Дорогі браття і сестри!
У неділю перед Воздвиженням чесного і животворящого хреста Господа нашого Ісуса Христа Церква пропонує до роздумів цей євангельський уривок. Автор тексту Іван Богослов, коротко і зрозуміло пише про причину і мету воплочення Божого Сина. Унікальність цієї події полягає в тому, що Син Божий відвічно перебуває в єдності з Отцем і Святим Духом. Але, "задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став людиною". Відтак, в одній особі з іменем Ісус поєдналося дві природи: Божа і людська. В результаті цього Його названо Богочоловіком.
Насправді єдність двох природи в одній особі є незбагненним Таїнством, так як незбагненний для повного розуміння людиною сам Бог.
"Бог бо так полюбив світ"
Поняття любов часто використовується в лексиконі людей і є предметом вивчення різних наук. Мабуть, в основі формування змісту цього поняття лежить питання: а що таке людина? Адже, саме людина серед усіх живих істот здатна любити і приймати любов на найвищому рівні, робити це подібно до свого Творця. Бог все Ним створене любить досконало. А що означає любити в розумінні Бога? Якщо звернутися до біблійних текстів, головним автором яких є сам Господь, а підпорядкованим людина, то найповніше характеризує її апостол Павло у першому посланні до Коринтян: "Любов - довготнрпелива...."(ІКор.13,5-8). Він наголошує, що в Бога немає початку любові, бо любити - це зміст Його життя, а живе Господь вічно. Згідно Божого Об'явлення, весь світ і людина є плодами любові в Тройці єдиного Бога, яка не передається лише від особи до особи, а виражається назовні в актах творення. Таким чином, маємо переконливо вважати, що світ і людина є найдорожчими, найціннішими для Бога.
Порівняно з різними теоріями про людину, Біблія оповідає, що людина створена Богом на Його образ і покликана до безсмертного життя, життя в досконалій гармонії зі світом і Творцем. Але, користуючись свобідною волею, людина спричинила велику трагедію, порушивши досконалий порядок стосунків з Богом та світом. Вона втратила природний дар безсмертя та безгрішності. Вона порушила свій зв'язок із Богом, внаслідок чого втратила повноту життя. Бо для людини жити - не означає задовольняти лише фізичні та фізіологічні потреби. Жити - це бути носієм вічного життя, яке ніхто не може дати, крім одного Бога. І тільки людина покликана до такого життя, бо має в собі безсмертний дух.
У Божому розумінні любити - означає дарувати життя. І навіть тоді, коли воно втрачається, Він не перестає любити, а здійснює новий план порятунку, тобто спасіння.
"Бог бо так полюбив світ, що Сина свого єдинородного дав".
Хто може дати життя? Живі істоти: звірі, птахи, плазуни, риби, людина. А хто може дати вічне життя? Лише Бог! З любові до Отця і до світу, як правдивий Бог, Син Божий став людиною, переніс на собі весь тягар людських гріхів усіх поколінь, взявши, як символ, на свої рамена хрест, і дозволив себе на ньому убити. (Посланні до Євреїв???)
"Щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним".
Одного разу прийшов Ісус в околицю Филипової Кесарії, і спитав своїх учнів:
"За кого мають люди Сина чоловічого?
Ті відповіли:
– Одні за Івана Хрестителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.
– На вашу ж думку, – каже до них, – хто я?
Озвався Симон Петро і заявляє:
– Ти – Христос, Син Бога живого"(Мт.16,13-16). Слова апостола Петра є визнанням віри. Ісус - Син Бога живого. Варто пригадати, що в релігійному переконанні євреїв той, хто називав себе Сином Божим, прирівнював себе до Бога. А це вважалося богохульством і каралося смертю, оскільки вони вірили в одноособового Бога. З євангелй дізнаємося, що Ісус напочатку месіянської діяльності не говорив відверто про своє Боже синівство, Він навіть забороняв людям так говорити про Нього. Згодом не лише люди, а й злі духи через опанованих ними людей називали Ісуса Сином Всевишнього.
Вони добре знали Ісуса, бо спочатку Йому служили.
Віра в Бога походить не від знання, а від Святого Духа, який поосвічує людський розум і наповнює своєю присутністю серце людини. Тому й каже Ісус до Петра: "Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло й кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний"(Мт.16,17). Правда про Бога відкривається Святим Духом, який діє там, де Його запрошують: "прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни". Цей Дух очищає перед людиною дорогу пізнання Бога. Чим менше перешкод, тим легше йти назустріч, тим меншою є відстань, а отже, більш ясне і точне пізнання.
Такий процес пізнання не є ще одним здобутком знань поряд з іншими. Хто пізнає Бога, той сповнюєттся життям, яке ніколи не проминає, так, як не закінчується життя Бога. Пізнання Бога відкриває правду про Ісуса, якого пізнається в Тройці Єдиному, Божого Сина, рівного Отцеві та Духові.
Любов Ісуса до світу, до людини привела Його на Голгофту, щоб ціною свого життя знищити владу смерті, а силою Божества у триденному Воскресінні відновити все людство до життя вічного. Він переможець над смертю і над адом. Тому Йому належить усяка слава, честь і поклоніння.
Дорогі браття і сестри!
З нашого досвіду знаємо, що людський вимір любові нерідко обмежений у часі, визначений певним колом людей чи іншими критеріями. Божа любов є іншою: вона завжди спрямована на дарування життя, відновлюючи стосунки де потрібно і скільки це можливо. "Бо Бог не послав у світ Сина, щоб світ засудити, але щоб ним спасти світ"(Ів.3,17).
Отак і ми, покликані до життя в любові, докладаймо свої зусилля розуму і волі, щоб у ній зростати і нею жити. Ставимо перед собою високу мету: усе, що будемо  робити, говорити чи навіть думати, робімо з любов'ю. Амінь.