• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    XXIX Неділя по Зісланні Святого Духа

    XXIX Неділя по Зісланні Святого Духа

    "Бо багато покликаних, та мало вибраних"

    Дорогі браття і сестри!
     Сучасний світ у своєму розвитку пропонує дуже багато сучасній цивілізовані людині. Настільки багато, що людина інколи губиться в тому, а що для неї є найкраще? Бо все є дуже добре, але чи все те, що пропонує світ у своїй сутності є тим добром, котре може послужити для майбутнього життя людини. Людина завжди є однією і тією самою, чи тисяча років тому, чи дві, чи людина сьогодні, чи людина майбутнього. Кожна епоха буде завжди пропонувати щось нове, для того щоб зацікавити людину. Те, що є постійно актуальним, є Добро, яке не має ані початку ані кінця. Воно не створене людиною, не є її черговим винаходом, але воно є вічне, те, яке дало початок всьому, що існує. Це Добро найвище, і ним є Бог. І тепер варто запитати самого себе, "Наскільки сучасна людина є віддалена, або наближена до Бога, щоби розпізнати в Ньому оце вічне, найвище добро. Зауважмо, що у кожному поколінні, у всі часи люди Його шукали. І ті, хто Його шукав, знаходили. Але очевидним є те, що багато не шукали цього добра, тому, що не вважали його для себе найціннішим. І в результаті цього не знайшли. Тому, зокрема святі отці, навчаючи про духовне життя, розрізняють два типи людей: людину зовнішню, яка належить своїм серцем світові, бо, власне, цей світ пропонує усе те, що є зовнішнім і тимчасовим, а отже воно має свою відносну цінність. І людину внутрішню, найвищою цінністю для якої є Господь, бо він є оцим незмінним, найвищим, вічним Добром. "Багато бо покликаних, але мало вибраних". У цьому вислові Ісус підкреслює, що кожна людина маючи у собі завдаток вічності, покликана до життя з Богом. Вона покликана через свою природну властивість розуму і свобідної волі шукати і знаходити, пізнавати і розуміти, Хто є найвищим Добром для неї. Але життя людини, котра входить у цей світ, зазнає різноманітних змін, які вводять її не лише у сферу духовного, але так само і в сферу тілесного. І все це залежить  від самоконтролю, від власного вибору. А враховуючи те, що кожна людина народжується у цей світ уже наднищена первородним гріхом, вона матиме постійно потяг до того що, є тілесним. Хоча, Святе Писання ніколи не применшує цінність людського тіла. Апостол Павло каже, що ми є храмом Святого Духа. І для того, щоб постійно бути храмом Святого Духа, людина потребує живитися Ним. Святий Дух, через її власний вибір і згоду має бути для людини життєдайною силою, тим, Хто наповнює її життям. Життя людини не лише окреслюється тим, що вона ходить, чує, розуміє, бачить. Життя людини також визначається її поведінкою. І тому сьогодні ми чули уривок із послання до Колосян, в якому апостол Павло пригадує новонаверненим, щоб вони пам'ятали: ким вони були і ким вони стали, яким життям вони жили, і яким життям почали жити. Бачачи і розуміючи добре, що людина не здатна швидко звільнитися від усіх тілесних вад, він пригадує їм, що вади ще мають місце у їхньому тілі, вони ще є цією занавісою, котра не допускає повноти прийняття Духа Святого, щоб жити Ним, а Він, в свою чергу, спалював би все те, що засмічує серце і осквернює людину. Апостол каже, - "умертвляйте". Значення цього слова є цілком зрозумілим, підкреслюючи, що ті, чи інші прояви тілесності ще є живими. Можливо, не в такій силі як раніше, але час від часу вона проявляється. В окремих випадках людина дозволяє собі знову опуститися до цього рівня, віддаючи себе під владу іншого духа. "Умертвляйте ваші земні члени -- розпусту, нечистоту, пристрасті, легку похіть, зажерливість, все те, що є ідолопоклонство". Якби сьогодні когось із нас запитали: "Що ти можеш назвати сучасним ідолопоклонством?" Почувши ті слова, ми вже маємо частину правильної відповіді. Як бачимо, ці вади супроводжують не лише сучасну людину, не лише людей того часу, але й кожне покоління, тому що людина, наднищена гріхом, є слабкою, і це є чи не найбільш вразливі точки її сутності, через які лукавий вселяє у нас зло під прекрасною обгорткою чогось найкращого. За все це, каже апостол, "падає гнів на неслухняних", "а тепер відкиньте" (тобто відділіть від себе, щоб воно було поза нами, поза нашим життям, поза нашим тілом) геть від себе гнів, лють, злобу, наклеп, сороміцькі слова з ваших уст". Це тільки частина, про що пише апостол, конкретно торкаючись вад окремої спільноти в Коллосах. "Не говоріть неправди один одному, бо ви з себе скинули стару людину з її ділами, і одягнулися в нову, що йдучи до досконалого пізнання, відновляється за подобою свого Творця". Наше життя не лише рухається в горизонтальному вимірі, коли ми рахуємо свої роки. Можливо, оглядаючись назад, час від часу думаємо, а скільки ще зможемо прожити в майбутньому, тут, поки не помремо? Але апостол Павло пише, що ми рухаємося в напрямку до досконалого пізнання, а точніше, людина покликана до цього. Чи це пізнання, яке ми переживаємо зусиллями нашого розуму, справді відповідає досконалому пізнанню. Досконале пізнання -- це пізнання правди. Абсолютною правдою є Господь. І той хто є близько Нього, той здатний у правді пізнавати все, що його оточує. Без близькості з Богом все те, що є навколо нас, часто пізнається помилково. І коли людина помилково це розуміє, тоді і неправильно застосовує, і таким чином, завдає собі шкоди. Життя проходить, роки минають, пізнання триває, але до розвитку людини не доводить. А далі апостол пише: "Це досконале пізнання через відновлення до подоби свого Творця". Мабуть, багато хто, вивчаючи історії окремих людей сучасності чи минулого, ставили собі запитання: "А на кого я хочу бути подібний?" Можливо серед усіх, так званих,  найкращих обирали собі якихось кумирів, які час від часу змінювалися, бо, відповідно і змінювався світогляд людини, її переконання. Апостол звертає нашу увагу, що єдиним незмінним зразком, на який людина  мала б взоруватися, може бути Той, хто покликає її до досконалості, Хто сам досконалий. Через віру і життя в благодаті людина здатна осягнути цю досконалість, щоб внутрішньо серцем і думками бути очищеною і дією Святого Духа освяченою. Тому, апостол зазначає, що немає різниці хто ти, немає різниці чи ти обрізаний чи ні, бо тепер всі, хто повірив в Ісуса, є одно. 
    "Багато бо покликаних, але мало вибраних". Незадовго ми будемо переживати подію народження Ісуса Христа. Це подія,  в якій кожен із нас покликаний наново пізнати для себе цю постать. Здавалося б, а що більше нового? Бог є необмежений у своїй досконалості і коли людина шукає Його, вона буде собі Його наново відкривати. І нове відкриття Бога для себе є видимим доказом нашого правильного шляху до досконалості, до досконалого пізнання, щоб відновлюватися на подобу свого Творця. 
    Мабуть, не стільки наші добрі вчинки, скільки бажання і зусилля спрямовані бути близько з Богом через внутрішню скруху серця, через визнання своєї немочі, через визнання Богові своїх провин, через глибоко об'єктивну самокритичну оцінку, ми спроможні дати більше простору Святому Духові щоб Він, як вогонь, спалював все що є недобре в  серці, і там запанував Бог, роблячи нас постійно новим своїм храмом.
    Амінь.
    27.12.2020р.Б.


    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Неділя перед Богоявленням

    Зачаття Пречистої Діви Марії святою Анною

    XXVIII Неділя по Зісланні Святого Духа

    XXVII Неділя по Зісланні Святого Духа

    XXVI Неділя по Зісланні Святого Духа

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні