• datalife engine
    • Бог говорить — і говорить багато.

      Історії про те, як Бог постійно втручається і діє в житті Своїх дітей, змушують мене захоплюватися Ним. Я не можу уявити собі життя, позбавленого цього дорогоцінного, приголомшливого засобу спілкування між скромною, створеною людиною і Незмірним, Невимовним, Всемогутнім Творцем!
    • Вітаємо з Днем Батька
    • Запрошуємо на табір
    • Дитяча проща в Глинян9 червня діти парафіяльної катехитичної школи, що готувались цього року до першої Святої Сповіді, молодь спільноти «Адонай», монахині Студійського Уставу сестра Лілія, сестра Сузанна та отець Віктор мали чудову поїздку до с.Глиняни.
    •  Свято Пресвятої ЄвхаристіїВоспоминання Твоє, Христе Боже наш, засвітило світові день празничний, від Тебе бо рибалки училися безкровну жертву хліба й вина Тобі приносити і так творити Твоє божественне воспоминання, яке й ми празнуємо і кличемо: «Господи, слава Тобі». 

    • Турнір з міні – футболу на Кубок о.О.Ковча7 червня у Перемишлянах відбувся турнір з міні – футболу на Кубок о.О.Ковча серед священиків. Участь у турнірі прийняло 4 команди. 
    • ПІСТ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ – ПЕТРІВКАСвяті апостоли молитвою і постом готувалися до Зіслання Святого Духа.  Вони багато молилися й постили, доки почали проповідувати святе  Євангеліє. Після молитви й посту вони висвячували нових пресвітерів на  апостольську працю, як це читаємо в Діяннях апостолів: "Вони настановили  їм по церквах пресвітерів, а після молитви й посту, передали їх  Господеві, в якого ті увірували” (14, 23). Святий Йоан Золотоустий  свідчить, що "апостоли майже завжди постили” (Бесіда. 57, на св. Мт. ).

    • ПЕРШЕ ПРИЧАСТЯ У НАШОМУ ХРАМІУ неділю, 3 червня, в нашому храмі св.Миколая Чудотворця Архиєпископа Мир Лікійських відбулась важлива подія для учнів третіх класів та їхніх батьків. Наші діти прийняли в свої маленькі серця Ісуса Христа. 

    • В Києві відбулася Всеукраїнська хода на захист прав дітей і сімейУ суботу, 2 червня 2018 року, у Києві вже втретє відбулася Всеукраїнська хода на захист прав дітей і сімей  відповідно до заклику Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. В ході взяли участь приблизно 10 тисяч вірних різних релігій та конфесій, які прибули з усіх куточків України. Серед них були 150 вірних Стрийської єпархії з різних парафій, працівники Єпархіального інституту душпастирства подружжя і сім’ї свв.. Йоакима і Анни. Організувала  дану поїздку Комісія у справах родини Стрийської єпархії під керівництвом  о. Тараса Костика, голови  Комісії.
    • 10 способів, як помножувати часНаш час дещо нагадує рослину з оранжереї: його можна цілий рік вирощувати і розмножувати, щоби постійно споживати його розкішні плоди. Перша добра новина: час теж можна «розмножувати» — і без особливих зусиль. Друга, теж непогана: час розмножується головно заощадженнями. Ось кілька порад від «садівників».  

    • Наша віра потребує постійної підкріплення. Адже, якщо її не підживлювати, вона стає поверхневою і слабкою. Та все ж, ми часто нехтуємо дорогоцінним даром Божого слова в нашому повсякденному житті.
      Цей простий список стане спонукою більше свого часу присвячувати Божому слову
      .

    • «Правило 3 хвилин»: для щастя вашого і вашої дитиниБуквально за лічені хвилини в нашому житті може змінитися багато що. Це, зокрема, підтверджує Наталія Сиротич, практикуючий психолог, керівник Центру роботи з дітьми та молоддю «Карітасу Київ». Вона щодня допомагає родинам переселенців зі сходу України та сім’ям, що потрапили у скрутні життєві обставини. Наталія поділилася з «Українською  правдою. Життя» своїм досвідом та розповіла, як дорослим завжди знаходити спільну мову зі своїми нащадками.

    • будьмо вдячними Богові за все: що маємо, і чого не маємо! Дуже слушну річ сказав один психолог пані, яка гірко перераховувала, чого у неї немає:  
      - Справжніх друзів немає. Доброї зарплатні немає. Машини пристойної немає. Квартири гідної немає. Молодості вже немає. І надії немає все це отримати коли-небудь.

    • Цікава історія......Якось запитали у Сократа, чи знає він, що про нього говорять люди ....
      Зачекай, сказав Сократ. Перш, ніж ти мені розкажеш, що про мене говорять люди, просій ці балачки через три сита.


    • ПРИТЧА ПРО НАШІ ПЛАНИНа одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії і мрії.

      Перше дерево сказало: «Коли не будь я хотіло би стати шкатулкою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».

      Друге дерево сказало: «Я хотіло би стати потужним кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».

      Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найпотужнішим і високим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам’ятали мене».


    22 березня декілька парафіян нашого храму мали можливість побувати у м. Люблін (Польща), а саме, на території концтабору Майданек, де проходила щорічна молодіжна проща, присвячена мученицькій смерті блаженного священномученика Омеляна Ковча. З нагоди Року віри паломництво пройшло під гаслом: «Скріплюймо віру свідченням мучеників».
    Програма перебування на території концтабору була насиченою молитвою та роздумами над життям і мучеництвом блаженного о. Омеляна. Серед прочан були священики та миряни багатьох єпархій УГКЦ з України. Очолили українську делегацію владика Тарас Сеньків та владика Венедикт Алексійчук.
     
    22 березня 2013 року за благословення Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави УГКЦ, з ініціативи представників Комісії УГКЦ у справах молоді розпочалося щорічне паломництво молодих людей до місця мученицької смерті блаженного священномученика Омеляна (Ковча) - Майданека, що біля м. Любліна (Польща).

    Як стало відомо, близько півтисячі молодих людей із різних єпархій та екзархатів УГКЦ  України беруть участь у прощі, що відбувається під гаслом «Скріплюймо віру свідченням мучеників» з нагоди Року віри в Католицькій Церкві.

    Уже відбулося покладання квітів до пам’ятника Боротьби і мучеництва та Панахида. Крім цього, учасники паломництва молилися за прославу о. Омеляна Ковча та ознайомилися з історичним минулим Майданека. У програмі паломництва також заплановано участь у Літургії Напередосвячених Дарів у Любліні, екскурсію Любліном, перегляд фільму та документальної презентації про блаженного священномученика (павільйон у Майданеку). Завершиться паломництво хресною ходою за участю української та польської молоді.

    «Паломники ставлять собі за мету побувати в місцях ув’язнення мучеників УГКЦ, тобто там, де вони у тяжких умовах сповідували свою віру та культуру. Знаємо, що в німецькому концтаборі "Майданек" був один священик - блаженний Омелян Ковч, який допомагав ув’язненим, підтримував їх та сповідав. Важливо те, що наша молодь, перебуваючи там, відтворить ці події у своїй пам’яті, складе свою скорботу та помолиться за душі людей, які кинули виклик тій нелегкій реальності і поплатилися за це своїм життям», - прокоментувала Мар’яна Лужецька, секретар Комісії у справах молоді УГКЦ, координатор прощі до Майданека в Україні.

     
    Департамент інформації УГКЦ
    В м. Перемишляни відбувся турнір з футзалу на кубок о. О. Ковча
    Цього року з ініціативи священиків парафії УГКЦ св. Миколая м. Перемишляни було започатковано міжпарафіяльні змагання з футзалу на кубок пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча. Співорганізаторами теж стали: Ростислав Катола та судді – Петро Мельник та Ярослав Грега.

    Змагання цьогоріч проходило у два етапи: 9 березня відбулися футбольні матчі у трьох групах. У поєдинках взяли участь юнаки віком від 14 до 17 років, які представляють релігійні громади та громадські організації нашого району. Боротьбу за почесний трофей розпочали 9 команд: с. Костенів, с. Новосілка, с. Іванівка, с. Коросно, парафія св. Миколая м. Перемишляни (СШ №2), парафія св. Володимира та блаженного священномученика Омеляна Ковча (школа-гімназія), молодіжне міське товариство «Козацтво», с. Борщів та с. Кимир.


    Добре, коли багатство без гріха;
    убозтво ж погане лиш у мові безбожника (Сир. 13, 24).



    Дорогі в Христі!

    У час Великого посту кожен християнин задумується, як гідно прожити цей період, дарований нам Церквою для того, щоб перемінити, поглибити і збагатити своє духовне життя. Як жити відповідно до християнських засад у світі, що ставить перед нами виклики, випробування і спокуси? Чотиридесятниця є особливою нагодою для покаяння, примирення з Богом і ближнім, відкинення байдужості, злих думок та егоїзму. Піст – це особливий час навчатися любові, – любові до Бога і ближнього. Піст – це, зокрема, час для інтенсивної молитви та діл милосердя. До діл милосердя і милостині покликані всі християни, незалежно від їхніх статків.

    На початку Великого посту варто замислитися над питаннями про матеріальні блага і багатство. Ці питання для нашого посткомуністичного суспільства дикого капіталізму є суттєвими. Тягарем чи благословенням є багатство? Яка відповідальність заможних людей у суспільстві, що впадає у щораз більшу бідність? Як Церква ставиться до багатих?

    Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха, злих схильностей. У дні посту необхідно стримуватись від лихих діл, думок, слів; зберігати погідність духу, внутрішній мир та радість. Стримування від гріха набагато важливіше, ніж стримування від їжі, хоча це також необхідне та допомагає поборювати гріх, вправлятись у духовному зрості, духовному житті. Нам же потрібно пам’ятати та виконувати і одне і друге.
                   Дорога молоде!

    Надходить благословенний час Великого посту – період особливої призадуми над своїм життям, пережиття страсних мук Господа, щоб гідно прийняти Його безцінний дар – відкуплення кожного з нас від гріха через смерть на хресті.

    Щоб наша молодь стала тією силою, яка робить світ кращим, щоб молоді люди були Божою силою, потрібні зусилля кожного і кожної з Вас. Здійснені, щоб нам стати досконалішими та ближчими до Бога, помножені на нашу численну спільноту, вони сформують велику силу – Єдиний Молодіжний простір.

    Пропонуємо Вам декілька простих порад для втілення під час Великого посту та заохочуємо до практикування і після його завершення.

    Постити – це не лише відмовитись від споживання м’ясних страв, шкідливих звичок, нецензурної лексики… обмежити себе в чомусь улюбленому, а ще – обов’язково посповідатись під час Великого посту. Гартування духу, зростання у чеснотах – це покликання кожного християнина, однак саме час посту є дарунком для нас, щоб особливо дбати про своє вдосконалення.

    Віднайти себе

    Для того, щоб могти реалізувати заповідь любові, щоб ділитись з іншими, підтримувати їх, дуже важливо пізнати себе. Можливо, комусь це буде видаватися дивним, але завдання пізнати себе не є таким простим. Ми постійно зайняті, нам не вистачає часу, а йдучи чи їдучи до місця призначення, обов’язково вдягаємо навушники, щоб нас не засмучувала тиша. Однак без неї не можна! Тиша містить правду про тебе самого. Саме в тиші Ти зможеш послухати себе, поставити собі непрості запитання, дати на них чесні відповіді.

