• бесплатная dle
  • ,
  • форекс портал

    Неділя XVIII по Зісланні Святого Духа

    Неділя XVIII по Зісланні Святого Духа

    "Пам’ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки"(Євр.13,7-8)

    Дорогі браття і сестри!
    Сьогодні Церква згадує отців, учасників VII Вселенського собору, який відбувся 787 року в місті Нікея. Метою цього собору було розглянути питання іконоборства і на основі Святого Писання та традиції Церкви прийняти аргументоване рішення щодо засудження цієї єресі як навчання, що суперечить Божому Об'явленню. Відповідаючи на виклики часу, отці Собору боронили правду. Церква молитовно оспівує це так: "Жезлом ваших повчань, Преблаженні, відігнали ви від Церкви Христової духовних вовків і звідусіль її обгородили духовною твердинею, представивши її Христові цілу й непошкоджену. Тому моліть його, щоб визволив від зіпсуття і лиха тих, що шанують вашу всечесну пам'ять"(Стих.на Господи воззвах"). Для них це була справа честі, оскільки правда - це не просто інформація про щось чи навіть про людину. Правда - це Бог, Якого пізнаємо через Святе Писання, особистий молитовний досвід та традицію Церкви (досвід попередніх поколінь). Апостол Павло порівнює стосунок Христа з Церквою до нареченого з нареченою. Історія Церкви - це тисячолітній досвід особистого стосунку з Богом багатьох поколінь. Це їхні злети в пізнанні Господа, а також гіркі та болючі моральні упадки; це золоті часи богословського розвитку та сумні періоди, позначені єресями і розколами в Церкві. А все тому, що Церква - спільнота людей, між якими немає навіть двох однакових.
    Мотивом до оборони правди є любов. У стосунку до Бога - це відповідь людини на Божу любов по відношенню до неї. Адже, боронити правду часто є дуже небезпечно. Не боїться той, хто керується любов'ю, бо як пише апостол Іван "у любові немає страху, а навпаки, досконала любов проганяє геть страх"(ІІв.4,18а). З історії Церкви знаємо, що в обороні правди сотні тисяч християн віддали своє життя, маючи певну надію на вічне життя у Бозі. Апостол Павло писав про це так: "Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Як написано: "За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз" Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, х о полюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ані інше якесь створіння не зможе нас відлучити від Божої любові, що в Христа Ісусі, Господі нашім."(Рим.8,35-39).
    Кожне покоління має свої виклики в історії Церкви та історії світу. Вони є прямим доказом властивості людини помилятися. Такі виклики ускладнюють життя, для декого стають причиною падіння чи навіть відступництва від віри. Однак, таким є життя Церкви. Вона терпить рани, викликані як внутрішніми хворобами, так і зовнішнім впливом. Для таких обставин апостол Павло написав: "Носіте тягарі один одного, і так виконаєте закон Христа"(Гал.6,2). Мова не йде про байдужість чи слабодухість. Справжній християнин не залишається осторонь складних процесів, які відбуваються в житті Церкви. Він усвідомлює себе в Церкві та частиною Церкви. Його життя нерозривне з життям Церкви. Тому, він радіє Її успіхами та розвитком, як рівно ж сумує і чуває, коли Вона хворіє і терпить. Важливо пам'ятати, що Ісус не обіцяв своїм учням та послідовникам  безтурботного життя у світі. Він сказав більше: "Ненавидить вас світ - то знайте, мене він ще перед вами щненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, тому й ненавидить вас світ. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я переміг світ"(Ів.15,18-19;16,33). Найважливіше завдання християнина - бути носієм правди, не боятися її свідчити і захищати. Але, щоб стати носієм правди, потрібно її полюбити і цією любов'ю жити. Тут не йдеться про любов до терміну, а про любов до Бога. Коли любов до Бога зростає, то зростає міра правди, яку людина пізнає.
    Зближення з Богом відкриває нове пізнання Бога як абсолютної Правди та правди про створений світ. Завдяки зв'язку любові між людиною і Богом правда стає цінністю, скарбом, окрасою людського серця. Що робить людина з дорогоцінним скарбом? Вона його береже і пильно захищає від напасників. Захищати правду не обов'язок, а внутрішня потреба християнина. Адже, він захищає надприродний скарб, який зачаровує красою вічного життя. Отож, у правді повнота життя вічного. А тепер запитаймо себе: чи є щось цінніше від правди? Яку ціну я готовий заплатити, щоб придбати цей скарб і постійно ним володіти?
    Дорогі браття і сестри!
    Кожен з нас щоденно є в пошуках нових відчуттів, нових вражень, досягнення чергових успіхів, кращих результатів у навчанні чи праці. Яка ціна того? Мабуть не знаємо, а може й не намагались знати. А коли знаємо ціну тимчасових здобутків і надбання, то зрівняймо її з ціною правди, щоб чесно відповісти собі: що для мене важливіше і наскільки?


    скачать dle 10.2 Форекс опционы

    Схожі новини

    Неділя ХVI по Зісланні Святого Духа

    Неділя VIII по Зісланні Святого Духа

    Неділя всіх святих українського народу

    Понеділок Святого Духа

    Неділя отців І Вселенського собору

    Оголошення

    для парафії

    Рекомендуємо

    відвідувати

    • Католицький Оглядач
    • Українська правда
    • Громадське телебачення
    • Офіційний сайт УГКЦ
    • ДивенСвіт
    • CREDO
    • Стрийська єпархія УГКЦ
    • Карітас України

    Популярні новини

    за останній місяць

    Трансляція

    інтернет радіо

    Radio Voskresinnya

    Radio Mariya

    Radio Dzvony

    Слухати в новому вікні