Виборчий Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, зібраний у Львові-Брюховичах, 21–24 березня 2011 року, відповідно до приписів Кодексу Канонів Східних Церков та Партикулярного Права Української Греко-Католицької Церкви, обрав Верховним Архиєпископом УГКЦ Преосвященного Владику Святослава (Шевчука).


Святіший Отець Венедикт XVI потвердив і поблагословив вибір Преосвященного Владики Святослава згідно з рішенням Виборчого Синоду Єпископів УГКЦ від 23 березня 2011 року.

Обраний Глава УГКЦ склав перед Синодом Єпископів визнання віри та обітницю вірно виконувати свій уряд.

Введення Блаженнішого Святослава на престол Верховного Архиєпископа Києво-Галицького відбудеться у Києві в неділю, 27 березня, під час Архиєрейської Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового. Цією Літургією, яка розпочнеться о 10.00, офіційно завершиться виборчий Синод Єпископів УГКЦ.

Архиєпископ Ігор (Возьняк) виконуватиме уряд Адміністратора Української Греко-Католицької Церкви до дня інтронізації нового Глави УГКЦ.

Владика Ігор, Адміністратор УГКЦ, в імені Синоду Єпископів УГКЦ висловлює щиру вдячність духовенству, монашеству, вірним УГКЦ та всім людям доброї волі, які своїми молитвами підтримували працю Виборчого Синоду.

Свята Тайна Покаяння – Сповідь дана нам для того, щоб ми мали можливість очистити нашу душу від тягарів гріха та віднайти втрачений зв’язок з Богом.

У св. Тайні Покаяння Милосердний Господь наш Ісус Христос через священика прощає нам скоєні гріхи. Прощення можливе тоді, коли ми дійсно жаліємо за вчинені нами вчинки (прогрішення) і постановляємо більше так не чинити.

 Для доброї сповіді потрібно:

1. Зробити іспит сумління, тобто пригадати скоєні гріхи.

2. Щиро покаятися за скоєні гріхи.

3. Постановити поправитись, тобто старатись звільнитись від злих звичок.

4. Визнати гріхи перед священиком у св. Тайні Сповіді.

5. Виконати визначену сповідником покуту.

Як робити іспит сумління?
 

Промовляючи свого часу до греків в Атенах, ап. Павло повчав їх, що Бог «… створив з одного весь рід людський, щоб він жив по всій земній поверхні». (Ді. 17-26).

І з того часу люди, окремі племена людей, почали населяти Землю. Відповідно і ми, українці, з волі Божої отримали прекрасне місце під сонцем. Господь оселив наш народ в центрі Європи, в краю де котить свої хвилі могутній Дніпро, де милують наше око карпатські плаї, полонини і вічнозелені смерічки, де грайливо дзюркотять кришталево чисті гірські потоки, в краю, де як сказав поет «всюди буйно квітне черемшина», де «мов до шлюбу вбралася калина», де співає свою пісню соловейко. Господь оселив нас в краю з помірним кліматом, а це значить що зимою не дошкуляють нам тріскучі морози а літом велика спека, в краю, який знаходиться в спокійній сейсмологічній зоні, а це значить що наш Творець захистив нас від великих руйнівних землетрусів і вулканів, від руйнівної сили вітрів – торнадо і смертоносних хвиль що звуться цунамі. Натомість дав Творець нашому народові родючі чорноземи, багаті корисними копалинами, дав нашим людям великі здібності і таланти, завдяки яким з нашого народу вийшло багато письменників і поетів, композиторів і піснярів що відомі всьому світові. Отримали ми від Бога співучу мову, дзвінкі голоси, щиру гостинну вдачу, прекрасну вроду і багату культуру, а зветься край цей Україна. Кожен свідомий українець любить свою державу, свій народ, свою культуру, поважає свої традиції і в їхньому дусі виховує майбутні покоління.

Так вже склалося, що для кожної людини найдорожчим і найріднішим на землі є той регіон, та місцевість де вона народилася, а тому коли говорити про вихідців з Перемишлянського району, то власне наш район, наше село чи місто де ми народилися і є тим найулюбленішим місцем в Україні. Коли ми вертаючись з далеких доріг перетинаємо межу Перемишлянського району, то нам здається що ми вже практично вдома. Тут для нас якось по-особливому співає соловейко і пахнуть квіти, тут якось особливо світить сонце, місяць і мерехтять зорі, тут все рідне і знайоме: кожна назва, кожна стежина, кожен струмок і деревце. Є на Перемишлянщині і чудова природа: річки, ліси, поля, озера, є цілющі джерела і пам’ятки архітектури. Проживають на території району щирі, побожні, працьовиті і обдаровані люди…

Рік виходу: 2008
Жанр: Драма
Випущено: О. Довженка (Олесь) / Україна
Тривалість: 2:06:34
Переклад: Професійний (одноголосий)
Режисер: Олесь Янчук
У ролях: Сергій Романюк, Ірина Мак Кардл, Тарас Постніков, Лембіт Ульфсак, Олег Треповський

Про фільм:
В основі фільму лежить біографія митрополита української Греко-Католицької церкви Андрія Шептицького, який протистояв репресіям тоталітарних режимів Сталіна і Гітлера і вибрав шлях служіння Богові і людям.

Отець Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у Космач Косівського повіту на Гуцульщині, у священичій сім'ї.

Підготовку до священства пройшов у римській Колегії святих Сергія і Вакха, студіюючи богослов'я в Урбаніянському університеті. У 1911 р. прийняв єрейські свячення з рук єпископа Григорія Хомишина.

Спочатку працював в Галичині, пізніше у Боснії, куди зголосився поїхати, щоби душпастирювати серед українських греко-католиків в окрузі Прієдор. Нелегка була праця молодого священика в країні, де абсолютну більшість становили слов'яномовні мусульмани. Але о. Омелян 4 роки служив боснійським українцям далеко від Батьківщини.

В середині Першої світової війни о. Омелян повернувся до своєї Галичини і, коли на розвалинах імперій бездержавні тоді народи, надіючися на політичне визволення, почали формувати свої збройні сили, у 1919 р. вступив до Української Галицької Армії. Як військовий духівник (капелан) пройшов через усі негаразди разом зі стрільцями Бережанського коша аж до кінця існування УГА. В тих бурхливих роках в житті Слуги Божого Омеляна було багато, на перший погляд, безнадійних ситуацій, порятунок з яких можна вважати чудом.

У рамках IV Суспільних днів Української Греко-Католицької Церкви, 14 листопада 2010 року, були оголошені переможці конкурсу «Найкраще інформаційне обличчя парафії». Урочисте вручення нагород відбулося по закінченні Святкової Літургії за участю Глави УГКЦ Блаженнішого Любомира (Гузара) у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці при Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.


«Ми сьогодні вручили призи тим, хто удостоївся других і третіх місць. На жаль, першого місця цього року не присуджували. Такі строгі наші судді», − зауважив Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

Як повідомив Владика Йосиф, до участі у конкурсі зголосилося понад 20 парафіяльних видань та 5 церковних інтернет-сайтів. Компетентне журі удостоїло часопис «Адонай» дитячо-молодіжної спільноти храму Святого Миколая м. Перемишляни другого місця у конкурсі.

Переможців нагородили грамотами Глави УГКЦ та цінними подарунками, які мають допомогти ще краще працювати, розвиваючи інформаційне обличчя парафій.