• datalife engine
    • Вийшов новий номер газети "Адонай"
    • ЧОМУ Я НЕ БОЮСЯ ЧАКЛУНІВ, ПРОКЛЬОНІВ І ВОРОЖБИТСТВАВпевнена, що вам доводилося чути різні історії від подруги чиєїсь подруги про те, як хтось когось закляв і все життя йде шкереберть. А ще, що хтось десь точно бачив якісь надзвичайні потойбічні явища. Вражає? Страшно? Дивно! А ви справді переконані в  силі Господа? Ви справді вірите у жертву і воскресіння Ісуса? То чого боїтеся?
    • Наш парафіяльний хор у Зарваниці2 листопада хористи церкви Св.Миколая м.Перемишляни відвідали духовний центр у Зарваниці. У головному Соборі Зарваницької Матері Божої відспівали Божественну Літургію, опісля чого диякон Василь Миць провів нам цікаву екскурсію святими місцями.

    • Зустріч з Ніком ВуйчичемУ неділю 28 жовтня учасники спільноти «Адонай», були присутні на стадіоні «Арена Львів» де перед багатотисячною публікою виступав відомий у всьому світі християнський спікер-мотиватор Нік Вуйчич. Нік Вуйчич вже вшосте в Україні, але вперше приїхав до Львова. Він народився без ніг і рук, але зумів навчитись жити і досягнув успіху, ставши популярним оратором і створив благодійну організацію «Життя без кінцівок». 

    • Заборонений прийом при вихованні молодшої дитиниЯк з молодшої дитини не виростити інфантильну людину, схильну до емоційного шантажу? Розповідає психолог Людмила Петрановська.
      Приходить сім'я, мама і тато, дуже скаржаться на старшого сина: конфліктний, примхливий, ніколи не враховує інтересів інших людей. У них двоє синів - 9 років і 5 років.Коли тато приходить з роботи, хлопчики наввипередки біжать відкрити йому двері, у них таке змагання. Хто перший встиг добігти і відкрити двері, той виграв і перший повис на татові.

    • ВЖЕ ГОТУЄТЕСЯ ДО ХЕЛЛОВІНУ? А ПРО ЦЕ НЕ ЗАБУЛИ?Ви помітили, як з кожним роком масштабується традиція відзначати Хелловін? Вітрини магазинів прикрашають різними павуками, кажанами, страшними масками, вирізаними гарбузовими „головами". І наче нічого особливого. Ще один звичай задля забави. Здавалося б, як можуть комусь нашкодити розваги з переодяганнями, прикрасами і веселощами. 

    • «НЕ МОЖНА ЗЛИТИСЯ» ОЗНАЧАЄ "СТАНЬ ТРІШЕЧКИ МЕРТВИМ"
      Цю стаття присвячується всім людям, які зазнають труднощів з проявом своїх негативних емоцій - злості, страху, печалі, відрази, провини і сорому.
      Сподіваюся, що після прочитання ви станете дбайливіше і уважніше ставитися до себе. Зможете взяти себе в усіх проявах, в тому числі з негативними емоціями.
      Ми звикли вважати, що негативні емоції - це погано. Ми навчені їх уникати, придушувати, всіляко приховувати і нікому не показувати.

    • Ким були семеро нових святих, яких канонізував Папа Франциск?
      У неділю, 14 жовтня 2018 р., Папа Франциск очолив на площі Святого Петра у Ватикані Святу Месу, під час якої зарахував до лику святих сімох блаженних Католицької Церкви. Ким були ці наші небесні заступники та приклад для наслідування у здійсненні загального покликання до святості.


    • Запрошуємо на катехизаціїКожного року на парафії м. Перемишляни храму св. Миколая у першу суботу жовтня починається катехизація для дітей та молоді, яка триває до кінця травня наступного року. 
           6 жовтня відбулися перші зустрічі за наступним порядком - о 15.00 год. - діти віком 6 - 8 років, о 16.00 год. - діти віком 9 - 10 років, о 17.00 год. - вівтарна дружина, о 19.00 год. - молодь. Катехизацію проводять о.Віталій Гулич та с.Лілія Ананевич.

    • Постанови Синоду Єпископів УГКЦ 2018 рокуВід 2 до 11 вересня 2018 року Божого в м. Львові-Брюховичах проходив Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, в якому брало участь 42 архиєреї з України та поселень, а саме з країн Центральної, Північної та Західної Європи, Пiвнiчної і Пiвденної Америки та Австралiї. Публікуємо Постанови цього Синоду.

    • Увага!!!!
    • «Правило 3 хвилин»: для щастя вашого і вашої дитиниБуквально за лічені хвилини в нашому житті може змінитися багато що. Це, зокрема, підтверджує Наталія Сиротич, практикуючий психолог, керівник Центру роботи з дітьми та молоддю «Карітасу Київ». Вона щодня допомагає родинам переселенців зі сходу України та сім’ям, що потрапили у скрутні життєві обставини. Наталія поділилася з «Українською  правдою. Життя» своїм досвідом та розповіла, як дорослим завжди знаходити спільну мову зі своїми нащадками.

    • ПРИТЧА ПРО НАШІ ПЛАНИНа одному з пагорбів росли три дерева. Одного разу вони розговорилися про свої надії і мрії.

      Перше дерево сказало: «Коли не будь я хотіло би стати шкатулкою для скарбів. Мене заповнили б золотом, сріблом і дорогоцінними каменями. Мене прикрасили б різьбленням, і кожен би бачив мою красу».

      Друге дерево сказало: «Я хотіло би стати потужним кораблем. Я перевозило б царів і цариць по хвилях в усі куточки землі. Всі відчували б себе в безпеці через мою міцність».

      Третє дерево сказало: «Я хотіло би вирости і стати найпотужнішим і високим деревом у лісі. Люди б бачили мене на вершині пагорба, милувалися б моїми гілками і думали б про Бога і про те, як близько я до Нього. Я стало б найбільшим деревом всіх часів і народів, і люди завжди б пам’ятали мене».

    31 березня учасники спільноти «Адонай» приносили свої молитви та прохання до мощей блаженної матері Терези з Калькутти. Мощі кілька днів перебувають у м.Львові в храмі Віри Надії Любові та їхньої  матері Софії.Завершивши свої молитви до Господа через посередництво матері Терези «адонайці» відвідали Гарнізонний храм, де були присутні на Божественній Літургії, яка відправлялася англійською мовою (Літургія англійською мовою служиться в Гарнізонному храмі щонеділі о 15.00год.). 

    Спільнота «Адонай» молилася біля мощей матері Терези з Калькутти

     


     



    25 березня – день смерті блаженного священномученика Еміліяна Ковча. Безумовно, на перший погляд, цей день видається трагічним, проте в світлі Христової віри – це день народження для неба великого мужа. Ніхто з перемишлянців не може залишитися байдужим до цієї події, а просто зобов’язаний віддати шану і честь безмежній відвазі, невтомній праці, щирій жертві і любові о. Еміліяна, найвідомішого пароха греко-католицької громади нашого міста. Висловлюючи щиру вдячність священику-герою Перемишлянщини ХХ століття, щороку обходячи пам’ять його смерті, намагаємось прославити Боже Ім’я в особі його вірного душпастиря.

    Цьогоріч, напередодні дня пам’яті, у неділю 24 березня спільними зусиллями парафії св. Миколая та вчителів і учнів Перемишлянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №2 імені блаженномученика о. Е. Ковча відбулася Урочиста Академія з нагоди вшанування світлої пам’яті о. Еміліяна Ковча.

    22 березня декілька парафіян нашого храму мали можливість побувати у м. Люблін (Польща), а саме, на території концтабору Майданек, де проходила щорічна молодіжна проща, присвячена мученицькій смерті блаженного священномученика Омеляна Ковча. З нагоди Року віри паломництво пройшло під гаслом: «Скріплюймо віру свідченням мучеників».
    Програма перебування на території концтабору була насиченою молитвою та роздумами над життям і мучеництвом блаженного о. Омеляна. Серед прочан були священики та миряни багатьох єпархій УГКЦ з України. Очолили українську делегацію владика Тарас Сеньків та владика Венедикт Алексійчук.
     
    22 березня 2013 року за благословення Блаженнішого Святослава (Шевчука), Глави УГКЦ, з ініціативи представників Комісії УГКЦ у справах молоді розпочалося щорічне паломництво молодих людей до місця мученицької смерті блаженного священномученика Омеляна (Ковча) - Майданека, що біля м. Любліна (Польща).

    Як стало відомо, близько півтисячі молодих людей із різних єпархій та екзархатів УГКЦ  України беруть участь у прощі, що відбувається під гаслом «Скріплюймо віру свідченням мучеників» з нагоди Року віри в Католицькій Церкві.

    Уже відбулося покладання квітів до пам’ятника Боротьби і мучеництва та Панахида. Крім цього, учасники паломництва молилися за прославу о. Омеляна Ковча та ознайомилися з історичним минулим Майданека. У програмі паломництва також заплановано участь у Літургії Напередосвячених Дарів у Любліні, екскурсію Любліном, перегляд фільму та документальної презентації про блаженного священномученика (павільйон у Майданеку). Завершиться паломництво хресною ходою за участю української та польської молоді.

    «Паломники ставлять собі за мету побувати в місцях ув’язнення мучеників УГКЦ, тобто там, де вони у тяжких умовах сповідували свою віру та культуру. Знаємо, що в німецькому концтаборі "Майданек" був один священик - блаженний Омелян Ковч, який допомагав ув’язненим, підтримував їх та сповідав. Важливо те, що наша молодь, перебуваючи там, відтворить ці події у своїй пам’яті, складе свою скорботу та помолиться за душі людей, які кинули виклик тій нелегкій реальності і поплатилися за це своїм життям», - прокоментувала Мар’яна Лужецька, секретар Комісії у справах молоді УГКЦ, координатор прощі до Майданека в Україні.

     
    Департамент інформації УГКЦ
    В м. Перемишляни відбувся турнір з футзалу на кубок о. О. Ковча
    Цього року з ініціативи священиків парафії УГКЦ св. Миколая м. Перемишляни було започатковано міжпарафіяльні змагання з футзалу на кубок пам’яті блаженного священномученика Омеляна Ковча. Співорганізаторами теж стали: Ростислав Катола та судді – Петро Мельник та Ярослав Грега.

    Змагання цьогоріч проходило у два етапи: 9 березня відбулися футбольні матчі у трьох групах. У поєдинках взяли участь юнаки віком від 14 до 17 років, які представляють релігійні громади та громадські організації нашого району. Боротьбу за почесний трофей розпочали 9 команд: с. Костенів, с. Новосілка, с. Іванівка, с. Коросно, парафія св. Миколая м. Перемишляни (СШ №2), парафія св. Володимира та блаженного священномученика Омеляна Ковча (школа-гімназія), молодіжне міське товариство «Козацтво», с. Борщів та с. Кимир.


    Добре, коли багатство без гріха;
    убозтво ж погане лиш у мові безбожника (Сир. 13, 24).



    Дорогі в Христі!

    У час Великого посту кожен християнин задумується, як гідно прожити цей період, дарований нам Церквою для того, щоб перемінити, поглибити і збагатити своє духовне життя. Як жити відповідно до християнських засад у світі, що ставить перед нами виклики, випробування і спокуси? Чотиридесятниця є особливою нагодою для покаяння, примирення з Богом і ближнім, відкинення байдужості, злих думок та егоїзму. Піст – це особливий час навчатися любові, – любові до Бога і ближнього. Піст – це, зокрема, час для інтенсивної молитви та діл милосердя. До діл милосердя і милостині покликані всі християни, незалежно від їхніх статків.

    На початку Великого посту варто замислитися над питаннями про матеріальні блага і багатство. Ці питання для нашого посткомуністичного суспільства дикого капіталізму є суттєвими. Тягарем чи благословенням є багатство? Яка відповідальність заможних людей у суспільстві, що впадає у щораз більшу бідність? Як Церква ставиться до багатих?

    Піст в практиці Церкви існує від самих початків. Але з бігом часу кожна із конфесій встановила свою практику посту. Слід однак пам’ятати, що основна мета посту – духовна, тобто, насамперед, потрібно постити від гріха, злих схильностей. У дні посту необхідно стримуватись від лихих діл, думок, слів; зберігати погідність духу, внутрішній мир та радість. Стримування від гріха набагато важливіше, ніж стримування від їжі, хоча це також необхідне та допомагає поборювати гріх, вправлятись у духовному зрості, духовному житті. Нам же потрібно пам’ятати та виконувати і одне і друге.
                   Дорога молоде!

    Надходить благословенний час Великого посту – період особливої призадуми над своїм життям, пережиття страсних мук Господа, щоб гідно прийняти Його безцінний дар – відкуплення кожного з нас від гріха через смерть на хресті.

    Щоб наша молодь стала тією силою, яка робить світ кращим, щоб молоді люди були Божою силою, потрібні зусилля кожного і кожної з Вас. Здійснені, щоб нам стати досконалішими та ближчими до Бога, помножені на нашу численну спільноту, вони сформують велику силу – Єдиний Молодіжний простір.

    Пропонуємо Вам декілька простих порад для втілення під час Великого посту та заохочуємо до практикування і після його завершення.

    Постити – це не лише відмовитись від споживання м’ясних страв, шкідливих звичок, нецензурної лексики… обмежити себе в чомусь улюбленому, а ще – обов’язково посповідатись під час Великого посту. Гартування духу, зростання у чеснотах – це покликання кожного християнина, однак саме час посту є дарунком для нас, щоб особливо дбати про своє вдосконалення.

    Віднайти себе

    Для того, щоб могти реалізувати заповідь любові, щоб ділитись з іншими, підтримувати їх, дуже важливо пізнати себе. Можливо, комусь це буде видаватися дивним, але завдання пізнати себе не є таким простим. Ми постійно зайняті, нам не вистачає часу, а йдучи чи їдучи до місця призначення, обов’язково вдягаємо навушники, щоб нас не засмучувала тиша. Однак без неї не можна! Тиша містить правду про тебе самого. Саме в тиші Ти зможеш послухати себе, поставити собі непрості запитання, дати на них чесні відповіді.

    Що є моїм недоліком? Які мої слабкості? Де я чиню гріх? Без щирої відповіді на ці запитання Ти не зможеш зрозуміти, ким Ти є. Більше того, без відповіді на ці запитання Ти не зможеш якісно будувати свої стосунки з оточуючими і з Богом. Тому закликаємо Тебе впродовж Великого посту замість перегляду зайвої телепередачі чи проведення надмірного часу в соціальних мережах знайти місце у подарованому Богом дні для короткого вечірнього іспиту сумління – чесної розмови із собою про день, який минув. Усвідомлення своїх недосконалостей, щире бажання їх позбутися та жити за законом люблячого Небесного Отця допоможе нам – при Його підтримці – стати новими людьми – дітьми Божими.

    Але християнин – це не лише людина, яка бореться зі своїми гріхами та недоліками. Коли Бог дав Тобі життя, Він також обдарував Тебе чималою кількістю дарів. Чи Ти про них знаєш? Це все те, що Тобі вдається добре, чим Ти можеш ділитись з іншими, за що Тебе цінують і поважають. Ти мусиш це знати! Звісно, не для того, щоб пишатись і вивищуватись перед іншими. Розуміти свої дари і таланти потрібно для того, щоб могти їх розвивати, ділитись ними і дякувати за них Богові, який їх Тобі дав.

    Віднайти ближнього

    Щоденно вдома і поза ним зустрічаємо людей: близьких і незнайомих, мужчин і жінок, молодих і старших. Вони усі дуже різні, мають різний настрій, освіту, різним є також їх ставлення до нас. Але дуже важливо пам’ятати, що кожен і кожна з них – це надзвичайний і дуже глибокий світ, це улюблена Божа дитина.

    Ми навчились людей приймати і оцінювати з точки зору користі, яку можемо від них отримати: хтось мене уважно слухає, з кимось мені приємно бути, хтось багато знає, хтось займає важливу посаду чи має багато знайомих… Але людина не є дипломом чи одягом, знанням чи посадою. Людина – це особа, великий і особливий світ. Людина – це туга за прийняттям та любов’ю. Усі вони – ті люди, яких ми щоденно зустрічаємо, так сильно прагнуть, щоб їх приймали такими, якими вони є, цінували і любили.

    Час Великого посту варто присвятити також для пошуку і відкриття людини. Коли Ти знову зустрінеш маму, брата, товариша, викладачку, спробуй подивитись глибше – не оцінюй одяг чи можливості, але запитай себе: Ким є ця людина? Чого вона потребує? Що я можу їй дати? Запитай себе, чи так важливо сперечатись із людьми про дрібниці, чи варто перечити найближчим лише для того, щоб довести свою правоту, своє право на власну думку? Не варто осуджувати та обмовляти людей – хай якими є їхні проступки.  Давайте присвятимо благословенний час Великого посту ближнім: кожного дня скажімо комусь щось добре, за когось помолімось, комусь допоможім!

    Віднайти Бога

    Він – Початок і Кінець, Він – Творець Всесвіту, Він – Любов… Знаємо усі ці яскраві, гарні і правдиві окреслення Бога. А яким Бог є у Твоєму серці? Скільки свого часу Ти Йому приділяєш? Як часто питаєш Його, як вчинити в тій чи іншій ситуації, як повестись із цією людиною? Чи відчуваєш – отак щирою, без гучних декларацій – вдячність Богові за життя, батьків, свої таланти?.. Чи болить Тебе, коли зневажаєш Його?

    Це непрості питання. Відповіді на них у кожного свої. Але кожен, хто хоче прожити вартісне життя, мусить відважитись на пошук чесних відповідей, бо лише з Богом життя стає повноцінним, лише з Ним можна бути щасливим, лише в Ньому віднайдеш відповіді про себе і про людей, які є поруч – єдині справжні і чесні відповіді.

    Багатьох з нас навчили, що означає бути віруючою людиною, християнином. Нам розповідали про той мінімум, який необхідний, щоб «Бозя не сварилась»: які молитви і скільки разів потрібно молитись, раз чи два в році посповідатись, іноді в церкві свічку поставити, не забути принести додому посвячені пасочку, лозу, свічку… Але Бог – це особа, Він не потребує наших «подачок» та умовностей, Йому потрібен чи потрібна Ти, Твоє серце.

    Завдання християнина – безнастанно шукати Бога, а точніше – постійно дозволяти Богові знаходити себе. Християнин – це людина, яка відчуває постійну спрагу Бога і хоче її втамувати. Якою є ця дорога до Бога? В кожного вона своя і має свої напрямки та повороти. Але існують певні універсальні засоби, без яких неможливе пізнання Бога:

    Молитва. Щира і чесна: без прикрас і реверансів. Це коли Ти ділишся з Богом тим, чим насправді зараз живеш: радістю, сумом, сумнівом, коханням; нею починаєш свій день і нею завершуєш. Особливо цінною є молитва Церковної спільноти: Свята Літургія, Вечірня, Утреня.

    Боже Слово. Святий Єронім говорив, що незнання Божого Слова є незнанням Христа. Коли ми молимось, то здебільшого це є наш монолог перед Богом. Коли ми відкриваємо Святе Письмо – дозволяємо Богові промовити до нас.

    Таїнства. Таїнства Покаяння і Євхаристії є відкритими дверима Божої ласки, через які кожен з нас, відповідно приготувавшись, може наблизитись до Бога. І для цього не потрібно чекати «спеціального» часу – останнього тижня Великого посту або ще якогось. Ці двері відчинені постійно.

    Отже, ми не пропонуємо Тобі в часі Великого посту робити якісь надзвичайні подвиги, але якщо бажаєш, щоб цей час став для Тебе справді благословенним, щоб Ти міг чи могла з великою радістю зустріти Воскреслого Господа, спробуй виконувати оті невеликі поради, але чесно та щоденно:

    1. Знаходь час на тишу, щоб пізнати себе.
    2. Розвивай свої дари і таланти, ділись ними з іншими.
    3. Складай перед Богом щоденний іспит сумління – виявляй свої гріхи та недоліки, намагайся більше їх не робити.
    4. Пізнавай людей, які є поруч, їх потреби та очікування.
    5. Щоденно говори іншим щось добре.
    6. Роби кожного дня добру справу для ближнього, не очікуючи подяки.
    7. Щоранку дякуй Богові за новий день і проси у нього сили та мудрості прожити його добре.
    8. Щовечора дякуй Богові за прожитий день.
    9. Щоденно знайди 10-15 хв. для читання Святого Письма. Почни з Нового Завіту.
    10. Не зволікай із прийняттям Святих Таїнств Покаяння та Євхаристії. Приймай їх достойно та часто.
    11. Читай добрі книжки.
    12. Пізнавай віру через читання Катехизму Української Греко-Католицької Церкви.

    Звісно, існує багато інших способів і важливих справ, які можна робити для того, щоб добре прожити Великий піст. Робіть це. Важливо не бути байдужим до себе, людей і Бога. Давайте цю дорогу пройдемо разом аж до Світлого Христового Воскресіння!



     

    о. Ростислав Пендюк
     Голова Комісії у справах молоді УГКЦ
                   Це буде Папа молитви – немає жодних сумнівів після того, як Франциск представився людям Риму і всього світу. У його першій промові було більше молитви – і частково в тиші! – аніж інавгураційної промови. Ким був кардинал Хорхе Маріо Бергольйо, перш ніж став Наступником апостола Петра?


    Новий Папа спочатку вивчав хімію, але чотири роки після того, як він став священиком (у віці 33 років!), його назвали "главою аргентинської Церкви". Це багато говорить про його природу лідера.

    Вибір імені Франциск є зрозумілим, тому що Святіший Отець є скромною людиною: ділом, а не тільки словом, він є солідарним з бідними. Коли 2001 року він став кардиналом, переконував аргентинців, щоби вони не прилітали в Рим, а заощаджені таким чином кошти жертвували для бідних. Він також відмовився від єпископської резиденції, сам готував собі їжу, а основним засобом його пересування був міський автобус. У рік кардинальської номінації вирушив у хоспіс для вмираючих від СНІДу, щоби обмити їм ноги.

    «Ми живемо в найбільш нерівній частині світу, яка розвинулася найбільше і найменше скоротила бідність. Утримується нерівномірний розподіл багатства, створюючи ситуацію соціального гріха, що кличе про помсту до неба і обмежує можливості кращого життя для багатьох наших братів», – сказав він.

    Францисканізм нового Папи, який є єзуїтом (першим в історії єзуїтом на престолі Петра), не означає витання у хмарах. Коли 2010 року в його рідній країні Аргентині постало питання так званих "гей-шлюбів", Архиєпископ Буенос-Айреса писав: «Не будьмо наївними: ми говоримо не про просту політичну боротьбу, це деструктивна претензія, спрямована проти плану Бога. Ми не говоримо про звичайний проект закону, а швидше про підступи батька брехні, який намагається заплутати й обдурити дітей Божих». Він додав, що усиновлення дітей гомосексуалістами є однією з форм дискримінації дітей. (Цікаво, що тепер скаже президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер, яка заявила, що тон Церкви нагадує їй про «часи Середньовіччя та інквізиції»). Кардинал Бергольйо також виступив проти абортів і контрацепції.

    Що викликало його гнів? Позиція священиків, які відмовлялися хрестити дітей, народжених поза шлюбом. Він назвав це «строгою і лицемірною формою неоклерикалізму».

    Франциск може говорити з натовпом, а також з молоддю (як Іван Павло II!). Майже мільйон молодих учасників торішнього паломництва до національної святині в Луяні, в Аргентині, закликав дотримуватися принципів справедливості та турботи про тих, хто страждає. «Навчімося всі працювати задля справедливості. Для цього маймо завжди відкрите серце, велике серце, щоби реагувати на потреби інших. Тільки б нікому не забракло цього положення серця, щоби кожного дня бути більш справедливими у нашому житті».

    Про екуменізм Наступника Петра може свідчити його жест, зроблений під час зустрічі католицьких і некатолицьких харизматичних рухів. Архиєпископ Аргентини, не вагаючись, встав на коліна і дозволив, щоби на нього поклали руки лідери некатолицьких спільнот, а також папський проповідник о. Раньєро Канталамесса.

    Вдячні слова синів Ізраїля він почув тоді, коли 1994 року висловив свою солідарність з ними після вибуху будівлі, що належить єврейській діаспорі в Буенос-Айресі.

    Новий Папа вчився в Аргентині, Чилі та Німеччині.

    Про його духовність багато говорять його слова: «Тільки той, хто зазнав милосердя, хто зазнав ласки чутливого милосердя, є щасливим і вільним перед Богом».
                   
    Папа Франциск знає, що наша Церква змагається за визнання за Нею Патріаршої гідності. Ми не раз говорили, що це не є питанням якоїсь зовнішньої прикраси, натомість, - це є питання визнання дійсності, якою живе наша Церква. І, таким чином, кожен крок в стосунку до подальшого розвитку є кроком до Патріархату і, очевидно, ми будемо в той чи інший спосіб про це говорити в різних обставинах, але ми залишаємо повну свободу Святішому Отцеві цей факт оприлюднити.


    Я думаю, що це врешті станеться, - розповів Глава УГКЦ під час зустрічі з журналістами у Римі.

     


    Джерело Католицький оглядач

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні