"Що віддам Господеві за все, що Він воздав мені.
Чашу спасення прийму і ім'я Господнє призову"

Кожна людина релігійна, але не всім це важливо. Кожна людина наближається до вічності, але не всі в це вірять. Чи змінюється від цього сутність людини? Абсолютно ні. Адже вона не постала раптом з нічого, а є творінням, отримавши життя від Того, Хто завжди є. Називається Він Бог.
Лише безбожник може вважати, що людині не потрібно Бога. Відмова від Бога є вираженням посісти Його статус як самодостатнього і наймогутнішого в світі. Однак, це жодним чином не змінює ані суті Бога як Творця і повноти життя, ані суті людини як творіння, доля якого залежить від стосунків із Творцем.
Бог дає Себе пізнати тим, хто Його шукає. Відкритість людини на живий стосунок з Ним є лише початком, оскільки Бог - це особове єство. Якщо з двох людей в однієї не буде бажання спілкуватися, не відбудеться розмова; якщо не буде прагнення пізнати іншого, не буде й знання про нього. Без бажання, прагнення, доброї волі людини Бог не нав'язує Себе їй для стосунків.
Найбільше Бог пізнається в молитві. Завдяки молитві людина пізнає не лише дбайливого, вірного, милосердного, доброго Бога. Вона також пізнає Його терплячого, зраненого, зневаженого, відкиненого, зрадженого. Щоб зберегти близькість із Богом, потрібно вірності людини: приймати не лише дари здоров'я, достатку, радості, успіхів, а й болючі рани, спричинені ближніми. Це вимагає великої сили Духа, Того, який "всюди єси і все наповнює". Вірність Богові в різних обставинах, подіях, переживаннях черговий раз підтверджує синівську  любов по відношенню до Нього.
 Простота і відкритість людини створює умови для входження Духа , Який очищає і зігріває надприродним теплом, перебуваючи в  якому хочеться сказати словами ап.Петра: "добре нам тут бути".
Незважаючи на молодий вік, архидиякон Стефан здобув дорогоцінний досвід справжнього Бога, який поселюється в сокрушеному та смиренному серці, приходить ніжно і лагідно, тихо і непомітно. Так приходить Святий Дух. Він нічого не порушує в людині, не тривожить її, не завдає ран. Його немов би немає тут, і водночас, саме Він володар людського серця. Сила Святого Духа найкраще проявляється у визнанні людиною власного безсилля і довіри своєї долі Йому в долоні. Де діє Святий Дух, там немає страху, бо Дух єднає з вічністю, приготованою Ним. Він є Життя безпочаткове і безконечне, тому смерть не може його зупинити. Отож, причасники Святого Духа є причасниками вічного життя.
Для цього не обов'язково треба вмерти, тим паче як мученик-християнин. Потрібно жити як дитя Боже, немов ангел, але у тілі. Це рух до висот, до слави, до неба.
Амінь.
09.01.2021р.Б.