    Що є моїм недоліком? Які мої слабкості? Де я чиню гріх? Без щирої відповіді на ці запитання Ти не зможеш зрозуміти, ким Ти є. Більше того, без відповіді на ці запитання Ти не зможеш якісно будувати свої стосунки з оточуючими і з Богом. Тому закликаємо Тебе впродовж Великого посту замість перегляду зайвої телепередачі чи проведення надмірного часу в соціальних мережах знайти місце у подарованому Богом дні для короткого вечірнього іспиту сумління – чесної розмови із собою про день, який минув. Усвідомлення своїх недосконалостей, щире бажання їх позбутися та жити за законом люблячого Небесного Отця допоможе нам – при Його підтримці – стати новими людьми – дітьми Божими.

    Але християнин – це не лише людина, яка бореться зі своїми гріхами та недоліками. Коли Бог дав Тобі життя, Він також обдарував Тебе чималою кількістю дарів. Чи Ти про них знаєш? Це все те, що Тобі вдається добре, чим Ти можеш ділитись з іншими, за що Тебе цінують і поважають. Ти мусиш це знати! Звісно, не для того, щоб пишатись і вивищуватись перед іншими. Розуміти свої дари і таланти потрібно для того, щоб могти їх розвивати, ділитись ними і дякувати за них Богові, який їх Тобі дав.

    Віднайти ближнього

    Щоденно вдома і поза ним зустрічаємо людей: близьких і незнайомих, мужчин і жінок, молодих і старших. Вони усі дуже різні, мають різний настрій, освіту, різним є також їх ставлення до нас. Але дуже важливо пам’ятати, що кожен і кожна з них – це надзвичайний і дуже глибокий світ, це улюблена Божа дитина.

    Ми навчились людей приймати і оцінювати з точки зору користі, яку можемо від них отримати: хтось мене уважно слухає, з кимось мені приємно бути, хтось багато знає, хтось займає важливу посаду чи має багато знайомих… Але людина не є дипломом чи одягом, знанням чи посадою. Людина – це особа, великий і особливий світ. Людина – це туга за прийняттям та любов’ю. Усі вони – ті люди, яких ми щоденно зустрічаємо, так сильно прагнуть, щоб їх приймали такими, якими вони є, цінували і любили.

    Час Великого посту варто присвятити також для пошуку і відкриття людини. Коли Ти знову зустрінеш маму, брата, товариша, викладачку, спробуй подивитись глибше – не оцінюй одяг чи можливості, але запитай себе: Ким є ця людина? Чого вона потребує? Що я можу їй дати? Запитай себе, чи так важливо сперечатись із людьми про дрібниці, чи варто перечити найближчим лише для того, щоб довести свою правоту, своє право на власну думку? Не варто осуджувати та обмовляти людей – хай якими є їхні проступки.  Давайте присвятимо благословенний час Великого посту ближнім: кожного дня скажімо комусь щось добре, за когось помолімось, комусь допоможім!

    Віднайти Бога

    Він – Початок і Кінець, Він – Творець Всесвіту, Він – Любов… Знаємо усі ці яскраві, гарні і правдиві окреслення Бога. А яким Бог є у Твоєму серці? Скільки свого часу Ти Йому приділяєш? Як часто питаєш Його, як вчинити в тій чи іншій ситуації, як повестись із цією людиною? Чи відчуваєш – отак щирою, без гучних декларацій – вдячність Богові за життя, батьків, свої таланти?.. Чи болить Тебе, коли зневажаєш Його?

    Це непрості питання. Відповіді на них у кожного свої. Але кожен, хто хоче прожити вартісне життя, мусить відважитись на пошук чесних відповідей, бо лише з Богом життя стає повноцінним, лише з Ним можна бути щасливим, лише в Ньому віднайдеш відповіді про себе і про людей, які є поруч – єдині справжні і чесні відповіді.

    Багатьох з нас навчили, що означає бути віруючою людиною, християнином. Нам розповідали про той мінімум, який необхідний, щоб «Бозя не сварилась»: які молитви і скільки разів потрібно молитись, раз чи два в році посповідатись, іноді в церкві свічку поставити, не забути принести додому посвячені пасочку, лозу, свічку… Але Бог – це особа, Він не потребує наших «подачок» та умовностей, Йому потрібен чи потрібна Ти, Твоє серце.

    Завдання християнина – безнастанно шукати Бога, а точніше – постійно дозволяти Богові знаходити себе. Християнин – це людина, яка відчуває постійну спрагу Бога і хоче її втамувати. Якою є ця дорога до Бога? В кожного вона своя і має свої напрямки та повороти. Але існують певні універсальні засоби, без яких неможливе пізнання Бога:

    Молитва. Щира і чесна: без прикрас і реверансів. Це коли Ти ділишся з Богом тим, чим насправді зараз живеш: радістю, сумом, сумнівом, коханням; нею починаєш свій день і нею завершуєш. Особливо цінною є молитва Церковної спільноти: Свята Літургія, Вечірня, Утреня.

    Боже Слово. Святий Єронім говорив, що незнання Божого Слова є незнанням Христа. Коли ми молимось, то здебільшого це є наш монолог перед Богом. Коли ми відкриваємо Святе Письмо – дозволяємо Богові промовити до нас.

    Таїнства. Таїнства Покаяння і Євхаристії є відкритими дверима Божої ласки, через які кожен з нас, відповідно приготувавшись, може наблизитись до Бога. І для цього не потрібно чекати «спеціального» часу – останнього тижня Великого посту або ще якогось. Ці двері відчинені постійно.

    Отже, ми не пропонуємо Тобі в часі Великого посту робити якісь надзвичайні подвиги, але якщо бажаєш, щоб цей час став для Тебе справді благословенним, щоб Ти міг чи могла з великою радістю зустріти Воскреслого Господа, спробуй виконувати оті невеликі поради, але чесно та щоденно:

    1. Знаходь час на тишу, щоб пізнати себе.
    2. Розвивай свої дари і таланти, ділись ними з іншими.
    3. Складай перед Богом щоденний іспит сумління – виявляй свої гріхи та недоліки, намагайся більше їх не робити.
    4. Пізнавай людей, які є поруч, їх потреби та очікування.
    5. Щоденно говори іншим щось добре.
    6. Роби кожного дня добру справу для ближнього, не очікуючи подяки.
    7. Щоранку дякуй Богові за новий день і проси у нього сили та мудрості прожити його добре.
    8. Щовечора дякуй Богові за прожитий день.
    9. Щоденно знайди 10-15 хв. для читання Святого Письма. Почни з Нового Завіту.
    10. Не зволікай із прийняттям Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії. Приймай їх достойно та часто.
    11. Читай добрі книжки.
    12. Пізнавай віру через читання Катехизму Української Греко-Католицької Церкви.

    Звісно, існує багато інших способів і важливих справ, які можна робити для того, щоб добре прожити Великий піст. Робіть це. Важливо не бути байдужим до себе, людей і Бога. Давайте цю дорогу пройдемо разом аж до Світлого Христового Воскресіння!



     

    о. Ростислав Пендюк
     Голова Комісії у справах молоді УГКЦ
                   Це буде Папа молитви – немає жодних сумнівів після того, як Франциск представився людям Риму і всього світу. У його першій промові було більше молитви – і частково в тиші! – аніж інавгураційної промови. Ким був кардинал Хорхе Маріо Бергольйо, перш ніж став Наступником апостола Петра?


    Новий Папа спочатку вивчав хімію, але чотири роки після того, як він став священиком (у віці 33 років!), його назвали "главою аргентинської Церкви". Це багато говорить про його природу лідера.

    Вибір імені Франциск є зрозумілим, тому що Святіший Отець є скромною людиною: ділом, а не тільки словом, він є солідарним з бідними. Коли 2001 року він став кардиналом, переконував аргентинців, щоби вони не прилітали в Рим, а заощаджені таким чином кошти жертвували для бідних. Він також відмовився від єпископської резиденції, сам готував собі їжу, а основним засобом його пересування був міський автобус. У рік кардинальської номінації вирушив у хоспіс для вмираючих від СНІДу, щоби обмити їм ноги.

    «Ми живемо в найбільш нерівній частині світу, яка розвинулася найбільше і найменше скоротила бідність. Утримується нерівномірний розподіл багатства, створюючи ситуацію соціального гріха, що кличе про помсту до неба і обмежує можливості кращого життя для багатьох наших братів», – сказав він.

    Францисканізм нового Папи, який є єзуїтом (першим в історії єзуїтом на престолі Петра), не означає витання у хмарах. Коли 2010 року в його рідній країні Аргентині постало питання так званих "гей-шлюбів", Архиєпископ Буенос-Айреса писав: «Не будьмо наївними: ми говоримо не про просту політичну боротьбу, це деструктивна претензія, спрямована проти плану Бога. Ми не говоримо про звичайний проект закону, а швидше про підступи батька брехні, який намагається заплутати й обдурити дітей Божих». Він додав, що усиновлення дітей гомосексуалістами є однією з форм дискримінації дітей. (Цікаво, що тепер скаже президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер, яка заявила, що тон Церкви нагадує їй про «часи Середньовіччя та інквізиції»). Кардинал Бергольйо також виступив проти абортів і контрацепції.

    Що викликало його гнів? Позиція священиків, які відмовлялися хрестити дітей, народжених поза шлюбом. Він назвав це «строгою і лицемірною формою неоклерикалізму».

    Франциск може говорити з натовпом, а також з молоддю (як Іван Павло II!). Майже мільйон молодих учасників торішнього паломництва до національної святині в Луяні, в Аргентині, закликав дотримуватися принципів справедливості та турботи про тих, хто страждає. «Навчімося всі працювати задля справедливості. Для цього маймо завжди відкрите серце, велике серце, щоби реагувати на потреби інших. Тільки б нікому не забракло цього положення серця, щоби кожного дня бути більш справедливими у нашому житті».

    Про екуменізм Наступника Петра може свідчити його жест, зроблений під час зустрічі католицьких і некатолицьких харизматичних рухів. Архиєпископ Аргентини, не вагаючись, встав на коліна і дозволив, щоби на нього поклали руки лідери некатолицьких спільнот, а також папський проповідник о. Раньєро Канталамесса.

    Вдячні слова синів Ізраїля він почув тоді, коли 1994 року висловив свою солідарність з ними після вибуху будівлі, що належить єврейській діаспорі в Буенос-Айресі.

    Новий Папа вчився в Аргентині, Чилі та Німеччині.

    Про його духовність багато говорять його слова: «Тільки той, хто зазнав милосердя, хто зазнав ласки чутливого милосердя, є щасливим і вільним перед Богом».
                   
    Папа Франциск знає, що наша Церква змагається за визнання за Нею Патріаршої гідності. Ми не раз говорили, що це не є питанням якоїсь зовнішньої прикраси, натомість, - це є питання визнання дійсності, якою живе наша Церква. І, таким чином, кожен крок в стосунку до подальшого розвитку є кроком до Патріархату і, очевидно, ми будемо в той чи інший спосіб про це говорити в різних обставинах, але ми залишаємо повну свободу Святішому Отцеві цей факт оприлюднити.


    Я думаю, що це врешті станеться, - розповів Глава УГКЦ під час зустрічі з журналістами у Римі.

     


    Джерело Католицький оглядач


    Блаженніший Святослав (Шевчук), Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, надіслав вітального листа на ім’я Святішого Отця Франциска з нагоди обрання Вселенським Архиєреєм і запросив його відвідати Україну з нагоди 1025-річчя Хрещення України ( слухати). «Це було б великим благословенням для нас та всієї України розраховувати на Вашу присутність під час такої визначної події», - ідеться у привітальному листі.

    Глава Церкви привітав новообраного Папу Франциска від свого імені та від всієї Української Греко-Католицької Церкви іспанською мовою. «З глибини наших сердець радіємо, що Вас вибрали Папою. Приєднуємося до вітань нашими молитвами, які сьогодні звучать із вуст нашої пастви, що знаходиться на всіх континентах», - написав Блаженніший у листі до Папи Франциска.

    Глава УГКЦ відзначає, що Святіший Отець добре знайомий із УГКЦ, яка пройшла мученицький шлях. Уперше Папа зустрівся з УГКЦ, навчаючись у салезіанській школі та прислуговуючи отцю Степану Чмілю у святилищі під час Літургій. Пізніше, будучи Архиєпископом Буенос-Айреса, він мав нагоду її пізнавати, опікуючись Аргентинською єпархією Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ: її єпископами, священиками, ченцями і черницями та всіма вірними.

    «Особисто висловлюю Богові свою щиру вдячність, оскільки саме в Буенос-Айресі я, молодий та щойно призначений єпископ, робив свої перші кроки, перебуваючи там під Вашою батьківською опікою. І сьогодні впевнений, що зможу розраховувати на підтримку Вашої Святості, як і Аргентинська єпархія Покрови Пресвятої Богородиці», - зазначив Глава УГКЦ.

    Відтак Блаженніший Святослав наголосив, що Українська Греко-Католицька Церква розвивається, зростає та засвідчує свою віру. «Хочу запевнити Вас у нашій єдності, сопричасті та синівській вірності Вам, як Вселенському Архиєрею, вірності, яку наша Церква скріпила пролитою кров’ю своїх мучеників протягом своєї історії та особливо під час жахливих років панування комуністичної влади заради єдності із Вселенською Церквою», - наголосив Блаженніший Святослав.

    На завершення Предстоятель УГКЦ попросив у Святішого Отця апостольського благословення для УГКЦ та побажав йому, щоб він «служив Богові та Вселенській Церкві з мудрістю і духовною силою на многії літа».

    Департамент інформації УГКЦ

    «Брати і сестри, добрий вечір. Ви знаєте, що обов’язком Конклаву є дати Римові єпископа. Як бачимо, мої брати-кардинали вирішили взяти його аж з кінця світу. Дякую вам за прийом, і передусім хотів би помолитися за нашого Єпископа-емерита Венедикта XVI. Молімося всі разом за нього, щоб Господь його благословив, а Богородиця охороняла», – такими були перші слова новообраного Папи Франциска, а тоді він розпочав проказування молитви «Отче наш». Під його проводом цю молитву багатотисячним голосом промовляли вірні, присутні на площі Святого Петра.

    Після спільної молитви Святіший Отець сказав: «Починаємо цей шлях, єпископ і люд, шлях братерства, любові й довіри поміж нами. Молімося один за одного, за весь світ, щоб він став великим братерством. Бажаю вам, щоб цей шлях, який розпочинаємо сьогодні, став плідним для євангелізації цього такого гарного міста».

    Тоді Папа Франциск попросив у тиші помолитися за нього: «А тепер хочу дати вам своє благословення, але спочатку хочу вас попросити про одну послугу. Перш ніж єпископ благословить свій народ, прошу вас помолитися до Господа Бога, щоб мене поблагословив».

    Вселенський Архиєрей попросив у тиші проказати молитву, і площа, яка перед тим здавалася невгомонною, стихла. «А тепер уділю благословення латинською мовою вам і всьому світові, всім чоловікам і жінкам доброї волі», – сказав Папа Франциск та уділив своє перше благословення «Urbi et Orbi».

     

    Департамент інформації УГКЦ за матеріалами uk.radiovaticana.va

     

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні