Чи знаєте ви, скільки молитов згадується в Біблії ? А скільки з них отримали відповідь? Цікаві факти про молитви в Біблії. Це варто знати!

Храм – це особливе місце зустрічі людини з Богом… А також місце зустрічі нас, людей.⠀

Різних за віком, за «статусом», за досвідом, за товщиною гаманця, за освітою, ми всі різні!
Але важливо, щоби ця «відмінність» не стала бар’єром для зустріч нас одні з одним!
Важливо, щоби прийняття цієї «іншості інших» стало каналом для зустрічі Людини з Людиною!

12 років тому 22 січня 2009 року було засновано дитячо- молодіжну спільноту, при парафії св. Миколая Чудотворця, "Адонай". Усі ці роки спільнота розвивалася і вдосконалювалася. Молодші адонайці підростали, а старші завжди знаходили можливість допомагати їм і так продовжується надалі. За цей час учасники спільноти проводили безліч таборів для молодших і старших дітей.

Свідомо, чи несвідомо ми є злучені з Ним. І Він є наше буття.  Не тільки наша родина, Він є ми самі. Так близько Він є. Його дух – це дух любові і прощення. Як ми грішимо, Він ніколи не відходить від нас. Ми відходимо від Нього. Каємося – приходимо назад. Але Він ніколи не перестає любити. 

Маємо на Божественній Літургії як завжди два читання з Божого Слова, пригляньмося, про що вони і до чого закликають…

У Малій Азії, в провінції, що звалася Кападокія, в головнім її місті Кесарії, проживала багата, благочестива і всіма християнськими чеснотами сяюча родина, на котрій спочивала велика ласка небесна. Голова тієї родини звався Василій і був він славним адвокатом. Жінка його звалася Емілія. Поблагословив їх Господь Бог діточками, бо мали вони п’ять дочок, з яких найстарша звалася Макрина і яка посвятила життя своє на службу Господа Бога, жила і померла в монастирі, який вона заснувала разом зі своєю матір’ю.

Якщо б мене запитали, чого варто повчитися в цієї жінки, я би відповіла: «Навчитися просто йти далі». Це не майстерність, не риси, не вміння. Це – величезна потреба, коли в тебе більше нічого не залишається – усі варіанти названі, всі сподівання і надії розвіяні, все минуло й тобі від цього не легше – просто йди далі! Можливо, це безглуздо, неправильно, оптимістично чи флегматично, можливо, тобі всі кричатимуть: «Приречений!», «Ганебний!», «Лицемірний!». То й що? Ти все одно йдеш далі, без зупинок, нехай і без орієнтиру, без компасу та карти. 

Різдво…Справжній час дива та радості. Воно не приходить строго тоді, коли наш календар показує нам дату сьомого січня. Воно є чимось більшим. Чимось особливим та сокровенним. Воно у серці! У наших зранених серденьках, які потребують і чекають дива. І Бог його нам дає, бо любить. А перенестися думками у наш різдвяний цикл допомагають люди, які прославляють Новонародженого різними способами, один з яких вибрала і наша спільнота «Адонай».

Різдво-одне з найбільших християнських свят. У цьому часі ми спогадуємо та прославляємо новонародженого Ісуса, нашого  Спасителя, який прийшов у цей світ, ставши людиною, заради нашого спасіння. Під час різдвяних свят християни колядують, прославляючи Його народження, організовують вертепи, щоб у своїй  пам’яті відновити ті події, які відбувалися з Христом більше двох тисяч років тому.

8 січня 2020 року, в день свята Собор Пресвятої Богородиці і святого Йосифа Обручника, Преосвященний владика Тарас, Єпарх Стрийський очолив Архиєрейську Божественну Літургію в прокатедральному храмі святого Миколая у Перемишлянах. Спільно з єпископом молилася численно зібрана парафіяльна спільнота на чолі з парохом о. Віктором Мельником.

Дорогі браття і сестри!
У зв’язку з карантином, який суттєво обмежує Вашу фізичну присутність в храмі на богослужіннях та 
складання добровільних пожертв для потреб парафії, відкрито розрахунковий рахунок у 
Приватбанку, на який можна надсилати кошти.
Р/р UA473052990000026202886800731
Дякуємо за розуміння і солідарність.

     Парох храму о. Віктор Мельник