• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    Неділя Всіх святих

    Неділя Всіх святих

    "Церква твоя, Христе Боже, по всьому світі, немов багряницею і вісоном, прикрасилася кров'ю твоїх мучеників, і через них кличе до тебе: Пошли народові твоєму свої благодаті, даруй світові мир і душам нашим велику милість". 
    (Тропар неділі Всіх святих)


    Дорогі браття і сестри!
    Першу неділю після Зіслання Святого Духа Церква присвятила вшануванню всіх святих. Найперше мова йде про тих християн, які високо морально прожили своє земне життя, а після їхньої смерті завдяки молитвам вірних, що живуть у світі, звернених до цих праведників, Господь Бог чинив надприродні чуда. Це стало підставою офіційно проголосити їх святими. Очевидно, що таких святих значно більше,  про що відомо єдиному Богові.
    Особлива увага, зосереджена на святих, що вже є в небі, підкреслює форму життя Церкви - Вона (Церква) є живим організмом, складним і розсіяним по цілому світі, який має свою цілісність у Бозі і прямує у визначеному, абсолютно зрозумілому напрямку. Церква, подорожуючи у вимірі часу і простору, проголошує Добру Новину про вічне Царство Ісуса Христа, в якому є повнота Її життя. Тому про святих згадуємо як про живих, а не мертвих. Хоч фізично вони й померли, але духом з'єднані з Господом. Це не їхня винятковість з-поміж усіх людей у світі, це не припущення християн, що випливає з їхніх пояснень науки Ісуса. Це правда, об'явлена Богом ще задовго до народження Божого Сина. Правда про сутність людської особи, покликаної до вічності, до єдності з Богом, незалежно від жодних чинників, які впливають на її життя.: "Але як той, хто вас покликав - святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: «Ви будете святі, бо я святий"(Лев.19,2).
    Церква як Мати народжує до життя у Бозі через Таїнство Хрещення та виховує до повноти богоподібного життя через інші Таїнства, молитву, аскезу, діла милосердя тощо.
    Святість - це досконалість. Вона є даром Святого Духа, який співдіє з людиною, котра свідомо прагне досконалості. Перехід від недосконалого до досконалого в людині відбувається поступово, не завжди яскраво виражено, охоплюючи вимір усього земного життя. У посланні до Филип'ян Павло пише : "Брати, я не вважаю, що осягнув уже мету, на одне лиш зважаю: забуваю те, що позаду і змагаю до того, що попереду, женусь до мети по нагороду високого Божого покликання в Христі Ісусі"(3,13-14).  Святий дон Боско говорив: "Ногами ходіть по землі, а серцем живіть у небі". Подорож цим напрямком є виснажливою, хоча не завжди довгою. Вона сповнена радості і смутку, здобутків і втрат, хвороби та оздоровлення, які взаємно змінюють одне одного. Та найважливіше, що це рух до себе самого, у центр свого існування, яке немислиме без Творця. Як не парадоксально, але вдале закінчення земного життя збігається з його початковою точкою відліку, з Богом! У ньому наш початок, у Ньому має бути наш кінець. 
    Шлях до святості - це хресний шлях, оскільки "князь світу" неспроможний воювати з Богом, тому воює з Його вірними, завдаючи різноманітних ран на їхніх тілах. Звертаючись до євреїв, автор послання пригадує їм досвід предків часів Старого Завіту, називаючи їх святими: " Браття, всі святі вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, начерки чужинців відбивали. Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. Інші наругу і бичів зазнавали, та ще й кайданів і в'язниці; їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гнобленні, кривджені; вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами"(Євр.11,33-38).
    Такі слова можна вважати передмовою, адже найважливіше написано далі: "Тому й ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радості, що пред ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу"(Євр.12,1-2).
    Здобуття святості - це постійний двобій на межі смерті. Диявол, не маючи сили заволодіти душею людини, часто завдає ран на її тілі. В історії Церкви багатьом відомий отець Піо, який зазнав чимало нападів від лукавого, після чого його знаходили в кімнаті зраненого і напівмертвого. У період підпілля УГКЦ чимало священиків, монахів і монахинь піддавалися різноманітним тортурам, а вкінці ставали жертвами "слуг диявола". Щось подібне можна сказати і про Церкву сьогодні в тих країнах, де християнство зазнає утисків, а представники духовенства стають новими мучениками за віру. Апостол Яків у своєму посланні пише: "Уважайте за найвищу радість, мої брати, коли підлягаєте різноманітним спокусам. Ви знаєте, що іспит вашої віри виробляє витривалість, за витривалістю ж нехай слідом іде чин досконалий, щоб ви були досконалі та бездоганні й щоб нічого вам не бракувало... Блаженний чоловік, що перетриває пробу, бо він, як буде випробуваний, отримає вінець життя, що Господь обіцяв тим, які його люблять"(Як.1,2-4;12). Святість вимірюється любов'ю. У любові немає страху, вона тиха, але відважна, бо вірна. Любов сильніша від смерті (Пор. Пісня піс.8,6). Ось як молиться Церква сьогодні на Утрені: "З пророками - апостоли, з преподобними - учителі, з священномучениками - всі праведні й жінки, що з любові страждали й змагалися, - безліч святих і хори праведних нехай прославляться священними піснями як спадкоємці вишнього царства, як райські жителі".
    Любов постійно виражає прагнення бути разом. Так жили християни апостольських часів, очікуючи другого приходу Спасителя у славі: "Бо наше громадянство в небі, звідки і Спасителя очікуємо, Господа Ісуса Христа, який перемінить наше пониження тіло, щоб було подібне до його прославленого тіла, силою, якою він спроможний усе собі підкорити" - пише апостол у посланні до Филип'ян (3,20-21).
    Дорогі в Христі!
    27 червня 2001 року святий папа Іван Павло ІІ під час візиту в Україну проголосив 28 мучеників УГКЦ блаженними, серед яких парох Перемишлян о.Омелян Ковч та дяк парафії с.Страдч Володимир Прийма. У вересні 2012 року Синод Єпископів нашої Церкви проголосив блаженномученика Володимира Прийму покровителем мирян, встановивши дату 26 червня днем мирянина.
    Саме цей день 1941 року був четвертим від початку війни. На схід раз-по-раз летіли бомбардувальники, гучно били гармати. В нашому народі є влучна приповідка – «як тривога, то до Бога», то й люди з усіх кутків села щодня сходились на Літургію. Уже по завершенні Служби Божої до священика підійшов хтось з Вигона (частина села біля автошляху Львів-Яворів) з проханням відвідати із Святими Тайнами жінку, яка перебувала при смерті. Священик, не вагаючись, одягнув ризи, взяв Євхаристійного Христа і вже зібрався йти, коли селяни, що затримались у храмі, спробували зупинити о. Миколая:
    ‑ Отче, ми вас не випустимо.
    ‑ Як це не випустите? Чому?
    ‑ Хіба ж ви мала дитина, не розумієте, що твориться? Погляньте скільки людей «червоні» поарештували! Де вони тепер? Їх вивезли на Сибір?.. Убили?.. Закопали? Та ж як побачать вас у священичому одязі, відразу замордують.
    Священик лагідно поглянув на людей, трохи помовчав і відповів.
    ‑ Чи уявляєте собі, що ви мені пропонуєте? Та якщо жінка, не доведи Господи, помре без Сповіді і Причастя, я матиму смертний гріх. Навіть, якби мене мали вбити – це мій пастирський обов’язок.
    Не сміли люди перечити священику, аж тут дяк Володимир Прийма звернувся до отця:
    ‑ Отче, самого вас не впущу – я піду з вами.
    Тепер уже священик почав відмовляти дяка:
    ‑ Володимире, це мій священичий обов’язок, а ти в цей непевний час повинен опікуватись сім’єю.
    Та дяк продовжував наполягати, і священик урешті погодився.
    Жоден червоноармієць не зачепив їх, коли вони проходили вздовж шосе, яким «червоні», колона за колоною утікали на схід. Священик висповідав та запричастив хвору. На зворотному шляху їх теж не рушили більшовики, і треба було яких кілька сотень метрів до соснового ліска, що вкривав страдецьку гору, як здалеку їх помітили енкаведисти, що в той час на конях їхали з сусіднього Янова (нині смт. Івано-Франкове). Священика і дяка зловили й повели у напрямку Львова. З гори селяни бачили усе це і відразу повідомили дружину Володимира Марію. Вона наздогнала заручників аж у сусідньому селі Ямельня і кинулась чоловікові на груди. Тоді один з енкаведистів хотів застрелити її, але інший, пошкодувавши кулі, почав бити жінку прикладом, після чого полишили її непритомну та й пішли далі. Згодом п. Марія назвала імена катів: капітан Філатов, начальник гарнізону Дяченко, працівник райкому партії Рінґель, єврей з Янова.
    Зранку наступного дня в селі уже були німці, проте людей ще декілька днів не впускали на пошуки зниклих, мотивуючи наказом стріляти без попередження в усіх підозрілих осіб. Знайшли мучеників через п’ять днів на узліссі, що зветься Бірок, на околиці села Ямельня. Оповідають, що старенького священика убили однією кулею. На голові в нього запеклася кров, напевно, що від удару прикладом. Дяка ж страшно катували. У нього були вибрані очі, поламані руки і ноги, а на тілі нарахували 28 колотих ран.
    На перший погляд простий, але в тогочасних умовах надзвичайно відважний вчинок Володимира Прийми є виразним доказом його сутності як людини, у серці якої незатертим знаком запечатаний закон любові до Бога і ближнього. Без сумніву, це єдиний досконалий закон, і хто в ньому перебуває, той досконалим зветься.
    Дорогі браття і сестри!
    Кожен день наближає нас до завершення мандрівки, що називається життя. Кожен день ми збираємо скарби різної вартості та різного призначення. Якось Ісус сказав: "Хто зі мною не збирає, той розсипає" (Ми.12,30). Куди веде цей шлях? 
    А куди йду я?!



    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Зіслання Святого Духа

    Неділя отців І Вселенського собору

    Неділя православ'я

    XXIX Неділя по Зісланні Святого Духа

    Блаженного Володимира Прийму проголошено Покровителем мирян УГКЦ

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні