю перед Різдвом Церква пропонує нам для роздумів початок Євангелія від Матея, увесь перший розділ.  І тут ми чуємо дуже багато імен - родовід Ісуса Христа. Можливо, інколи і виникало у когось із нас запитання: «А навіщо нам це слухати?» Усі ці імена для нас чужі і ми не зможемо їх запам’ятати. Що б це мало означати? 
    Хочу сьогодні запропонувати для роздумів три думки: перша у вигляді запитання: «А що говорить нам родовід Ісуса Христа?» Євангелист Матей починає його словами: «Родовід Ісуса Христа, Сина Давида, Сина Авраама». Перше ім’я-цар Давид, який жив значно пізніше, аніж старозавітній патріарх Авраам. І ось почувши весь цей родовід, ми звернули увагу на те, що він розпочинається від Авраама. Чотирнадцять поколінь до царя Давида, наступні чотирнадцять поколінь до Вавилонського переселення, і ще раз чотирнадцять поколінь до народження Ісуса Христа. Початок родоводу від Авраама подається для того, щоб ми зрозуміли, що Ісус є тим Месією, якого очікував єврейський народ. Бо так колись Бог обіцяв, що зі свого, Богом вибраного народу, вийде паросток Єссея. Вийде Месія, Божий помазаник, який прийде у цей світ, щоб спасти зранених. Друге ім’я - цар Давид, підкреслює нам надзвичайно важливу істину, а саме, що походження Ісуса з царського роду. Однак, як люди Нового Заповіту, уважно слухаючи новозавітні писання, зауважуємо, що походження Ісуса з царського роду не обмежується лише тим, що Він є нащадком Давида по плоті, але Він є Царем над царями, Він є Володарем над володарями, Він є тим Божим Словом, яким створений світ і кожна людина, Він є тим Всемогутнім Богом, який в історії минулого помазував на царів своїх предків. І настає той час, коли сам Господь, як Син Божий, як Помазанник Отця, входить у цей світ, щоб світ Його пізнав як Царя. 
    Друга думка. Як правило, царі відзначаються великою славою завдяки тому, що вони отримують багато здобутків і перемог. Вони воюють: захоплюють чужі території, забирають чуже майно, беруть у підданство людей не зі свого народу. Як правило, царі є тими людьми, котрі ставлять перед собою мету оволодіти якнайбільше, дуже часто незважаючи на засоби, які при цьому використовують. Дуже часто їхні руки є в крові невинних людей.  І тут на арену світу постає младенець, який народжується не в царських палатах, а в убогій печері, там, де свого часу ночували пастухи,  випасаючи овець. Цей Цар не має ані прислуги, ані захисту, бо ще до народження Він уже був у небезпеці, а народившись - тим більше. Коли Ісус розпочав свою публічну діяльність, чимало людей чигали на Його життя, щоб убити, але цей Цар приходить з дуже конкретним завданням. Він несе у собі надзвичайно важливу силу,  - те, що втратило людство, - Він несе в собі мир. Ба більше, цей Цар, як незмінний Бог за своєю сутністю, сам є повнотою миру. Ставши людиною, Він не просто уприсутнюється в цьому світі, щоб примирити ворогуючі сторони: людей, цілі народи. Він стає людиною для того, щоб змінити людське серце і наповнити його божественним миром - тим миром, яке за своїм змістом перевищує всяке людське уявлення. Він входить у цей світ, щоб зруйнувати ворожі, так би мовити, брами і примирити нарешті ту віддалену, відречену самовільно від Бога людину зі Батьком, в якому є її джерело і повнота життя. Ісус є Царем миру і цей мир Христос не просто проповідує, Він цим миром дихає, наповнює своїх учнів, навчає їх бути людьми миру. Ангели Божі від народження Ісуса заспівали окликами: «Слава во вишніх Богу, на землі мир!» Це те, що найбільше бракує суспільству. Однак, той мир, який походить від Бога не здобувається лише людськими зусиллями, вн є даром Святого Духа. Цього дару потрібно прагнути, його потрібно, як дорогоцінну перлину, шукати, а, прийнявши, як найцінніший скарб, берегти. Усі покоління історії людства спраглі Божого дару - миру. Не тому, що Бог обмежує окремі покоління, а тому що людина відмовляється від цього дару. Хоча внутрішньо вона і усвідомлює, і відчуває, як їй сильно його не вистачає: як цього дару бракує у стосунках вдома, школі, університеті, по місцю праці, в суспільно-політичному житті. Наскільки людина є зраненою і спустошеною без нього. У результаті, який її образ: нервова, неспокійна, невдоволена, набундючена, упереджена і багато чого іншого. Інколи та ж людина для того, щоб себе виправдати, каже, що хтось до цього спричинився: «Інші в цьому винні, лише не я». 
    Ісус є Царем миру, тому третя наша думка полягає в тому, що цей мир поширюється служінням. Коли Ісус почув, як Його учні сперечалися між собою хто між ними є більшим, бажаючи бути першими, Він їх зупинив. Попросив покликати маленьку дитину, поставив її посеред учнів і сказав: «Коли хтось хоче бути першим, хай буде слугою для всіх. Подивіться на цю дитину: якщо не будете такими, як ці діти, не ввійдете в Боже Царство". Царство Христа, проголошене Його устами, є царством миру. Коли Ісус посилав Своїх учнів на проповідь, Він казав їм: «Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: "Мир дому цьому! І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього: а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших» (Мт.10,12-14). Ми знаємо, що напередодні своїх страстей Ісус скликав учнів на Тайну Вечерю. Перше, ніж сісти, Він підперезався рушником і почав обмивати їм ноги. Вони не хотіли, відмовлялися від цього. Та Ісус сказав: «Я дав вам приклад, щоб, як я зробив вам, так і ви робили"(Ів.13,15).  "Бо син чоловічий  прийшов не для того, щоб йому служили, але - послужити й дати життя своє як викуп за багатьох"(Мт.20,28).
    Служінням ми несемо мир у світ. Чим більше кожне людське серце сповнене Божим миром, тим більше воно здатне віддати його світу.
    Дорогі браття і сестри! Готуючись до празника Різдва Господа нашого Ісуса Христа, бажаю всім роздумувати над цим даром миру ще довший час. І, можливо, відчуваючи й усвідомлюючи, наскільки ми є сповнені цим даром, ставити собі за мету його зберегти якнайдовше і розвивати якнайбільше, щоб жодні зовнішні чинники, якими вони не були б могутніми і підступними, не змогли порушити цей мир. Адже він є запорукою нашого здоров'я, єдності і щастя, якого потребує людина, - щоб у неї все було добре: і в ній, і навколо.
    03.01.2021р.Б.


    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    XXIX Неділя по Зісланні Святого Духа

    Обрізання Господа нашого Ісуса Христа

    Неділя перед Різдвом Христовим

    Різдвяне послання Владики Тараса Сеньківа

    Різдвяне Послання Блаженнішого Святослава до вірних УГКЦ

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні