• datalife engine
    • Папа: Ми не є справжніми учнями Ісуса, доки серце закрите на ближнього

      Зустрічаючись з вірними в останню неділю жовтня, Святіший Отець звернув увагу на те, що метою заповідей є допомогти нам зреалізувати подвійний вимір любові.

    • ПРО (НЕ)ІДЕАЛЬНЕ ПОДРУЖЖЯ ТА ЗДОРОВУ ПОКОРУ

      Нам потрібна покора й реалізм, щоб визнати, що часто те, як представляємо християнські переконання, і форма спілкування з людьми спричиняють те, на що ми сьогодні нарікаємо. Тому нам необхідна здорова самокритика.

    • Поїздка спільноти "Адонай" до Унева
      22 жовтня спільнота "Адонай" відвідала Унівську  Лавру. Спочатку в церкві спільнота  молилася акафіст до Богородиці, де пізніше  с.Ілія розповідала про своє покликання та життя в монастирі. Також було цікаво послухати про найдавнішу та найстаршу старослов'янську мову.    


    • Вітаємо владику Богдана!
      24 жовтня 2020 року святкує своє день народження владика Богдан, єпископ-помічник Стрийської єпархії УГКЦ.
    • Звернення Синоду Єпископів КГВА УГКЦ до вірних та всіх громадян з нагоди місцевих виборів

      Беручи до уваги особливе значення цьогорічних виборів до органів місцевого самоврядування, вважаємо за необхідне звернутися до вірних нашої Церкви та всіх громадян України. Закликаємо вас до свідомої участі у виборах, а осіб, відповідальних за їх організацію, прохаємо докласти всіх можливих зусиль, щоб забезпечити відкритий і чесний виборчий процес.

    • 5 акцентів особистості Блаженного Карла Акутіса

      10 жовтня 2020 року у Асижі проголосили блаженним Карла Акутіса, звичайного 15-літнього підлітка, а не священника чи єпископа. Напередодні беатифікації був відкритий гріб хлопця і виявлені нетлінні останки, саме ці фото були чи не найбільш поширюваними у соціальних мережах. Людство зрозуміло, що навіть у важкі часи Господь дає нам свої знаки Милосердя і Любові через конкретних людей, що свідчать своїм життям. Ми вирішили сфокусувати увагу на 5 акцентах, які по-новому відкривають нам постать блаженного.

    • “ВЛАДИЧИЦЕ, ПОМОЖИ, ЗМИЛОСЕРДИВШИСЬ НАД НАМИ…”

      До Богородиці з запалом нині прибіжім, грішні і смиренні, * і припадім у покаянні, взиваючи із глибини душевної: * Владичице, поможи, змилосердившись над нами, * поспішися, бо загибаємо від множества гріхів, * не заверни рабів Твоїх з нічим, * бо в Тобі єдину заступницю маємо.

    • Карло Акутіс – надзвичайний у простих речах. Приклад, на який Церква вказує вже сьогодні

      10 жовтня 2020 року у Католицькій Церкві буде проголошено нового блаженного. Це не єпископ, священник чи богопосвячена особа. О 17:30 (за київським часом) в італійському містечку Асиж Церква зарахувала до лику блаженних того самого юнака в кросівках, джинсах і спортивному светрі, світлини мощів якого зі швидкістю світла поширювалися мережею "Інтернет" минулого тижня.

    • ЯКБИ БОГ НА МИТЬ ПЕРЕСТАВ НАС ЛЮБИТИ – МИ Б ПЕРЕСТАЛИ ІСНУВАТИ

      Ми покликані виконувати Божу волю тут і зараз. Але як ми можемо знати, якою є воля Господа в цей конкретний момент? Чи в наших силах розпізнати її і виконати в повсякденному житті?

    • БУТИ ВІРНИМ – ЦЕ НЕ ПРОСТО НЕ ЗРАДЖУВАТИ

      Легко зберігати вірність, коли ви – закохана пара, яка, тримаючись за руки, дивиться на зорі. Зовсім іншого сенсу набуває вірність після шлюбу, коли життя – у підтоптаних тапках, з розкуйовдженим волоссям і розкиданими речами по кімнаті.

    • ХРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛОНЯЄМСЯ, ВЛАДИКО!
      "Величаємо Тебе, життєдавче Христе,
      і почитаємо хрест Твій Чесний,
      що ним Ти спас нас від неволі вражої”
      (Величання на утрені празника).


    • Дорогі браття і сестри!
      У зв’язку з карантином, який суттєво обмежує Вашу фізичну присутність в храмі на богослужіннях та 
      складання добровільних пожертв для потреб парафії, відкрито розрахунковий рахунок у 
      Приватбанку, на який можна надсилати кошти.
      Р/р UA473052990000026202886800731
      Дякуємо за розуміння і солідарність.

           Парох храму о. Віктор Мельник

    Життя мене, заробітчанина з Надвірни, закинуло далеко від рідного краю — в середньовічні квартали Неаполя, і тільки один Бог знає, як важко щирому українцеві тут, на чужині, притамувавши біль у серці, щоденно жити й працювати із сумом і тугою за рідною землею.

    У Неаполі немає кварталу, вулиці, де б не працювали та не жили українці. Майже в кожному селі, містечку Італії можна зустріти наших заробітчан. Приїжджаємо ми в цю невідомість на рік, а осідаємо на роки, а дехто з нас — на все життя. Одиниці повертаються на Батьківщину, а сотні виїжджають. Тут можна побачити людей різних спеціальностей — від кваліфікованого будівельника до професора. Нас об'єднує одна мета — поліпшити свій добробут, допомогти родичам і швидше повернутись на рідну землю. Проте роки біжать, а ціни в Україні, на жаль, випереджають наше життя в Італії.

    Чим нас так приваблює Італія? Насамперед, це країна Європи з відносно високим рівнем життя, де можна знайти роботу, краще оплачувану, ніж у нас. І в свята, і в неділю, коли в церквах дзвони б'ють, — українець працює. Адже кожен втрачений день, година — то гроші. Але кількість робочих місць скорочується, бо економічна криза охопила цей край, як і всю Європу.

    Неабияку роль відіграють створені для бідних людей (в т. ч. і для заробітчан) «Карітаси», де можна безкоштовно поїсти, одягнутись, отримати медичну допомогу, а інколи і переночувати, ще й на дорогу дають пайки. Є в Неаполі й українські церкви, до яких горнуться і в яких єднаються в громади відірвані від дому і родин українці. Часто тут шукають роботу, розраду, допомогу в разі раптової смерті співвітчизників, хвороби і т. п. Для нас у Неаполі відкрито консульство, працюють свої супермаркети, магазини, кафе, ресторани, офіси і т. п., де можна придбати продукцію під українською маркою, але виготовлену здебільшого в Німеччині або Польщі.

    Принцип життя тут такий: чим багатій живе заможніше, тим бідняк багатший. Це суспільство, де немає дуже багатих і дуже бідних людей.

    Реальність заробітків за кордоном жорстока. В італійців, а особливо в неаполітанців, є свої плюси й мінуси, культура і ментальність. Ставляться до нас тут як до третьосортних, нарівні з громадянами країн Латинської Америки, Африки й Азії. Та ми працюємо на їхній землі... До Італії нас ніхто не просив. Дуже часто серед наших людей у Неаполі можна почути вислови: «Які українці всі погані, а я хороший» або від деяких заробітчан, що відчули так званий смак солодкого життя в Італії, лунають брутальні звинувачення на адресу України. На що так і хочеться відповісти їм словами письменника Бориса Грінченка: «Україна ще не вмерла, але може вмерти, Ви самі її, ледачі, ведете до смерти». Уповаєм на втрачену віру до державних мужів. Та забуваємо запитати самих себе: а що я зробив для того, щоб не бути рабом в Україні і третьосортною людиною за кордоном? Усюди, де б ми не працювали, нас поважають за нашу працьовитість, розум і толерантність, тільки ми самі себе не поважаємо. У нас, українців, проявляється одна погана риса — возвеличувати все чуже та принижувати своє, бо у багатьох немає почуття національної гордості й свідомості.

    У недалекому минулому італійці також масово виїжджали на заробітки в інші країни світу, а сьогодні повертаються на ці землі як туристи у бізнесових та родинних справах. А їхню країну «окуповують» мільйони іноземців-заробітчан, зокрема й українців, серед яких домінують жінки. Працюють співвітчизники найчастіше на тих «брудних» роботах, де італієць працювати не буде.

    Кажуть, що встигнути здійснити все заплановане неможливо, так само як і робити кілька справ одночасно. Проте зустрічаються люди, котрі, якщо й не встигають займатись усім цікавим для них, то хоча б можуть реалізувати себе в різних життєвих позиціях. Голова Тернопільського обласного осередку ВМГО «Молодіжний центр працевлаштування» Христина Білінська є уособленням активної, працелюбної, суспільно-свідомої молодої людини, котра намагається брати від життя максимум позитиву. Взамін дівчина робить чимало корисного та необхідного для рідного міста.

    - Розкажіть кілька слів про себе: де здобуваєте освіту, чим займаєтесь сьогодні?

    - Я – студентка четвертого курсу психолого-педагогічного відділення Інституту педагогіки і психології Тернопільського національного педагогічного університету. Окрім того, очолюю ТОО ВМГО «Молодіжний центр працевлаштування, також я є членом студентської ради, де є головою відділу зовнішніх зв'язків. Також я – керівник наукового товариства психолого-педагогічного відділення Інституту психології та педагогіки. Зрештою, намагаюсь активно приймати участь в громадському та науковому житті.

    - Які у Вас стосунки з батьками: контролюють Ваші дії чи дають простір для самовираження?

    – У мене дуже хороші стосунки з батьками, тому «залізного», чіткого контролю немає. Якщо я щось прагну, вони розуміють, що це аргументоване рішення, яке є для мене важливим. Конфліктів щодо громадської діяльності або щодо інших акцій – у нас не виникає.

    - Чим захоплюєтесь?

    - Можна сказати, що я колекціоную особисті грамоти з різних напрямків діяльності. А оскільки мені дуже подобається наукова діяльність і я з радістю нею займаюсь, то багато грамот саме з цієї галузі. Зокрема мій напрямок — психофізіологія, яким займаюсь ще з дев'ятого класу. Для цього описала наукові статті, вигравала на різних конкурсах, але це є моїм хобі, котре йде окремо від навчання та громадської діяльності.

    - Як відпочиваєте?

    - Дуже люблю подорожувати. Коли я повертаюсь з мандрівки, у мене з'являється велике натхнення до праці. Тому найплідніший час роботи для мене — одразу після повернення з подорожі. Я їжджу як за кордон до своїх друзів, так і мандрую Україною. Ось минулого тижня повернулись з Чернігова.

    - Тернопіль для Вас це... Яким уявляєте місто через 10-15 років?

    - Тернопіль є містом чистим, охайним, красивим, має чудове озеро, ніде подібного й не побачиш. Я дуже люблю Тернопіль. А через 10 років, думаю, місто буде більш розвинутим, гармонійним, чистішим, сучаснішим.

    - Які основні проблеми сучасної молоді? Як їх вирішити?

    - Нейтральність та апатія до суспільного життя та відповідальності. До прикладу, мотивом для студентів можуть бути хороші оцінки або взагалі гучна компанія в нічних клубах, натомість про громадську діяльність ніхто й не згадує. Молоді люди хочуть отримувати великі гроші, проте не думають, як стати висококваліфікованими спеціалістами. Проблема молоді — в їхньому небажанні самовдосконалюватись, тобто вони бачать себе лише в однобічному напрямку й інші розглядати не хочуть. А зараз в одному напрямку дуже важко знайти роботу, повинна бути хоча б ще прикладна галузь науки.

    Кожна молода людина може знайти себе в одній з громадських організацій, зайняти свою нішу, бути потрібним і побачити в собі інші якості.

    14 серпня у Східній християнській Церкві знаменує початок Успенського посту. Наймолодший з чотирьох річних постів. Триватиме до 27 серпня включно. Саме на 28-й серпневий день припадає святкування празника Успіння Пресвятої Богородиці, до якого миряни готуються постом.

    Успенський піст знаний у нашому народі, як «Богородицький», «Спасо-Богородичний», чи просто «Спасівка». Як «Петрівка» й «Пилипівка», так і Успенський піст увійшов через звичай. Традиція до великих празників завжди готуватися постом і молитвою, – бере початок від часів перших християн. Точніше, у такий спосіб Пречиста Діва готувалася до свого святого Успіння та зустрічі у Царстві Небесному із Сином Божим. Сам піст був суворіший від «Петрівки» і «Пилипівки», проте, лагідніший від Великого Посту.

    Перші згадки про піст сягають ІХ століття. У Візантії він набув поширення у Х-ХІ століттях. Справа Успенського посту була темою нарад Царгородського собору 1166 року, який підтвердив не лише його практику, але і визначив тривалість: від 1 до 15 серпня за старим стилем (тобто від 14 до 28 серпня – за новим).

    Слід зазначити, що в грецькій Церкві довший час не було одностайності як щодо часу тривання «Петрівки» й «Пилипівки», так щодо тривання Успенського посту. Патріарх Вальсамон захищає Богородичний піст перед нападами і наказує вірним дотримувати його, посилаючись при цьому на згаданий Царгородський собор.

    Львівський синод 1891 року зрівняв три річні пости – «Петрівку», «Спасівку» і «Пипипівку» – у приписах щодо молитовної практики і утримання від певних справ. Як у давній Візантії, так на Україні-Руси не було однієї думки щодо тих постів. Зате у свідоцтвах, написаних пізніше, через митрополита Максима та митрополита Фотія, подаються детальні приписи стосовно різних постів, в т.ч. і Успенського. Слід зауважити, що «Правило» митрополита Максима (ХІІІ ст.) було розіслане по всій руській землі і мало обов'язкову силу у Церкві протягом майже цілого століття. Що стосується послання митрополита Фотія до духовенства (ХV ст.), то він нагадує священикам, щоби вчили народ дотримуватись всіх чотирьох постів: Великого, Петрового, Успенського і Різдвяного.

    Емілія Сенишин

    Джерело: Bazylianie.pl

     


    14 серпня у приміщенні Народного дому м. Перемишляни відбувся церковно-просвітницький захід під назвою «Біблія зрозумілою мовою», який організовувався священиками храму Св. Миколая УГКЦ м. Перемишляни о.Віктором Мельником і о. Дмитром Тхором та священиком храму Св.Володимира та блаж.муч. о.О.Ковча о.Петром Закаляком з благословення Преосвященнішого владики Тараса Сеньківа, Апостольського Адміністратора Стрийської єпархії УГКЦ в рамках проголошення Синодом Єпископів УГКЦ 2011 року Року Божого Слова та з нагоди 450-ліття перепису Пересопницького Євангелія.


     

    У редакцію "20 хвилин" звернувся 22-річний тернополянин Олександр. Він вирішив розповісти історію свого кохання, щоб інші не повторювали його помилок.

    Кохання окрилює, воно пробуджує найкращі якості та риси характеру, підносить людину до небес, переконують поети. Любов - це і саме життя, його наповнення, сенс, стверджують філософи. Разом із тим, кохання - мука, воно позбавляє спокою, змушує страждати, каже наш герой.

    Мабуть, кожен із нас відчував симпатію, закоханість чи навіть кохання. Але мало хто був заручником нерозділеного кохання. Любові такої сильної, що змінює тебе, твій світогляд, ставлення до життя і водночас такої, що змушує кричати чи навіть плакати від безвиході...

    Зараз юнак вважає, що коханню потрібно віддаватися цілком, а свої почуття потрібно проявляти повністю. Раніше ж наш герой не слухав свого серця - нічого доброго з цього не вийшло.

    Сумніви були помилкою

    Познайомилися вони восени, як зараз дуже часто буває, - в Інтернеті, на одному з сайтів для спілкування. Юнака вразила фотографія, де довге, розкішне волосся закривало обличчя дівчини... її звали Ірена. З перших хвилин віртуального спілкування Олександр, як розповідає, зрозумів, що дівчина особлива. Розум, простота, а головне - щирість і відкритість Ірени вражали хлопця.

    - Перші емоції, які виникли при спілкуванні, неможливо передати - це був суцільний позитив, я дуже давно не відчував такого, просто розмовляючи з незнайомою людиною, - пригадує наш герой. - Така собі проста і розумна татова донечка. Я був у захваті.

    Пройшло не більше тижня - і між Іренкою та Сашком виникли теплі стосунки. Юнак розповідає, що то був чудовий період його життя. Олександр - різкий і прямолінійний у спілкуванні зі всіма оточуючими, відчув, що він комусь відверто потрібний, що в стосунках можна не лише віддавати, а й брати. Хлопець, як сам розповідає, повністю віддався цим почуттям, цілковито довірився дівчині. І це його налякало...

    Моя дорога дівчинко!

    Пройде біля десяти років і, можливо, тобі Господь  пошле щастя стати Мамою. Це - головна мета земного життя кожної жінки. І, якщо ти хочеш стати справжньою мамою, а не мамою-зозулею або жінкою, що розгубилася, яка не знає що ж їй тепер робити, то для цього ти повинна готуватися все своє попереднє життя і тоді народження  дитини стане для тебе щастям, нічим не затьмареним на все життя, що залишилося.

    Вже в дитинстві ти не повинна сидіти годинами біля телевізора, а повинна  більше рухатися, бувати на природі, укріплювати ноги, м'язи, щоб не було  плоскостопості, сколіозу, що часто зустрічається у дітей. Наслідком цих  захворювань буде остеохондроз вже у молодому віці, який у свою чергу приведе до судинних і інших захворювань в зрілому віці. Адже здорова мама краща, ніж хвора!

    Подорослішавши, потрібно навчитися по-розумному вибирати друзів, оскільки мудре  народне прислів'я свідчить: «З ким поведешся, від того і наберешся». Погані  звички, як заразливі хвороби, прилипливі. І не треба думати, що ти  перевиховаєш подругу або друга, якщо ти «правильна».

    Частіше буває навпаки, з витікаючими з цього наслідками. Особливо це стосується друзів, що вживають алкоголь, палять і приймають наркотики.

    Не одурюй себе - тобі не під силу впоратись з такими пристрастями твоїх «друзів», швидше ти сама набудеш  згубних звичок, є багато таких прикладів в житті, і це все відіб'ється на здоров'ї твоїх майбутніх дітей.

    Тобі потрібно пам'ятати про режим дня, спати достатньо, оскільки якщо людина постійно не висипляється, у неї буде невроз.

    А це приведе до низького імунітету, фізичного і духовного. Невротика легко загнати в депресію, умовити покурити, випити і так далі, начебто для заспокоєння.

    А таке «заспокоєння» заганяє людину в нові проблеми і робить рабом поганих звичок. Зрозуміло, що для майбутньої дитини від цього мало користі.

    Треба правильно харчуватися, оскільки з їжі ми черпаємо сили для життя, та навряд чи наші сили і здоров'я покращають від чіпсів, кирієшок, кока-коли, а ось що потрібне  - так це овочі, ягоди, фрукти.

    Про це треба пам'ятати завжди! Не забувати про  йод, оскільки живучи далеко від моря, де навіть в повітрі, рослинах, не говорячи вже про саме море, багато йоду, ми отримуємо 1/3 добової норми йоду.

    В результаті  ми маємо низький тиск, суху шкіру, випадання волосся, мерзлякуватість, стомлюваність, прикушення щік і язика, вегетососудинну дистонію, дисбактеріоз, низький імунітет, мастопатії, порушення в статевій системі, не  виношування вагітності.

    Начебто дрібниця йод, так? А скільки наслідків. Значить треба недолік йоду заповнювати, особливо про це треба пам'ятати, коли  ти готуватимешся до материнства, адже іноді це приводить навіть до недоумства  новонародженого.

    Багато підлітків, надивившись фільмів і телешоу, рано починають палити. І ось ця отрута - нікотин йде у всі клітинки організму, включається в обмін  речовин і поневолює організм людини, розум, волю. Те ж саме роблять алкоголь,  наркотики.

    Людина стає рабом своєї пристрасті і навіть в критичних ситуаціях (хвороба, операція) не може відмовитися від неї. Хоча на початку все здається весело, цікаво, «по-кайфу». Багато хто говорить: «Захочу - кину», але  хитрі ці пристрасті. Людина не може захотіти кинути і весь час шукає причини, щоб продовжувати потурати своїм пристрастям.

    Але якщо ти не можеш кинути палити, вживати алкоголь, наркотики, то, яке ж майбутнє ти готуєш своїй дитині? Адже ти для неї - будиночок, в якому все повинно бути пристосовано для її розвитку.

    Що матиме твоя дитина, якщо кожна твоя клітина, весь організм просочені отрутою? Отрутою!

    «Я бачила лілію, яка плавала в чорній болотяній воді. Все навколо прогнило, а лілія залишалася чистою, як ангельський одяг. У темному ставку з'явилися брижі, вони гойдали лілію, але ні плямочки не з'явилося на ній.» (З щоденника Імператриці Олександри Федорівни Романової)

    Мабуть, комусь ця цитата здасться занадто сентиментальною. Що ж, про смаки не сперечаються. Проте розмова у нас сьогодні піде не тільки про красу природи.

    По роботі мені часто доводиться спілкуватися з хлопцями і дівчатами. Як багато ще «білих лілій» серед них - і це в нашому забрудненому ставку! Знайомство з такою молоддю, що зберегла незаплямованою свою душу, я рахую за честь.

    Є тут одна закономірність: цих молодих людей не торкнулася, на щастя, програма «Статеве виховання школярів», не встигли їм «розкрити очі» на вільний секс. Ці 16-річні хлопці і дівчата, по суті, ще діти: вони знаходять задоволення в тому, щоб погойдатися на гойдалках, повалятися в м'якому пухнастому снігу. Дівчина років дев'ятнадцяти після побачення безтурботно засинає, обійнявши улюблену іграшку... Смішно? Не поспішайте посміхатися іронічно: з розвитком у них все гаразд, просто вони не прагнуть забігти вперед, з дитинства стрибнути прямо в дорослість.

    Вони не хочуть, свідомо не хочуть красти у себе час юності, свободи нічим не замулених дружніх взаємин, тілесної і душевної чистоти.

    Але є в природі вітер, який називається самум. Дме він з жаркої пустелі і сам - дуже жаркий, пекучий, згубний для всього живого. Подібна до самуму одна з прикмет нашого часу - вседозволеність в людських відносинах, яку у всі віки іменували просто і різко: розпуста. Вона теж сушить і знищує в душах людей все живе і прекрасне. Ми з вами - свідки гнітючої картини: все зведення основоположних етичних норм, що допомагали людству виживати впродовж чотирьох тисяч років, не скотитися до стану первісної зграї, з легкістю викидається на звалище. Дамбу, що стримувала натиск сексуальної енергії, прорвало, і плоть стала ідолом, що вимагає все нових жертв.

    Розпад духу сучасної людини - так каже про це явище Церква. Чи варто дивуватися, що нас боре епідемія венеричних захворювань, що СНІД загрожує існуванню роду людського як такого, що мільйони дівчаток - самі ще діти - народжують дітей, яких не в силах ні прогодувати, ні виховати, що число абортів обчислюється теж мільйонами. Навіть невіруючі люди погоджуються: свобода сексуальних стосунків обернулася для нас справжнім лихом.

     

    Дівчині трохи більше двадцяти років. Звичайно, їй хотілося б вийти заміж, створити власну сім'ю. Але вона не відчуває, що готова до одруження. Можливо, вона думає, що до неї ніколи не прийде це почуття. Проблема лише загострюється, коли її друзі, сестри й брати, особливо молодші за неї, створюють сім'ї...

    А її все ще з'їдають сумніви. Чи варто їй взагалі зустрічатися з чоловіками? Можливо, краще перестати морочити голову собі і їм та навчитися жити самій, намагаючись принести користь суспільству? Але що станеться, якщо в якийсь момент вона зрозуміє, що все-таки потребує власної сім'ї, але буде вже пізно?..

    Багатьом людям подібні страждання можуть здатись необґрунтованими. «Коли дівчині немає тридцяти, — скажуть вони, — вона може дозволити собі не прагнути заміжжя».

    Сучасні моральні й соціальні засади такі, що шлюб вважається лише вибором на користь того чи іншого стилю життя. Деякі молоді люди, думаючи над тим, чи варто одружуватись, оцінюють, наскільки приємним для них буде життя в новій якості. І не задаються питанням: що ми можемо дати одне одному, будуючи повноцінне спільне життя?

    Багато чоловіків і жінок переконують себе в тому, що не готові до одруження, незважаючи на те, що за віком вони цілком дозріли для цього.

    Ось кілька причин, характерних для таких настроїв:

    Бажання краще зрозуміти себе, розібратися в тому, чого люди хочуть від майбутнього.

    Несформоване розуміння того, що вони очікують від партнера і від шлюбу в цілому.

    Прагнення до мети, досягнення якої забирає багато часу й енергії і страх, що досягнути бажаного не вдасться, якщо відволіктися на серйозні відносини.

    Відсутність відчуття, що людина встигла подорослішати і може взяти на себе відповідальність за інших людей.

    Чоловіки й жінки, які не одружуються з однієї чи декількох викладених тут причин, чинять правильно. Для того, щоб одружитися, вони спочатку зобов'язані розв'язати свої ж проблеми і розвіяти свої сумніви.

    Більшість людей можуть мобілізуватись, і протягом невеликого проміжку часу підготуватися до створення сім'ї. Однак досвід підказує, що в тих випадках, коли чоловік чи жінка пояснюють своє небажання одружуватися якоюсь примарною нерішучістю - можна із впевненістю констатувати, що тут, крім бажання подорослішати і знайти життєві цілі, ховається ще щось...

    Найчастіше природне бажання одружитися або вийти заміж блокується однією або кількома невирішеними проблемами, з якими людині колись довелося зустрітися і які вона не зуміла здолати. У такій ситуації ми звичайно радимо сісти й написати на аркуші паперу всі аргументи, керуючись якими людина не відчуває бажання одружуватися. При цьому слід зафіксувати абсолютно всі страхи й сумніви — особливо ті, у яких існує боязнь зізнатися собі й іншим. Збережіть цей список, і через кілька днів перечитайте його.

    Всі катастрофи у світі відбуваються через те,
    що жінка забула, якою силою вона володіє,
    і перестала спрямовувати її за призначенням

    Знаєш, я точка, з якої починається відлік... Точка, в якій сходяться всі елементи сущого. Я згусток енергії, яка має силу змінити всесвіт. Я краплина вічності, із якої починається сама вічність... Ти мені не віриш? Що ж...

    Знаєш, я вмію просто бути і відчувати світ усім своїм єством. Давати слово очам, серцю, кожній клітинці тіла... Пропускати крізь себе усі природні стихії, ставати енергетичною матерією, яку треба втримати... або відпустити.. Будь ласка, не борони мені...

    Знаєш, я можу горіти вічним сяйвом, або палати руйнівним вогнем... Бути бурхливою плазмою, яку неможливо втримати і залишитись цілим... Я можу бути готовою до знищення цілого світу – крім тебе, що носиш печать недоторканості... Будь ласка, не залишай мене...

    Знаєш, я вмію бути повітрям... Легесеньким вітром, який віє прохолодою і оновленням... Смерчем, який зносить усе на своєму шляху... Вести за собою дощові хмари, чи розганяти ці хмари і виштовхувати із небесних закамарків сонце... Будь ласка, не дозволь мені тебе знести...

    Знаєш, я іноді буваю водою... Стікаю світом, життям, людськими долями... Суцільними стінами, заштрихованими пасмами мостів між хмарами і нами... Я вмію текти усією своєю сутністю, всією собою... Так, що весь світ поглинає туман – жалю, скорботи, або ж ніжності... Будь ласка, тримай мене за руку – тумани минають...

    Знаєш, я буваю землею... Приймаю в себе зерна, які проростають щиро і щедро... Іноді рідкісні трави, іноді дерева, іноді бур'яни... Буває, що і люди... Іноді врожай буває не таким, як ти того очікуєш... Будь ласка, доглядай за мною...

    Знаєш, я Всесвіт. В мені мільйони галактик, мільярди зірок і планет, незліченна кількість цивілізацій. Я безмежна – не намагайся зрозуміти мене...

    Я квітка. Несміливий пуп'янок, коли без тебе, повноквітна – коли з тобою. Відчуй ніжність моїх пелюсток, влови тонку хвильку мого аромату - не дай мені зав'янути передчасно...

    Я крапля. Я здатна розпастись на молекули і знову стати єдиним цілим, здатна злитись воєдино з міріадами інших крапель. Здатна засохнути і лишити по собі лиш тонкий спогад – будь ласка, вбережи мене...

    Я нота. Сумна чи піднесена, одна чи в натовпі – я пробуджую твою сутність, викликаю резонанс із струнами твоєї душі. Почуй мене...

    Я промінь. Несміливо дарую тобі світло, повносвітно обігріваю... Вказую тобі, куди йти, коли тобі темно... Побач мене...

    А ще, я камінь. Гладенька, чи шершава, річкова галька чи діамант – я однаково міцна, однаково цінна – оціни мене...

    Знаєш, в мені незліченна кількість граней і безмежність світових образів... Мій горизонт нескінченний, моя сутність невловима і нерозгадана. Я нагадую тобі про найкраще, що в тобі живе. Мої обійми лікують біль, а поцілунки загоюють рани... Мої доторки ламають усі страхи... Мої погляди дарують крила... Мій сміх надихає жити... Моя слабкість пробуджує в тобі силу... Мої слова формують твій настрій... Моє мовчання вказує тобі напрям... Моя пристрасть єднає тебе із Всесвітом... Моя ніжність робить тебе м'якшим...

    Якби не було тебе, мені не було б для кого бути... Дякую Тобі, що потребуєш мене! Будь ласка, люби мене!

    З Любов'ю, Твоя Жінка

    P.S.: «Жоден чоловік на світі не зможе зробити щасливою нещасну жінку. Лише щасливу жінку можна зробити ще щасливішою»

    Ксенислава Крапка

    Клуб поезії

    Знайомство і перше побачення - справа важлива, а інколи - ще й страшна. Особливо якщо до того у вас вже було романтичне знайомство з не надто приємними наслідками. Скажімо, у хлопця, якого щойно кинула дівчина, якось само собою виникає відчуття, що ось ця красуня, яка щойно пройшла поруч, або ж відмовиться знайомитися, або ж не прийде на побачення, або ж закохає в себе й підступно покине. Не переживайте - неприємності трапляються з усіма, однак це не привід для того, аби відмовитися ще раз спробувати своє щастя.

    Для кожного з нас важливо зустріти ту людину, яка буде нашим доповненням у житті. Ми маємо великий вибір, але іноді просто не наважуємося підійти до того, хто подобається. Або, навпаки, нав'язуємо себе й цим відштовхуємо людину. Як не схибити під час знайомства і першого побачення?

    Знайомтеся скрізь і з усіма

    - Через сором'язливість ми часто боїмося підійти до людини, яка подобається, ніби напевне знаємо, що нам відмовлять, - пояснює Ірина Попик, практичний психолог. - Переважно така проблема виникає в юнаків, бо невдале знайомство, на їхню думку, означає, що від них відмовилися як від особистості. Тому найперша порада для тих, хто має страх знайомитися, - почати робити це скрізь: у транспорті, на вулиці, в театрі... Згодом будете знати, що вдається, а що ні, які дівчата захочуть познайомитися, а які в будь-якому разі відмовлять.

    Крім того, хлопці мають затямити: якщо за день познайомитися з десятьма дівчатами, то дев'ять із них відмовлять. Одна, мабуть, має хлопця, друга, можливо, збирається заміж, а в третьої завал на роботі і їй не до знайомств. Четвертій ви справді можете не подобатися. Але дівчина, якій ви сподобаєтеся, неодмінно знайдеться. Бо негарних хлопців немає. Є лише несміливі й сором'язливі.

    Інша порада: перш ніж підійти до дівчини, подумайте, що їй скажете. Варто мати в арсеналі якусь дуже незвичну фразу. «Вибачте, котра година?» - не годиться. Гадаю, більшість дівчат вам відмовить тільки тому, що ця фраза дуже затерта, вже її достатньо, аби вам відповісти «ні». Зауважте, що вам у дівчині сподобалося, й одразу їй про це скажіть. Доцільно прокрутити й свою реакцію на згоду або відмову познайомитися.

    Не переступайте через себе

    Чи може дівчина першою знайомитися - справа дуже особиста, вважає психолог. Головне - не перестрибувати через себе: якщо вважаєте, що дівчата теж можуть робити перший крок, то чом би й ні? Гірше, якщо ви так і не підійдете до того, хто вам подобається. Ставтеся до цього простіше. Тим більше, що необов'язково щось говорити під час знайомства.

    Є різні креативні штучки. Наприклад, якщо сподобався співробітник, але він працює в іншому відділі й імені його ви не знаєте, наберіть величезну купу паперів, і, коли він буде йти, нехай вони впадуть у вас. Він має відреагувати. Якщо ж ні - це напевне не чоловік вашої мрії. І дуже добре, що ви на цей крок наважилися. Бо тепер знатимете, що зробили все можливе і що він вам не потрібний. Фантазуйте, будьте креативні.

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні