"Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього:
– Маловіре, чого засумнівався?
І як увійшли до човна, вітер ущух"(Мт.14,31-32)
Дорогі браття і сестри!
Ця подія спонукає нас задуматись над такими поняттями як сумнів та переконаність. Сумніватися не є ознакою недосконалості, оскільки у світі є чимало брехні, яку поширює людина. Але жити в сумнівах - це погано. Щоб вирішити цю проблему, потрібно допомоги людей різної компетенції, зокрема психолога, педагога, священника. Сумнів виникає тоді, коли не вистачає знання, з'являється страх, людина переживає раптовий шок. У сумнівах не бажано приймати рішення, бо вони, як правило, помилкові. Можна сказати, що сумнів виникає тоді, коли є нестача чогось важливого у людині.
Натомість переконаність доводить протилежне: тут є достатньо знань, відсутність страху, сильний антистресовий опір. Інколи можна не все точно знати, але наполягати на своєму. Звичайно, що це не правильно. Однак, такий підхід збільшує впевненість у собі.
У світі чимало говориться про сильних людей. В більшості випадках мова йде про фізично сильних людей. Хоча, насправді, важливішими є психологічна і моральна сила людини, завдяки якій вона набагато стійкіша та витриваліша. Нажаль, в загальному, саме ці ділянки є менш розвинені. Тому у світі щораз більше випадків психічних порушень, захворювань, суїцидів, агресії, насильства, вбивства. Ці та інші неадекватні дії часто стають непоправним злом, яке нестиме серйозні наслідки у майбутньому.
На прикладі апостола Петра можна побачити доволі слабку людину, хоча історики пишуть, що він був фізично сильним чоловіком. Зрозуміло, що вода і вогонь - це одні з найбільш небезпечних стихій, які загрожують життю людини. Тому, ситуація, в якій опинився Петро, не була простою, а радше, навпаки, - небезпечною. Однак, не потрібно забувати, що цей учень не один раз був свідком як Ісус робив надприродні чуда, Йому корилася не лише природа, а й злі духи. Через те Ісус докорив учневі, назвавши його маловіром. А це означає, що в Петра була порушена внутрішня гармонія як із самим собою, так і з Богом. Як бачимо, справжня сила людини проявляється у складних обставинах, важких випробуваннях, навіть і в фізичних болях. Так найкраще можна оцінити рівень своєї стійкості, витривалості, віри. Море, по якому ішов Ісус, було Ним створене. Вітер, що здіймав хвилі, хіба не був підпорядкований Творцеві? Петро втратив з уваги Ісуса і зосередився на вітрові, перед яким усвідомив своє безсилля. Віра є немов міцним мотузком, який сильно тримає людину разом із Богом, котрому все підкоряється на небі, на землі чи під землею. Можна вважати цей епізод проміжним екзаменом не лише для Петра, а й для учнів, які перебували в човні, бо всі налякалися. У тій події вони краще пізнали ким є Ісус і якою є їхня віра. Таким чином Ісус допоміг їм краще пізнати самих себе, щоб зрозуміти скільки ще потрібно розвиватися, щоб стати сильними. А це їм було необхідно, адже, їм належить пити чашу, яку питиме учитель.
Скільки подій відбувається в житті людини? Якби ж то мати такий розум, щоб все розуміти правильно?! Спосіб лише один - жити в єдності з Найвищим Розумом, із Богом, який є Дорогою, Правдою і Життям.